Постанова № 33918694, 25.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 вересня 2013 року № 826/5669/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Амельохіна В.В., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», що повністю належить корпорації «ЛГ Електронікс Інк.»до1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, 2. Державної казначейської служби України, 3. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів ,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», що повністю належить корпорації «ЛГ Електронікс Інк.» (далі -ПІІ «ЛГ Електронікс Україна», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними та скасування рішень Київської регіональної митниці оформлених листами №14/6-11/1281 від 26.01.2012 року, №14/2-11/21025 від 13.08.2012 року та №14/2-11/3225 від 11.03.2013 року - з дати їх видачі;

- зобов'язання Київської регіональної митниці видати рішення, яким відновити Підприємству з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» режим вільної торгівлі;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» надміру сплачені кошти у розмірі 3 952 078, 13 гривні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем 1 не дотримано передбаченої законодавством процедури застосування (відновлення) до товарів режиму вільної торгівлі, безпідставно, на власний розсуд, відмовлено у відновленні режиму вільної торгівлі без урахування сертифікатів про походження товару форми СТ-1 в кількості 49 штук, поданих позивачем.

А тому, на думку позивача, рішення відповідача 1, оформлені листами від 26 січня 2012 року № 14/6-11/1281, від 13 серпня 2012 року № 14/2-11/21025, від 11 березня 2013 року № 14/2-11/3225, підлягають скасуванню, та стосовно товарів має бути відновлений режим вільної торгівлі.

Окрім цього, Підприємство з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» вважає, що йому має бути повернено суму надміру сплачених коштів у розмірі 3952078,13 грн.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач 1 - Київська міжрегіональна митниця Міндоходів в своїх запереченнях просила суд в задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» повністю відмовити, оскільки при винесенні рішень діяла в рамках чинного законодавства України.

10 вересня 2013 року у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача 2, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В травні-серпні 2011 року позивачем з метою митного оформлення вантажу в режимі «імпорт» телевізорів торгової марки «LG», придбаних у ТОВ «LG Електронікс РУС» (Російська Федерація, Московська область, Рузський район, СП Дороховське, 86 км Мінського Шосе, буд. 9) за контрактом від 01 квітня 2007 року № С2007006627, були подані до Київської регіональної митниці (постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 Київську регіональну митницю реорганізовано в Київську міжрегіональну митницю Міндоходів) вантажні митні декларації від 23 травня 2011 року № 1001400041402719, від 24 травня 2011 року № 1001400041402774, від 06 червня 2011 року № 1001400001403288, 31 травня 2011 року № 1001400001403123, від 20 червня 2011 року № 1002000001403792, від 20 червня 2011 року № 1002000001403788, від 22 червня 2011 року № 1002000001403883, від 22 червня 2011 року № 1002000001403899, від 30 червня 2011 року № 1002000001404116, від 25 червня 2011 року № 1002000001404055, від 25 червня 2011 року № 1002000001404088, від 30 червня 2011 року № 1002000001404244, від 25 червня 2011 року № 1002000001404056, від 01 липня 2011 року № 1002000001404248, від 04 липня 2011 року № 1002000001404308, від 30 червня 2011 року № 1002000001404199, від 30 червня 2011 року № 1002000001404113, від 14 липня 2011 року № 1002000001404739, від 15 липня 2011 року № 1002000001404798, від 13 липня 2011 року № 1002000001404684, від 13 липня 2011 року № 1002000001404764, від 12 липня 2011 року № 1002000001404645, від 21 липня 2011 року № 1002000001405040, від 29 липня 2011 року № 1002000001405457, від 15 липня 2011 року № 1002000001404784, від 18 липня 2011 року № 1002000001404865, від 20 липня 2011 року № 1002000001405037, від 25 липня 2011 року № 1002000001405202, від 19 липня 2011 року № 1002000001404963, від 18 липня 2011 року № 1002000001404862, від 30 липня 2011 року № 1002000001405508, від 29 липня 2011 року № 1002000001405504, від 20 липня 2011 року № 1002000001404989, від 25 липня 2011 року № 1002000001405222, від 26 липня 2011 року № 1002000001405266, від 29 липня 2011 року № 1002000001405460, від 25 липня 2011 року № 1002000001405209, від 29 липня 2011 року № 1002000001405497, від 02 серпня 2011 року № 1002000001405600, від 01 серпня 2011 року № 1002000001405522, від 08 серпня 2011 року № 1002000001405885, від 08 серпня 2011 року № 1002000001405870, від 11 серпня 2011 року № 1002000001406027, від 09 серпня 2011 року № 1002000001405921, від 11 серпня 2011 року № 1002000001406032, від 11 серпня 2011 року № 1002000001406019, від 10 серпня 2011 року № 1002000001405947, від 11 серпня 2011 року № 1002000001406030, сертифікати походження загальної форми, видані Торгово-промисловою палатою Можайського району Московської області Російської Федерації від 19 травня 2011 року № 1158000081, від 19 травня 2011 року № 1158000082, від 25 травня 2011 року № 1158000086, від 22 червня 2011 року № 1158000102, від 23 червня 2011 року № 1158000103, від 23 червня 2011 року № 1158000105, від 02 червня 2011 року № 1158000094, від 16 червня 2011 року № 1158000096, від 20 червня 2011 року № 1158000101, від 24 червня 2011 року № 1158000106, від 28 червня 2011 року № 1158000109, від 28 червня 2011 року № 1158000108, від 28 червня 2011 року № 1158000110, від 28 червня 2011 року № 1158000111, від 11 липня 2011 року № 1158000114, від 15 липня 2011 року № 1158000119, від 11 липня 2011 року № 1158000115, від 19 липня 2011 року № 1158000125, від 19 липня 2011 року № 1158000126, від 22 липня 2011 року № 1158000127, від 22 липня 2011 року № 1158000129, від 22 липня 2011 року № 1158000130, від 22 липня 2011 року № 1158000128, від 26 липня 2011 року № 1158000132, від 26 липня 2011 року № 1158000131, від 29 липня 2011 року № 1158000138, від 04 серпня 2011 року № 1158000141, від 04 серпня 2011 року № 1158000142, від 08 серпня 2011 року № 1158000144, від 08 серпня 2011 року № 1158000147, від 08 серпня 2011 року № 1158000146, від 28 липня 2011 року № 1158000136, від 28 липня 2011 року № 1158000134, від 27 липня 2011 року № 1158000133, від 16 червня 2011 року № 1158000097, від 20 червня 2011 року № 1158000100, від 23 червня 2011 року № 1158000104, від 11 липня 2011 року № 1158000112, від 11 липня 2011 року № 1158000116, від 12 липня 2011 року № 1158000117, від 15 липня 2011 року № 1158000120, від 18 липня 2011 року № 1158000123, від 18 липня 2011 року № 1158000124, від 29 липня 2011 року № 1158000139, від 08 серпня 2011 року № 1158000143, від 09 серпня 2011 року № 1158000148, від 08 серпня 2011 року № 1158000145, від 14 липня 2011 року № 1158000118.

