Рішення № 33920012, 12.09.2013, Любомльський районний суд Волинської області

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 163/1759/13-ц

Провадження № 2/163/245/13

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 вересня 2013 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої судді - Гайдук А.Л.,

при секретарі - Федчишин Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстраційного обліку, -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстраційного обліку. Позов мотивує тим, що 16.11.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №VOKVGК00001145, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 13000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 16.11.2026 року. Згідно умов зазначеного договору, погашення заборгованості повинно здійснюватись щомісячно в період сплати шляхом надання грошових коштів (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат. В порушення зазначених умов кредитного договору та норм закону, відповідач зобов'язання належним чином не виконував, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком, яка станом на 11.06.2013 року в загальній сумі становить 32163,16 доларів США, що за курсом НБУ складає 256983,65 грн., в тому числі заборгованість: за кредитом - 12807,28 доларів США, за відсотками - 7131,29 доларів США, з комісії - 1586,00 доларів США, з пені - 10638,59 доларів США. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 16.11.2006 року було укладено договір іпотеки, за умовами якого останнім передано в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме - квартиру загальною площею 42,30 кв.м., житловою площею 29,80 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1, та належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмета іпотеки складає 82100,00 грн. Позивач просив, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири з укладенням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх, передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу квартири як предмету іпотеки. Крім того, просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі зі

зняттям їх з реєстраційного обліку за адресою місцезнаходження квартири, стягнути судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 03.09.2013 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зареєстровані у квартирі, що є предметом іпотеки, за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, однак подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечила проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, подавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позов визнає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Письмового заперечення проти позову до суду не подали.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №VOKVGК00001145 від 16.11.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 13000,00 доларів США зі сплатою 10,08% річних з кінцевим терміном повернення 16.11.2026 року (а.с.25-29).

В забезпечення зобов'язань позичальника 17.11.2006 року позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № VON0GК00000981, за умовами якого ОСОБА_1 передано в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме - квартиру загальною площею 42,3 кв.м. по АДРЕСА_1. В Договорі іпотеки сторони визначили, що заставна вартість предмета іпотеки становить 82100,00 грн. (а.с.30-33).

Існування між сторонами вищевказаних договірних правовідносин не оспорюється та не є предметом доказування у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушуючи умови кредитного договору свої зобов'язання належним чином не виконував, що стверджується дослідженим в судовому засіданні розрахунком заборгованості за договором ( а.с.10-17), з якого вбачається, що станом на 11.06.2013 р. у позичальника перед позивачем існує заборгованість за кредитним договором - 32163,16 доларів США, що еквівалентно в національній валюті 256983,65 грн., з яких: 12807,28 доларів США - сума заборгованості за кредитом, 7131,29 доларів США - заборгованість за відсотками; 1586,00 доларів США - комісія; 10638,59 доларів США - пеня.

На даний час відповідачем ОСОБА_1 борг по кредитному договору не сплачений, а тому суд визнає його зобов'язання по даному договору невиконаними. Причини невиконання таких зобов'язань правового значення для справи не мають.

Розрахунок суми боргу проведений відповідно до умов договору та заперечень не викликає.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, що було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, а право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

За змістом договору іпотеки № VON0GК00000981 від 17.11.2006 року позивач як іпотекодержатель, дійсно, має право вищого пріоритету на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмету іпотеки. З метою задоволення своїх вимог має право звернути стягнення на майно у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків за кредитним договором іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань зі сплати кредиту та (або) відсотків, винагород, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, задовольнивши свої вимоги у повному обсязі (а.с. 30-33).

Таким чином, і законом, що регулює правовідносини іпотеки, і договором іпотеки, укладеним між сторонами, передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо позичальник не виконує або неналежно виконує свої зобов'язання за кредитним договором.

