Рішення № 33915963, 03.10.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.2013 Справа № 907/773/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансової компанії „Приватні Інвестиції", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 349 018,49 грн.,

Суддя Й.Й. Кадар

За участю представників:

від позивача - Янцо О.К., представник по довіреності № 064 від 13.03.2013р.;

від відповідача - не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансової компанії „Приватні Інвестиції", м. Київ заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 349 018,49 грн.,

Представником позивача позов підтримано, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами. На виконання вимог ухвали суду від 19.09.2013 року супровідним листом подав суду - письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору; витяг з Єдиного державного реєстру стосовно позивача та відповідача відповідно до положень п.2 ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; докази на виконання п. 3.5. Договору факторингу від 29.11.2011р. (а.с. 64-68).

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Натомість, на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2013р. надіслав на адресу суду відзив на позов, яким позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити з огляду на те, що позовні матеріали не містять розгорнутих розрахунків ціни позову, а також перерахунок доларів США на гривні по курсу НБУ, що на його думку унеможливлює визначити дійсну суму заборгованості по кожній вимозі окремо та загальну суму боргу. Щодо нарахованої позивачем пені в розмірі 43 654,30 грн., то звертає увагу суду на положення п. 6 ст. 232 ГПК України, а вимога позивача про стягнення упущеної вигоди в розмірі 45 189,96 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведена наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та не надано доказів на підтвердження вказаних обставин (а.с. 41-59).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансової компанії „Приватні Інвестиції", м. Київ звернулося до суду з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 349 018,49 грн.

Позов мотивовано тим, що 30.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "КРЕДОБАНК", м. Львів, в особі Закарпатської філії ВАТ "КРЕДОБАНК", м. Ужгород (надалі Банк) та приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Ужгород (раніше -ОСОБА_2, яка змінила прізвище та ім'я, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 23.10.2008р.) - (надалі Позичальник) був укладений кредитний договір №08-15/404/2008 (надалі Договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі - Кредит) у розмірі 34 000 доларів США на поповнення обігових коштів, а саме фінансування витрат пов'язаних з торгівельною діяльністю на термін до 29.07.2010 року включно (з урахуванням додаткових договорів до договору кредитування) зі сплатою 14,5% річних (а.с. 24-29).

В подальшому між Банком та Позичальником були укладені наступні договори:

- додатковий договір від 05.12.2008р. № 08-15/567/2008 про внесення змін до кредитного договору №08-15/404/2008 (а.с. 22);

- додатковий договір від 02.07.2009р. № 08-15/199/2009 про внесення змін до кредитного договору №08-15/404/2008 від 30.07.2008р. (а.с. 23).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 № 436-IV з наступними змінами та доповненнями (ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 № 435-IV з наступними змінами та доповненнями) господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по Кредитному Договору №08-15/404/2008 від 30.07.2008р. позивач просить стягнути 349018,49грн. в т.ч. 26352 доларів США (еквівалент - 209 580,09 грн.) - основна заборгованість за Кредитним договором, 6304,98 доларів США (еквівалент - 50 144,14 грн.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 450,00 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 43 654,30 грн. пені (в т.ч. 33871,75 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 9717,72 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 64,83 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії), 45 189,96 грн. - упущена вигода за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що були на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як випливає з матеріалів справи, 29.11.11р. між ВАТ "Кредобанк" та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ВАТ "Кредобанк" відступив права вимог до позичальників, які виникають з кредитних та забезпечувальних договорів, в тому числі по кредитному договору №08-15/404/2008 від 30.07.2008р. (а.с. 10-21).

Відповідно до п. 3.2 договору на умовах даного договору Банк продає та відступає Новому кредитору права вимоги, відповідно, новий кредитор на умовах цього договору, цим купує та приймає від Банку зазначені права вимоги, визначені в додатку №1. Сторони зобов'язані підписати на дату надходження ціни відступлення на рахунок Банку акт прийому передачі портфеля заборгованостей згідно додатку №2 до договору на підтвердження зазначеного приймання -передачі. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за портфелем заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання даного акту.

Передача портфелю заборгованостей підтверджується доданим до матеріалів справи актом приймання-передачі Портфеля заборгованості від 14.12.2011 року (а.с. 9).

Пунктом 3.5. Договору факторингу передбачено, що протягом 5 календарних днів з дня оплати ціни відступлення Банк зобов'язується підготувати та направити за власний рахунок кожному із Позичальників повідомлення про проведене відступлення прав вимоги.

Новим кредитором, відповідно до вимог Договору відступлення права вимоги, письмово було повідомлено боржника про відступлення права вимоги, що підтверджується засвідченими копіями з списку відправлень (а.с. 65).

12.01.2012 року позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення - вимогу №10-120112 про проведення оплати за Кредитним договором №08-15/404/2008 від 30.07.2008р., проте така вимога відповідачем була залишена без належного реагування, і як стверджує заявник оплати проведено не було (а.с.66). Вказана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до п.8.1. договору факторингу Новий кредитор („Фінансової компанії „Приватні Інвестиції", м. Київ) з моменту передачі йому прав вимоги стає кредитором у зобов'язаннях Позичальників за кредитними договорами одержує право замість банка вимагати від Позичальників належного виконання ними зобов'язань за кредитними договорами та має право на всі суми належні до сплати позичальниками.

Відповідно до п.5.1. Кредитного договору, Відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне та повне погашення кредиту в порядку і терміни, передбачені Кредитним договором і додатковими договорами.

Відповідно до п. 5.10 Кредитного договору Позивач як Новий кредитор має право вимагати від Відповідача дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Договором про що письмово повідомляє Позичальника, а Позичальник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги Банку достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі.

Матеріалами справи знайшло своє підтвердження, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходилась цивільна справа №2-143/11 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_2 та ОСОБА_5, предметом розгляду якої було звернення стягнення на предмет іпотеки, що забезпечував виконання зобов'язань Відповідача за Кредитним договором №08-15/404/2008 від 30.07.2008р (зі змінами) та Договором №08-15-514/2007 кредитної лінії від 12.06.2007р. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2011 року, що змінене ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 січня 2013 року, звернуто стягнення на нерухоме майно іпотекодержателів (гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_5) в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. При цьому, при розгляді вказаної справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено розмір заборгованості за Кредитним договором №08-15/404/2008 від 30 липня 2008 року Відповідача перед Позивачем яка становить суму 349 018,49 грн., в т.ч. 26352 доларів США (еквівалент - 209 580,09 грн.) - основна заборгованість за Кредитним договором, 6304,98 доларів США (еквівалент - 50 144,14 грн.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 450,00 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 43 654,30 грн. пені (в т.ч. 33871,75 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 9717,72 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 64,83 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії), 5 189,96 грн. - упущена вигода за несвоєчасне повернення кредитних коштів, що відповідає розміру та складу заявлених позовних вимог у даній справі. Вказаними рішеннями також встановлено і факт набуття Позивачем (по даній справі) прав кредитора по відношенню до Відповідача (а.с. 30-33).

Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказує на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Відповідно до абзацу 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду, щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, факти, передбачені наведеною нормою мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, поза як їх з істинністю вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно з частиною 2 статті 11 Закону «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення (ухвала, постанова) є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, після набрання законної сили вони набувають таких правових наслідків, як неспростовність, виключність, преюдиціальність, здійсненність та обов'язковість для усіх підприємств, організацій, установ, посадових осіб та громадян, в тому числі і для суду.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією даної Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарські суди у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, застосовують судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. (п.2 Листа Вищого господарського суду України «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до п. 72 рішення Європейського суду у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії» право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відтак у відповідності до норм господарського процесуального законодавства факт встановлення розміру заборгованості за Кредитним договором №08-15/404/2008 від 30 липня 2008 року Відповідача перед Позивачем та факт набуття Позивачем прав кредитора по відношенню до Відповідача не потребують доказування, оскільки вже встановленні у вищезазначених судових рішеннях, які набрали законної сили і мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі. У зв'язку з чим, заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві на позов, не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 349018,49грн. в т.ч. 26352 доларів США (еквівалент - 209 580,09 грн.) - основна заборгованість за Кредитним договором, 6304,98 доларів США (еквівалент - 50 144,14 грн.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 450,00 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 43 654,30 грн. пені (в т.ч. 33871,75 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 9717,72 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 64,83 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії), 45 189,96 грн. - упущена вигода за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 6 980,36 грн. підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 526, 611, 623, 625, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст.193, 224-225Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_3 в ЗВ ЦФ ПАТ „Кредобанк") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансової компанії „Приватні Інвестиції" (м.Київ, вул. Артема, 52 А, офіс 147, код ЄДРПОУ 37356981, п/р 2650702371883 у відділенні № 5 м. Києва ЦФ ПАТ КРЕДОБАНК, МФО 325365) суму 349 018,49грн. (триста сорок дев'ять тисяч вісімнадцять гривень сорок дев'ять копійок) в т.ч. 26352 доларів США (еквівалент - 209 580,09 грн.) - основна заборгованість за Кредитним договором, 6304,98 доларів США (еквівалент - 50 144,14 грн.) - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 450,00 грн. - заборгованість по сплаті щомісячної комісії, 43 654,30 грн. пені (в т.ч. 33871,75 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 9717,72 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 64,83 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії), 45 189,96 грн. - упущена вигода за несвоєчасне повернення кредитних коштів та суму 6 980,36 грн. (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят гривень тридцять шість копійок) відшкодування судового збору.

Видати наказ.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 04.10.2013р.

Суддя Кадар Й.Й.