За результатами процедури митного оформлення телевізорів торгової марки «LG» позивачем нараховано та сплачено ввізне мито за оформлення задекларованого товару та податок на додану вартість.

Листом від 28 вересня 2011 року № LG-110928-09 Підприємство з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» звернулось до Київської регіональної митниці щодо повернення переплачених митних платежів у сумі 3 922 932, 97 грн. (мито в сумі 3 293 398, 44 грн., податок на додану вартість в сумі 658 679, 69 грн.) за імпортовані товари, на які були видані із затримкою сертифікати форми СТ-1.

За результатами розгляду вказаного звернення, Київською регіональною митницею 26 січня 2012 року листом № 14/6-11/1281 повідомлено, що Правилами визначення країни походження, затвердженими рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 р. не передбачено видачу різних форм сертифікатів на одну партію товару, що з позиції відповідача дає підстави вважати про відсутність підстав щодо відновлення режиму вільної торгівлі до товару «телевізори рідкокристалічні», що ввозились на митну територію України Підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» з наданням при митному оформленні сертифікатів загальної форми та подальшим наданням сертифікатів про походження товару форми СТ-1 в кількості 49 штук.

23 лютого 2012 року відповідачем 1 додатково повідомлено, що ним направлено листи до Можайської торгово-промислової палати з метою отримання відомостей щодо виконання критерію достатності/переробки при виробництві товару «телевізори LG», після отримання відповіді на які Київською регіональною митницею буде розглянуто питання щодо можливості відновлення режиму вільної торгівлі та повернення коштів.

13 серпня 2012 року листом № 14/2-11/21025 відповідачем 1 повідомлено позивача, що у зв'язку з відсутністю уточнених відомостей про виконання критерію походження товарів та закінченням терміну, передбаченого пунктом 21 Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 № 3592-VI - один рік з дати митного оформлення - у Київської регіональної митниці відсутні підстави для відновлення режиму вільної торгівлі стосовно телевізорів торгової марки «LG».

27 серпня 2012 року Підприємством з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» подано до Державної митної служби України скаргу № LG-120827-04 на бездіяльність Київської регіональної митниці при розгляді питання щодо відновлення режиму вільної торгівлі стосовно ввезених в Україну товарів - телевізорів торгової марки «LG», за результатами розгляду якої рішенням від 12 вересня 2012 року № 16/2-16.1/1918, рішення Київської регіональної митниці від 13 серпня 2012 року листом № 14/2-11/21025 залишено без змін.

На вказані вище рішення від 13 серпня 2012 року листом № 14/2-11/21025 та від 27 серпня 2012 року № LG-120827-04 позивачем подано скаргу № LG-121012-03 від 12 жовтня 2012 року до Міністерства фінансів України, за результатами розгляду якої останнім враховуючи інформацію Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» та Державної митної служби України про хід розгляду питання відновлення режиму вільної торгівлі стосовно імпортованих в Україну телевізорів торгової марки «LG» Міністерством фінансів України рекомендовано Державній митній службі України повторно розглянути питання визначення країни походження телевізорів торгової марки «LG» по суті з урахуванням результатів обговорення. До вказаного рішення додано копію протоколу розгляду скарги ПП «ЛГ Електронікс Україна» від 03 грудня 2012 року.

Листом від 11 березня 2013 року № 14/2-11/3225 відповідачем 1 повторно повідомлено позивача, що у Київської регіональної митниці відсутні підстави для відновлення режиму вільної торгівлі стосовно телевізорів торгової марки «LG».

Незгода з вказаними рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

З метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі визначається країна походження товару (пункт 1 статті 36 МК України).

Країною походження товару, згідно з пунктом 2 статті 36 МК України, вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження, відповідно до пункту 7 статті 36 МК України, визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно з вимогами підпункту 3 пункту 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково, зокрема, якщо це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до преамбули Правил визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав, затверджених рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 20.11.2009, ратифікованих Законом України від 06.07.2011 № 3592-VI (далі - Правила), ці Правила діють стосовно товарів, що походять з держав - учасниць Угоди і знаходять в торгівельному обігу між цими державами, до яких застосовується торгівельний режим, передбачений Угодою про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994.

Стаття 3 Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 06.10.1999 № 1125-ХІУ, передбачає, що Договірні Сторони не застосовують мито, податки і збори, які мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на ввіз і/або вивіз товарів, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території інших Договірних Сторін.

Порядок надання режиму вільної торгівлі передбачений главою 5 Правил.

Так, у відповідності до пункту 5.1. розділу 5 Правил товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами.

Для підтвердження країни походження товару у конкретній державі - учасниці Угоди для цілей надання режиму вільної торгівлі, відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Правил, необхідне надання митним органам країни ввезення оригіналу сертифіката форми СТ-1 чи декларації про походження товару. Дана норма кореспондується з частиною першою статті 43 МК України, відповідно до змісту якого документом, що підтверджує країну походження товару є, зокрема, сертифікат про походження товару.

Пунктом 5.3 розділу 5 Правил передбачено, що товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (частина перша статті 45 МК України).

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Правил у разі виникнення сумнівів стосовно бездоганності сертифіката форми СТ-1 або відомостей, які в ньому містяться, митний орган країни ввезення товару може звернутися до вповноваженого органу, що засвідчив сертифікат форми СТ-1, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнювальні відомості, у тому числі прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів форми СТ-1, відповідь на яке повинна бути надана протягом 6 місяців з дати звернення.

Також, пунктом 9.2 розділу 9 Правил передбачено, що сертифікат форми СТ-1, не визнаний митними органами країни ввезення, може бути згодом визнаний ними на підставі відповідного листа вповноваженого органу, що видав сертифікат форми СТ-1, з уточненням відомостей, зазначених у сертифікаті.

Як вбачається з матеріалів справи, Київською регіональною митницею з метою отримання підтвердження критерію достатньої переробки товару були направлені листи від 04 листопада 2011 року № 40/7-23/14539, від 14 лютого 2012 року № 4/6-11/2330, від 23 лютого 2012 року № 14/6-11/2841, від 28 травня 2012 року № 14/2-11/17179 до Торгово-промислової палати Можайського району Московської області Російської Федерації.

Водночас, згідно до Додатку 1 до Правил визначення країни походження товарів «Переліку умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце» продукт «Монітори та проектори, до складу яких не входить приймальна телевізійна апаратура; апаратура приймальна для телевізійного зв'язку, до складу якої входить або не входить широкомовний радіоприймач або апаратура, що записує або відтворює звук чи зображення» має відповідати умовам, виробничим й технологічним операціям, необхідних для надання товару статусу походження під час використання у виробництві товару третіх країн, а саме повинен бути виготовлений з матеріалів будь-яких позицій за умови виконання таких технологічних операцій:

- виготовлення шасі (заготовки радіоелементів, SMD-монтажу, установки всіх радіоелементів на друковані плати, паяння, діагностики, регулювання, контролю);

- виготовлення корпусних деталей (виливання під тиском, фарбування й армування корпусних деталей телевізора);

- фінішного складання та регулювання (складання, монтажу, регулювання, контролю, комплексу випробувань (регламентів) кінцевої продукції).

Відповідно до вказаних вище листів для підтвердження виконання технологічних операцій, передбачених Додатком 1 до Правил визначення країни походження товарів «Перелік умов, виробничих і технологічних операцій, під час виконання яких товар уважається таким, що походить з тієї країни, у якій вони мали місце» Торгово-промисловою палатою Можайського району Московської області Російської Федераці були надані наступні документи:

- сертифікати про походження товару форми СТ-1, видані Закарпатською ТПП (Україна, м. Ужгород) для підтвердження виготовлення шасі (заготовки радіоелементів, SMD - монтажу, установки всіх радіоелементів на друковані плати, паяння, діагностики, регулювання, контролю) - в процесі виробництва використовуються «шасі» українського походження, для підтвердження походження «шасі»;

- рахунки-фактури між російськими виробниками та ТОВ "ЛГ Електронікс РУС" на придбання корпусних деталей (задня кришка, передня частина, підставка під телевізор, суп портер, нижній каркас, захисна кришка, декоративна панель, направляюча планка та інші) та інформаційні листи російських виробників про процес виготовлення корпусних деталей на підтвердження виготовлення корпусних деталей (виливання під тиском, фарбування й армування корпусних деталей телевізора) (підтвердження виготовлення корпусних деталей).

Окрім цього, у вказаних листах для підтвердження фінішного складання та регулювання (складання, монтажу, регулювання, контролю, комплексу випробувань (регламентів) кінцевої продукції) зазначено, що для виготовлення телевізорів використовуються лінії двох видів: лінія попереднього збирання і головна збиральна лінія.

Втім з наданих документів вбачається відсутність інформації щодо виконання операцій фарбування корпусних деталей телевізора, та повний перелік корпусних деталей які повинні використовуватись для виготовлення товару «телевізори LG», що суперечить Правилам визначення країни походження товарів у частині «умови і операції», наведені у графі 3 цього Переліку та які встановлюють мінімальний обсяг виконання виробничих або технологічних операцій.

При цьому, виконання встановлених виробничих або технологічних операцій у меншому обсязі не визначає походження продукту.

Пунктом 19 Правил встановлено, що товар не вважається походженням з даної країни до того часу, поки не будуть надані документи та/або відомості, що підтверджують його походження.

Відповідно до пункту 21 Правил, до вищевказаних товарів може бути застосовано (відновлено) режим вільної торгівлі за умови отримання митним органом належного документального підтвердження про їх походження протягом одного року з дати митного оформлення.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.4 розділу 5 Правил стосовно товарів, до яких не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів та які пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення, може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків фальсифікації сертифіката форми СТ-1).

Після прийняття рішення про відновлення режиму вільної торгівлі, відповідно до пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику податків.

З матеріалів справи вбачається, що митні декларації було подано позивачем у 2011 році. Річний термін по останній декларації закінчився 04 жовтня 2012 року.

Враховуючи вище викладене, у зв'язку з відсутністю уточнених відомостей про виконання критерію походження товарів та закінченням терміну, передбаченого пунктом 21 Правил - один рік з дати митного оформлення, суд приходить до висновку про відсутність у Київської міжрегіональної митниці Міндоходів підстав для відновлення режиму вільної торгівлі до товару «телевізори LG».

Митні органи, відповідно до покладених на них завдань, забезпечують контроль за виконанням законодавства України з питань митної справи й справлянням податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Такими чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до переконання, що відповідач 1 при виконанні своїх обов'язків діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених нормами чинного законодавства України, а рішення оформлені листами №14/6-11/1281 від 26.01.2012 року, №14/2-11/21025 від 13.08.2012 року та №14/2-11/3225 від 11.03.2013 року про відмову у відновленні режиму вільної торгівлі прийнято Київською регіональною митницею правомірно, у зв'язку із чим підстави для їх скасування відсутні.

Водночас, позовна вимога про зобов'язання відповідача 1 прийняти рішення про відновлення режиму вільної торгівлі теж до задоволення не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, з яких би вбачались передбачені чинним законодавством підстави для прийняття такого рішення.

Також, за вказаних вище обставин не підлягає до задоволення і похідна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна» надміру сплачені кошти у розмірі 3 952 078, 13 гривні.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземною інвестицією «ЛГ Електронікс Україна», що повністю належить корпорації «ЛГ Електронікс Інк.» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. ПогрібніченкоСудді: В.В. Амельохін В.П. Шулежко