Згідно вимог частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору встановленої форми із зазначенням строку, протягом якого боржнику слід усунути порушення і який не повинен бути меншим ніж тридцять днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Надіслання такого повідомлення є обов'язковою передумовою для початку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 16.7.1 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

З наведених положень договору іпотеки вбачається, що для початку процедури звернення стягнення необхідна наявність самого факту невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, що є обов'язковою умовою, за якої суд має право звернути стягнення на предмет іпотеки, та надіслання боржнику повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1 14.04.2013 року за № 30.1.0.0/2 - 668 Банком було надіслано повідомлення про необхідність сплатити заборгованість по кредиту у тридцятиденний строк з дня отримання цього повідомлення та попереджено про намір Банку продати предмет іпотеки, уклавши відповідний договір купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, або звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, передбачений законодавством України, кредитним договором та договором іпотеки. (а.с. 19-20). Факт направлення Банком повідомлення відповідачу підтверджується Реєстром про відправку претензій рекомендованими листами (а.с.21). Разом з тим, у зазначеному повідомленні вказано, що оскільки Банк прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобов'язання в тридцятиденний строк з дня отримання цього повідомлення пропонується ОСОБА_1 добровільно звільнити квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права і положень договору іпотеки, суд приходить до висновку про наявність у даному випадку у позивача права на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, що виразилося у неповерненні кредитних коштів згідно з умовами договору та графіку платежу та призвело до утворення заборгованості і порушення прав позивача як кредитора.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 27 Договору іпотеки в розділі «Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя» установлено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця.

Отже, вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх, передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу квартири як предмету іпотеки підлягає до задоволення.

Згідно ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Оскільки сторонами не подано доказів, які б спростовували встановлену в Договорі іпотеки вартість предмету іпотеки, а тому початкову вартість при продажу іпотечної квартири слід визначити в розмірі 82100 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За змістом ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення громадян, що мешкають у житловому будинку, на який як на предмет іпотеки звернуто стягнення, передбачено і в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що для виселення мешканців у судовому порядку на підставі рішення суду із житлового будинку чи іншого житлового приміщення, що є предметом іпотеки і на яке звернуто стягнення, обов'язковою передумовою є надіслання іпотекодержателем таким мешканцям письмової вимоги про необхідність добровільного звільнення житлового будинку чи іншого житлового приміщення і лише у разі відмови мешканців добровільно звільнити у вказаний місячний або інший погоджений між сторонами строк житловий будинок чи інше житлове приміщення примусове виселення таких мешканців може бути здійснене на підставі рішення суду за зверненням іпотекодержателя.

Оскільки в матеріалах справи наявна письмова вимога Банку про добровільне звільнення відповідачем ОСОБА_1 квартири, суд вважає, що в даному випадку позивачем було дотримано вищевказану процедуру виселення відповідача з квартири, що є предметом іпотеки і на яку звертається стягнення, а позов в частині виселення відповідача ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Згідно повідомлення адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Волинській області від 11.07.2013 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 46).

Крім цього, згідно ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

З вищевикладених підстав суд вважає, що вимога позивача про зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, оскільки за адресою місцезнаходження іпотечної квартири останній не зареєстрований. Окрім цього, рішення суду про виселення особи з квартири і є підставою для внесення відповідних даних про зняття особи з реєстраційного обліку, у випадку наявності такої реєстрації.

Позивачем також заявлено вимогу про виселення інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, що є предметом іпотеки, із зняттям і їх з реєстрації за адресою місцезнаходження квартири.

З повідомлення Любомльської міської ради Волинської області від 21.08.2013 року № 408 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Позивачем не надано суду доказів того, що іншим відповідачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скеровувалась письмова вимога про добровільне звільнення ними житлового приміщення, яке є предметом іпотеки та на яке звернуто стягнення. А тому з викладених підстав суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимога позивача про відшкодування відповідачем судових витрат підлягає до повного задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 526, 575, 589, 590, 1054 ЦК України, ст.109 ЖК України, ст.ст. 7, 33, 35, 38, 39, 40 Закону України "Про іпотеку", ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VOKVGК00001145 від 16.11.2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в розмірі 32163 (тридцять дві тисячі сто шістдесят три) долари США 16 центів, що еквівалентно в національній валюті 256983, 65 гривень, в тому числі заборгованість: за кредитом - 12807,28 доларів США, за відсотками - 7131,29 доларів США, з комісії - 1586,00 доларів США, по пені - 10638,59 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до Договору іпотеки № VON0GК00000981 від 17.11.2006 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1, а саме, на належну ОСОБА_1 трьохкімнатну квартиру загальною площею 42,30 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу квартири Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "Приватбанк" всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки за початковою ціною продажу не нижче за 82100 (вісімдесят дві тисячі сто) гривні.

Виселити ОСОБА_1 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат) МФО № 305299 судові витрати у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 54 копійки.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Любомльський районний суд Волинської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук