Постанова № 33916432, 30.09.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа № 821/3389/13-а Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника - Загорулька Є.А.,

представника відповідача - Палінічака К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Херсон Зерно" до Державна податкова інспекція у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Херсон Зерно" (далі - позивач, ПП "Херсон Зерно") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ у м.Херсоні), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 р. № 0003752200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 58305 грн., з яких за основним платежем на 46644 грн., за штрафними санкціями на 11661 грн., та № 0003762200, яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 12733 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі протиправних висновків акту перевірки від 13.05.2013 р. № 2518/22.4/34369736 у зв"язку з визнанням господарських операцій з ТОВ "Західзовнішторг" безтоварними. Відповідно до Податкового кодексу України головними умовами для формування валових витрат та податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цією податковою накладною товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Всі зазначені вимоги для формування валових витрат та податкового кредиту підприємством виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для донарахування грошових зобов'язань по податку на прибуток та зменшення розміру від"ємного значення з податку на додану вартість. Вказує на те, що підприємство не може нести відповідальність за невиконання своїми контрагентами податкових зобов"язань.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, вказавши на те, що реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Західзовнішторг" підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт. Тому ПП "Херсон Зерно" правомірно сформувало валові витрати і податковий кредит по відносинам з ТОВ "Західзовнішторг".

Представник відповідача заперечував проти позову, оскільки в ході проведення перевірки ПП "Херсон Зерно" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ "Західзовнішторг", що стало підставою для нарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення розміру від"ємного значення згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували надання ТОВ "Західзовнішторг" транспортних послуг позивачу, а зазначений контрагент позивача не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, не знаходиться за юридичною адресою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 26.04.2013 р. по 30.04.2013 р. посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Херсон Зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ "Західзовнішторг" у жовтні 2012 року, їх відображення у податковій звітності з податку на прибуток за період 2012 рік та з податку на додану вартість за період жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2013 р. № 2518/22.4/34369736.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.44.1 ст.44, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 44423 грн., що призвело до завищення від"ємного значення різниці між сумою податкового зобов"язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19 Декларації) на загальну суму 31690 грн., завищення залишку від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації) на суму 12733 грн. у жовтні 2012 року;

2. п.44.1 ст.44, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2012 року у сумі 46644 грн.

Зазначені висновки відповідачем зроблено у зв"язку з тим, що позивач частину валових витрат та податкового кредиту сформував по господарських відносинах з ТОВ "Західзовнішторг", а саме від отримання транспортних послуг з перевезення пшениці. Однак до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, а акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять достатньої інформації щодо отриманої послуги. Також згідно акту Луцької ОДПІ від 03.01.2013 р. № 13/22-8/31964982 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб"єкта господарювання ТОВ "Західзовнішторг" щодо підтвердження господарських відносин за період вересень-жовтень 2012 року" даний контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою, не має транспортних засобів, а тому не міг надати ПП "Херсон Зерно" транспортні послуги.

На підставі акту перевірки ПП "Херсон Зерно" від 13.05.2013 р. № 2618/22.4/34369736 ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 р. № 0003752200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 58305 грн., з яких за основним платежем на 46644 грн., за штрафними санкціями на 11661 грн., та № 0003762200, яким позивачу зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на 12733 грн.

Оцінуючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, суд виходить з встановлених фактичних обставин справи та їх узгодженість з діючими положеннями податкового законодавства.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Водночас ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 45 ГК України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Отже, безтоварні господарські операції не призводять до реальних змін майнового стану суб'єкта господарювання та його контрагентів.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України, суд зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, так як в силу умов та характеру створення не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства валові витрати і податковий кредит з ПДВ можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Обов'язкове встановлення факту надання послуг як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту та вартості товару без ПДВ до валових витрат, відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема, в постанові від 22.10.2010 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З метою дослідження реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Західзовнішторг" судом встановлено наступне.

Так, на підтвердження своїх доводів щодо реальності господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надано податкові накладні № 60 від 25.10.2012 р., № 61 від 26.10.2012 р., № 62 від 27.10.2012 р., № 63 від 29.10.2012 р., № 65 від 30.10.2012 р., № 64 від 31.10.2012 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000025 від 25.10.2012 р., № ОУ-0000026 від 26.10.2012 р., № ОУ-0000027 від 27.10.2012 р., № ОУ-0000028 від 29.10.2012 р., № ОУ-0000030 від 30.10.2012 р. № ОУ-0000029 від 31.10.2012 р.

Дослідивши зазначені документи, суд вважає, що вони не спростовують доводи відповідача про безтоварність господарських операцій ПП "Херсон Зерно" з вищевказаним контрагентом.

Так, позивачем декларувалося отримання від ТОВ "Західзовнішторг" у жовтні 2012 року транспортних послуг з перевезення пшениці. Суд зазначає, що для надання транспортних послуг підприємство повинно мати такі можливості як: наявні транспортні засоби, штат водіїв. Між тим, актом Луцької ОДПІ від 03.01.2013 р. № 13/22-6/31964982 встановлено відсутність у ТОВ "Західзовнішторг" як власних транспортних засобів так і підприємств, залучених до перевезення, відсутність кваліфікованого персоналу (водіїв), який міг би здійснювати перевезення в тих обсягах, які декларуються позивачем.

Також суд зазначає, що відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп.11.1, 11.4, 11.5 п.11 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Однак товарно-транспортні накладні, які б підтверджували здійснення ТОВ "Західзовнішторг" послуг з перевезення пшениці, позивачем не надано. Посилання ПП "Херсон Зерно" на те, що ці документи ТОВ "Західзовнішторг" було втрачено, суд не приймає до уваги, оскільки, як вже зазначалося, товарно-транспортні накладні виписуються у чотирьох екземплярах, один з яких після здійснення перевезень повинен був надаватися позивачу як замовнику послуг.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять місць навантаження, розвантаження пшениці, кілометраж, а також даних, на підставі чого встановлено вартість даних послуг. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказані акти не містять вичерпної інформації щодо таких послуг та стосовно факту виконання робіт, що б свідчило про зв"язок таких послуг з веденням господарської діяльності підприємства.

Згідно абз.11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов"язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразу), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Також, залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.п.2.15, 2.16 Положення визначено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, факт надання послуг повинен бути оформлений первинними бухгалтерськими документами та для набуття статусу первинних документів містити всі необхідні реквізити, передбачені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, порядок ведення податкового обліку вимагає встановлення зв"язку проведених операцій з господарською діяльністю підприємства. Відсутність необхідних даних в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не дає можливості зробити висновок щодо фактичного отримання послуг.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, суд вважає, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не може бути підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, за встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

За результатами дослідження наданих позивачем до матеріалів справи перинних документів судом не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Західзовнішторг" щодо надання транспортних послуг позивачу, що є підставою для визнання відсутності прав у позивача для формування податкового кредиту та валових витрат на підставі отриманих від ТОВ "Західзовнішторг" первинних документів, оскільки вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які мають права та можливості щодо надання транспортних послуг на постійній основі та поважають ділову репутацію своїх контрагентів шляхом надання для підтвердження своєї добросовісної діяльності рішення судів щодо оскарження дій податкового органу або їх посадових осіб при встановлені неправдивої інформації стосовно їх фінансово-господарської діяльності.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги ПП "Херсон Зерно" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Херсон-Зерно" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 жовтня 2013 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.6