Постанова № 33916594, 02.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 жовтня 2013 року 11:11 справа №826/14493/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "САММІТ"доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "САММІТ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 вересня 2013 року №0003152208 та №0003162208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2013 року відкрито провадження у справі №826/14493/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 23 вересня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив, хоча і був належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 вересня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 02 вересня 2013 року №0003152208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 429 668,75 грн., у тому числі за основним платежем - 343 735,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 85 933,75 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 02 вересня 2013 року №0003162208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 392 645,00 грн., у тому числі за основним платежем - 313 900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 78 475,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 16 серпня 2013 року №117/1-22-08-23522899 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" (код ЄДРПОУ 23522899) з питань правильності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Альфа-Інвестмент" (код ЄДРПОУ 38149531) та ТОВ "Братком-Інвестмент" (код ЄДРПОУ 38291742) за період з 01.01.2012р. по 30ю.06.2013р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 343 735,00 грн., у тому числі за 3, 4 квартали 2012 року; пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податковий кредит на суму 313 900,00 грн., у тому числі за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року.

Встановлені в Акті перевірки порушення мотивовані наступним: за даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Братком-Інвестмент", встановлено, що згідно податкової звітності у зазначених підприємств відсутні виробничі приміщення, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Наведена інформація, на думку відповідача, дають підстави стверджувати про неможливість здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеними вище підприємствами, а первинні бухгалтерські документи по таким господарським операція не можуть прийматись до уваги.

Судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що при написанні Акта перевірки відповідачем допущено описку при написанні назви контрагента позивача, а саме замість ТОВ "Братком-Інвестмент" належить писати - ТОВ "Бартком-Інвестмент".

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з постачальниками в ході перевірки підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" дотримано передбачені умови для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначав, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ", ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 16 липня 2012 року між ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" (покупець) ТОВ "Альфа-Інвестмент" (постачальник) укладено договір №275, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує періодичну друковану продукцію.

15 жовтня 2012 року між ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" (покупець) ТОВ "Бартком-Інвестмент" (постачальник) укладено договір №158, за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує періодичну друковану продукцію.

Згідно видаткових накладних, що виписані у вересні-грудні 2012 року та січні 2013 року, постачальники поставили ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" друковані періодичні видання (журнали, газети) на загальну суму 1 883 400,00 грн.

ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" виписали позивачу відповідні податкові накладні на загальну суму 1 883 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість.

В оплату за надані послуги ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" перерахувало на рахунок постачальників грошові кошти, що підтверджується відповідним виписками банку, копії яких містяться в матеріалах справи, та довідками банків про рух коштів на рахунку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зміст Акт перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідач лише зазначив в Акті перевірки про те, що документи по фінансово-господарським операціям між ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ", ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" не можуть бути прийняті до уваги, оскільки податкова звітність підприємств-контрагентів свідчить про відсутність виробничих приміщень, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення основного виду діяльності

Між тим, суд звертає увагу, що дані податкової звітності підприємств-постачальників не впливають на правове значення відповідних первинних та податкових документів, виданих цими підприємствами.

Окрім того, судом не встановлено, а відповідачем не наведено, що первинні документи щодо спірних правовідносин складено з порушенням вимог законодавства, у тому числі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд встановив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщено в мережі Інтернет, наприклад, http://www.summit.ua/, ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" займається видавничою діяльністю, роздрібною торгівлею, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, іншою поштовою та кур'єрською діяльністю (розповсюдження преси, зокрема шляхом підписки на друковані видання). Для здійснення господарської діяльності позивач орендує у ТОВ "ЛСО" нежитлові приміщення двоповерхового будинку за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 7-А, що підтверджується відповідним договором суборенди від 01 травня 2011 року та актом приймання-передачі від 01 травня 2011 року.

Як пояснив позивач, придбані у ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" періодичні друковані видання розповсюджені серед юридичних та фізичних осіб, що оформили підписку, на підтвердження чого надав суду підписні каталоги преси за друге півріччя 2012 року та перше півріччя 2013 року та маршрутні листи за відповідні періоди. При цьому маршрутні листи містять інформацію про клієнтів-підписантів, осіб, відповідальних за отримання преси, адресу доставки, найменування та кількість періодичних видань, а також підписи відповідальних осіб про отримання доставленої періодики.

З наведеного слідує, що ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" здійснювало витрати на придбання товарів у ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" для провадження своєї господарської діяльності, спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" у зв'язку з придбанням у них товарів.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 23 вересня 2013 року ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки Акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання у ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" товарів безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно формував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа-Інвестмент" та ТОВ "Бартком-Інвестмент", а висновки Акта перевірки про заниження податкового кредиту є помилковими, тому, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 02 вересня 2013 року №0003152208 та №0003162208.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Передплатна агенція "САММІТ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "САММІТ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 02 вересня 2013 року №0003152208 та №0003162208.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція "САММІТ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко