Ухвала суду № 33918930, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № № 810/1988/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Бориспільської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за позовом фермерського господарства «Агріатік» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Агріатік» звернулось до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003632210 та № 0003622210 від 29.03.2013 року відповідно до яких позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 199169,30 грн, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 49792,32 грн та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 113 183 грн і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28 295,75 грн.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Бориспільська об»єднана державної податкова інспекція Київської області ДПС подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено Бориспільською ОДПІ Київської області у березні 2013 року було проведено перевірку позивача за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За наслідками перевірки складено акт від15.03.2013 року № 148/22-1/24211813 у якому відповідач зазначив виявлені на його думку порушення в позивачем вимог законодавства, зокрема: у акті податковим органом зазначено, що первинні документи ФК «Агріатів» та ТОВ «Старт Д», «Ферріт Д», складені всупереч вимогам діючого законодавства України у зв'язку з чим немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій між вказаними підприємствами і як наслідок відсутні підстави у позивача на включення до складу податкового кредиту вартість придбаних товарів (послуг) від вказаних підприємств, а також неправомірно віднесено до складу витрат з податку на прибуток вартість отриманих товарів та послуг у зв'язку з відсутністю господарської діяльності між цими підприємствами та непідтвердженістю відповідними розрахунковими та платіжними документами наявності таких витрат. Крім того, з акту перевірки вбачається встановлення податковим органом порушень позивачем п.144.1 ст.144, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.1 ст.138, пп.138.5.1 п.138.1 ст.138 ПК України; пп.198.3,п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення № 0003632210 та № 0003622210 від 29.03.2013 року відповідно до яких позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 199169,30 грн, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 49792,32 грн та з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 113 183 грн і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28 295,75 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 03.05.2012 року між ТОВ «Старт Д» та позивачем укладено договір № 0503-02 на експедиційне обслуговування, відповідно до якого ТОВ «Старт Д» (експедитор) зобов'язалось за дорученням позивача (замовник) організувати експедирування вантажів (зернової культури) автомобільним транспортом замовника, а замовник зобов'язався оплатити надані послуги. Також зазначені сторони уклали договір поставки №0503-03 від 03.05.2012 року за яким постачальник ТОВ «Старт Д» зобов'язався поставити та передати у власність покупця ФГ «Агріатік» товар, згідно рахунків-фактур.

10.05 2012 року позивач уклав договір з ТОВ «Ферріт Д» №0510-01 відповідно до умов якого постачальник ТОВ «Ферріт Д» зобов'язалось поставити позивачу товар, найменування, вартість та асортимент якого повинні були зазначатися у рахунках-фактурах.

На виконання зазначених договорів контрагентами позивача були виписані та видані податкові накладні.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, відповідно до первинних документів позивача, бухгалтерської довідки та пояснювальної записки голови та бухгалтера, податковим органом встановлено, що вартість отриманих від ТОВ «Старт Д» та «ФеррітД» товарів та послуг була віднесена позивачем до витрат на поліпшення та ремонт основних засобів; на експедирування вантажів; транспортно-заготівельні витрати, а також витрати на придбання автомобільних ваг.

Також судом було досліджено рахунки-фактури, акти здачі-приймання наданих послуг т а журнал по рахунку 27 з якого вбачається, що позивачем по даному рахунку облікована узагальнена інформація про наявність та рух сільськогосподарської продукції, у т.ч. і ТОВ «Стар Д» та «Ферріт Д».

Крім того, судом першої інстанції надано оцінку реальності укладених між позивачем та його контрагентами господарських договорів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За змістом частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як встановлено судом і дана обставина підтверджується матеріалами справи на момент укладення договорів ТОВ «Ферріт Д» та ТОВ «Старт Д» були зареєстровані як юридичні особи та як платники ПДВ.

Доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів не підтверджуються зібраними у справі доказами та вірно визнані судом необґрунтованими.

На підтвердження правомірності дій посадових осіб щодо підписання первинних документів по вищезазначених договорах, суд першої інстанції дослідив договори, податкові накладні та видаткові накладні та дійшов до правильного висновку, що останні складені у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Щодо відсутності в первинних документах повних даних посадових осіб, зокрема прізвища, імені та по батькові, то дана обставина не може свідчити про недійсність чи нікчемність укладених між сторонами угоди господарських договорів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд першої інстанції вірно надав оцінку запереченням відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних. Так, продавець по вищезазначених договорам, який здійснював доставку матеріалів не є перевізником та даний вид діяльності не є його основною діяльністю.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, враховуючи вимоги законодавства, викладені в даній нормі, суд вважає, що в даному випадку покупець як платник ПДВ не несе відповідальності за несплату податку продавцями.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бориспільської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 26 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.