Постанова № 33916495, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2013 року 10:00 № 826/10173/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВЄ» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року № 0000852240 та № 0000842240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу вважає, що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість та податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у ТОВ «Івітек ТТК».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу валових витрат суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «Івітек ТТК» за послуги згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ за податку на прибуток, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВЄ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Івітек ТТК» за період квітень-травень 2012 року, за результатами якої складено акт № 1602/22-40/37269061 від 29.05.2013р.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 144.1. cm. 144 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 31 062,00 грн.;

2. п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 29 583,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000852240 та № 0000842240, якими ТОВ «ДВЄ» відповідно зобов'язано сплатити податок на прибуток: основний платіж - 31 062,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 7 765,00 грн.; податок на додану вартість: основний платіж - 29 583,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 7 396,00 грн.

Обґрунтовуючи правомірність винесених рішень представник відповідача звертає увагу на матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства-контрагента позивача, якими встановлено, що ТОВ «Івітек ТТК» не має трудових та виробничих потужностей, складських приміщень тощо, не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим податковий орган прийшов до висновку про фіктивність усіх господарських операцій, здійснених цим підприємством.

Проте, суд не може погодитися із правомірністю дій податкового органу щодо нарахування Товариству додаткових податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Івітек ТТК» укладено договір на надання консалтингових послуг від 03.04.12 №53, за умовами якого, відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 29.06.12., ТОВ «Івітек ТТК» надало консалтингові послуги на суму без ПДВ - 147 916,67 грн., ПДВ - 29 583.33 грн., та видало податкові накладні, на підставі яких позивачем віднесено спірні суми валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також, на підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано до суду графік платежів по договору, результати виконання договору та платіжні доручення. В заперечення доводів відповідача щодо фіктивності ТОВ «Івітек ТТК» представником позивача також надано податковий розрахунок форми 1 ДФ контрагента, відповідно до якого у штаті підприємства працювало 3 особи у ІІ кварталі 2012 року, договір оренди нежитлового приміщення, де фактично знаходиться контрагент позивача, що також відображено в ЄДРПОУ, офіційний звіт ТОВ «Івітек ТТК»станом на 31.12.2012, у відповідності до якого підприємство володіє ресурсами для здійснення господарської діяльності, а також постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р., залишену в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-11108/12/2070, якою визнано протиправними дії осіб податкового органу щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Івітек ТТК».

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Івітек ТТК», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Івітек ТТК» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Івітек ТТК» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, акт здачі-приймання робіт, податкові накладні, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «Івітек ТТК» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари та послуги контрагентів на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходиться в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на спростованій інформації про відсутність основних засобів для здійснення господарської діяльності ТОВ «Івітек ТТК» та відсутність підприємства за місцезнаходженням, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.

В свою чергу, в матеріалах справи наявний податковий розрахунок форми 1 ДФ контрагента, відповідно до якого підприємство використовувало найману працю 7 осіб у ІІ кварталі 2012 року. Договір оренди нежитлового приміщення, де фактично знаходиться контрагент позивача, фактично підтверджує наявність у нього офісного приміщення. Відповідно до офіційного звіту ТОВ «Івітек ТТК» станом на 31.12.2012 підприємство володіє ресурсами для здійснення господарської діяльності, а господарські операції з позивачем знайшли позитивне відображення у фінансовому стані підприємства. Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-11108/12/2070, визнано протиправними дії осіб податкового органу щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Івітек ТТК».

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Івітек ТТК». Відповідно спірні рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 19.06.2013 року № 0000852240 та № 0000842240.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2013р.