Постанова № 33916611, 01.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року 16:15 №826/14119/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Андрієнко О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства «Наш Дім»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішенняза участю представників сторін:

від позивача:Мойсеєнко Т. А. (довіреність)від відповідача:Пироженко С. В. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Наш Дім» (надалі - Позивач/ДП «Наш Дім») до Державної податкової інспекції у Печерському районі Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. №0006141501 про застосування до позивача (код ЄДРПОУ 30723920) штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.

Після усунення Позивачем недоліків адміністративного позову, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позову, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення) (надалі - Закон №2343) під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема Відповідачем не було взято до уваги під час застосування штрафних санкцій, що Позивач перебуває в стадії банкрутства. Крім того, представником Позивача зазначено, що ДП «Наш дім» не зобов'язане подавати звітність з податку на прибуток підприємств, оскільки Позивач є малим підприємством.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позовних вимог відмовити із підстав викладених в запереченнях, зокрема податкове повідомлення-рішення було винесено із дотриманням положень чинного законодавства.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 02.10.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Позивач зареєстрований Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.01.2000 р. та 02.08.2000 р. був взятий на облік платника податків.

31.05.2013 р. Відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності на податок на прибуток (за звітний період за 1 квартал 2013 р.) ДП «Наш дім», за результатами якої складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №614/05-01 від 31.05.2013 р.. в якому зафіксовано, що Позивачем було несвоєчасно надано розрахунок чистого прибутку за 1 квартал 2013 р. (граничний строк подання до 13.05.2013 р.), що є порушенням п.49.18 ст.49 ПК України.

Відповідно до Акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №614/05-01 від 31.05.2013 р., згідно пп.54.3.1 п.53.3 ст.54 та п.120.1 ст.120 ПК України Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішенням №0006141501 від 31.05.2013 р., яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання, а саме застосовано штрафні санкції на суму 170 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Головне управління Міндоходів у м. Києві залишило без задоволення скаргу Позивача, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив рішення відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В п.49.1 та п.49.2 ст.49 ПК України, визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до п.154.6 ст.154 цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 49.18 ст.49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених пп. 49.18.4 та пп.49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених р.IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Водночас, відповідно до п.46.2 ст.46 ПК України, Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

При цьому, в ст.55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами малого підприємництва є: юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Водночас, Позивачем в судовому засіданні було надано Штатний розпис ДП «Наш дім» за 2013 р., із якого вбачається що його структурі кількість осіб не перевищує 50 осіб. Крім того, представником Позивача надано податкову декларацію ДП «Наш дім» з податку на прибуток підприємства за 2012 р. та Розрахунок частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2012 р. із якого вбачається, що Позивач не отримував річний дохід від будь-якої діяльності в сумі що перевищує суму еквівалентну 10 мільйонам євро.

Таким чином, суд погоджується та приймає до уваги посилання Позивача, що ДП «Наш дім» є суб'єктом малого підприємництва, а тому, відповідно до положень п.46.2 ст.46 ПК України, не повинен подавати декларацію з податку на прибуток підприємства.

Як наслідок, Відповідач протиправно застосував до Позивача адміністративно-господарську санкцію та виніс податкове повідомлення-рішення за неподання звітності з податку на прибуток за 1 кв. 2013 р.

Водночас, суд критично ставиться до посилання Позивача, що до нього не можуть застосовуватись штрафні (фінансові) санкції, оскільки щодо нього порушено провадження щодо банкрутства та введено мораторій, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ухвали Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 р. по справі №50/371-б було порушено справу про банкрутство щодо позивача, та введено мораторій на задоволення вимог боржника, відповідно до ст.11 Закону №2343, а саме зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк яких настав до введення мораторію), та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань одо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2013 р. по справі №50/371-б було продовжено санацію Державного підприємства «Наш дім» до 24.01.2014 р.

Згідно із визначенням, наведеним в ч.1 ст.19 Закону №2343, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Крім того, ч.3 ст.19 Закону №2343 визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

При цьому, в ч.5 ст.19 Закону №2343 чітко визначено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Більше того, в ст.6 Закону №2343 зафіксовано, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюються на вимоги всіх кредиторів, що виникли до затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутств.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не зупиняє виконання боржником своїх зобов'язань і зобов'язань щодо подання податкової звітності, які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

При цьому, як вбачається з визначення терміну «мораторій», його режим поширюється на ті зобов'язання, термін виконання яких настав (розпочався строк виконання) до дня введення мораторію, тобто якщо початок строку виконання зобов'язань припадає на дату, яка передує введенню мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником зобов'язань, які виникли після введення мораторію.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 23.05.2006 р. по справі №21-104во05, від 07.11.2006 р. по справі №21-772во06, від 15.04.2008 р. по справі №08/94, від 25.06.2011 р. по справі №21-113а11, від 04.07.2011 р. по справі №21-144а11 та №21-248а11 від 28.11.2011 р.

Відповідно до положень ч.1 ст.2442 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як наслідок, в судовому засіданні було встановлено, що Позивач помилково вважає, що дія мораторію введеного ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2010 р. у справі №50/370-б поширюється на взаємовідносини між Позивачем та Відповідачем щодо подання податкової звітності т а нарахування штрафних санкцій за її неподання.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. При цьому, відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати відшкодовуються в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 11, 69, 70, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного підприємства «Наш Дім» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0006141501 від 31.05.2013 р., прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити Державного підприємства «Наш Дім» понесені судові витрати в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін