Рішення № 33920827, 02.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2013 Справа № 905/6483/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при помічнику судді Гудковій К.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області,

до Відповідача: Житлово-комунального підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя, м. Маріуполь Донецької області,

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 9834,00грн., 3 % річних – 101,03грн., інфляційні нарахування – 9,83грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

ass="fs156">від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судове засідання відкладалось з 24.09.2013р. на 02.10.2013р.

У судовому засіданні 02.10.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Житлово-комунального підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя, м. Маріуполь Донецької області (далі – Відповідач) про стягнення боргу за договором купівлі-продажу № 4 від 18.03.2013р. у розмірі 9944,86 грн., з яких сума основного боргу складає 9834,00грн., 3 % річних – 101,03грн., інфляційні нарахування – 9,83грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу № 4 від 18.03.2013р., з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав (належним чином засвідчені копії): договір поставки купівлі-продажу № 4 від 18.03.2013р.; видаткову накладну № 20 від 18.03.2013р.; рахунок на оплату № 20 від 18.03.2013р.; довіреність № 36 від 18.03.2013р.; акт звірки взаєморозрахунків № 3 від 07.05.2013р.; правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує, посилаючись на ст. ст. 526, 625, ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 61, 64, 65 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судове засідання не з’явився.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів припинення/відсутності спірних грошових зобов’язань не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи (а.с.17).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представників сторін належним чином повідомлених та ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, не впливають на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору в цьому судовому засіданні та оголошенню тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2013р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 4 (а.с.а.с. 7-8), згідно п.п. 1.1. якого Продавець зобов’язався поставити та передати у власність металоконструкції та регістр опалювальний (надалі Товар) Покупцю, а Покупець прийняти цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного договору, відповідно наданих рахунків та накладних. Цей договір набирає чинності з моменту підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2013р.

Розділом 3 договору передбачено порядок розрахунків, зокрема:

- п. 3.1. «Загальна сума боргу визначається у наданому рахунку та у накладних та складає: 9834,00грн., у т.ч. НДС – 1639,00грн. »;

- п. 3.2. «Формою оплати є без обліковий розрахунок у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за фактом поставки Товару протягом 30 днів з дати отримання».

Відповідно до п. 5.1. договору за невиконання, або неналежне виконання своїх обов’язків, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.

Приватним підприємством «Стройтехно» на виконання досягнутої домовленості з Житлово-комунальним підприємством по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя була здійснена поставка Товару Відповідачу за видатковою накладною № 4 від 12.03.2013р. загальною вартістю 9834,00грн. (а.с. 9) та рахунком на оплату № 20 від 18.03.2013р. (а.с. 10), яка була отримана та підписана уповноваженою особою з боку Відповідача (довіреність № 36 від 18.03.2013р. додано до матеріалів справи – а.с. 11)

Відповідач свої зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 9 834,00 грн. та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору купівлі-продажу № 4 від 18.03.2013р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Ст. 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів. Відповідно до ч. 1 відповідної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу № 4 від 18.03.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 663 цього Кодексу визначено що Продавець зобов’язаний передати товар Покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 кодексу.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням Відповідачем за видатковою викладовою № 20 від 18.03.2013р. товару, у нього виникло зобов’язання з його оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 30 днів з дати отримання (п. 3.2. Договору) у визначеній в накладній сумі./P>

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору купівлі-продажу № 4 від 18.03.2013р., видатковою викладовою № 20 від 18.03.2013р. та рахунком на оплату № 20 від 18.03.2013р. в сумі 9834,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем не були виконанні грошові зобов’язання зі сплати поставленої продукції за видатковою викладовою № 20 від 18.03.2013р., адже будь-яких доказів на спростування цього до справи не надано. Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9834,00грн. підлягають задоволенню повністю.

Стосовно нарахованих 3% річних та інфляційнихто суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216– 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору купівлі-продажу № 4 від 18.03.2013р. сторони встановили кінцевий строк оплати товару – 30 днів з дати отримання товару (п. 3.2. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу 18.04.2013р.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3 % річних – 101,03 грн., інфляційні нарахування – 9,83 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі визначеному Позивачем.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Стройтехно», м. Маріуполь Донецької області (ідентифікаційний код 31971827) до Житлово-комунального підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя (ідентифікаційний код 23598905) про стягнення заборгованості в сумі 9834,00грн., 3 % річних – 101,03грн., інфляційні нарахування – 9,83грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м. Маріуполя (87524, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 217, ідентифікаційний код 23598905) на користь Приватного підприємства «Стройтехно» (87523, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сормовська, 8, ідентифікаційний код 31971827) заборгованості в сумі 9834,00грн., 3 % річних – 101,03грн., інфляційні нарахування – 9,83грн., судовий збір в сумі 1 720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 04.10.2013р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 20391/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 – відповідачу