Ухвала суду № 33914262, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К-25007/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

за участю секретаря Корженкової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010

у справі № 2-а-3259/08/0570

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та визнання незаконними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010, позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Красноармійської ОДПІ від 16.08.2007 № 0000412343 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12496839,10 грн. Визнано частково незаконними дії щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 в сумі 53552,84 грн. Визнано недійсним рішення Красноармійської ОДПІ від 16.08.2007 № 0000432343 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 53552,84 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.

Красноармійська ОДПІ Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог в сумі 12567767,70 грн. та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ст.ст. 509, 655 Цивільного кодексу України, ст. 1, абз. 4 ст. 2, п.п. 1, 3, 4 ст. 3, ст. 12, ст. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (зі змінами та доповненнями), п. 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2002 № 199, п. 15, п. 20, п. 21 Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій, додатку 7 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 № 13, п.п. 4.1.2.50, п.п. 4.1.5.4, п.п. 4.1.7.24, п.п. 4.1.7.25, п.п. 4.1.7.26, п.п. 4.1.7.27, п. 4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Держкомітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Мінекономіки України , Мінтранспорту України, Держкомітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Держкомітету статистики України від 02.04.1998 № 81/38/101/235/12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за № 685/3978.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Красноармійська ОДПІ Донецької області провела планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» за період з 01.01.2004 по 41.03.2007, за результатами якої склала акт від 07.08.2007 № 185-23-3-31599557 та прийняла оспорювані позивачем рішення від 16.08.2007 № 0000412343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 12498539,10 грн. та № 0000432343 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 72526,44 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закону № 265/95-ВР) за рішенням від 16.08.2007 № 0000412343 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 12496839,10 грн. за порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3, п. 12 ч. 1 ст. 9 Закону № 265/95-ВР, що полягало у непроведенні розрахункових операцій в безготівковій формі з використанням відомостей на відпуск попередньо сплаченого палива на повну суму покупок через зареєстрований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів (касових чеків) за період з 06.06.2006 по 31.03.2007 на загальну суму 2499367,82 грн.

На підставі п. 8 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за рішенням від 16.08.2007 № 0000412343 до позивача застосовано фінансові санкції в сумі 1700,00 грн. за порушення вимог п. 3, п. 4 ст. 3, ст. 12, ст. 13 Закону № 265/95-ВР, що полягало у застосуванні при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника.

На підставі абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 (далі Указу № 436/95) за рішенням від 16.08.2007 № 0000432343 до позивача застосовано штрафні санкцій в сумі 72526,44 грн. за порушення вимог п.п. «а», «б» п. 5.1, абз. 1 п. 5.2 та абз. 2 п. 5.4, п. 2.10, п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі Положення № 436/95), за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах (понадлімітна готівка складала 36263,22 грн.) за період з 01.01.2006 по 31.12.2006.

Рішенням ДПА у Донецькій області від 12.10.2007 № 16692/10/25-01-5 скасовано рішення Красноармійської ОДПІ Донецької області від 16.08.2007 № 0000432343 в частині застосовної штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 3297,84 грн.

Визнаючи недійсним рішення від 16.08.2007 № 0000412343 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12496839,10 грн. за непроведення розрахункових операцій в безготівковій формі з використанням відомостей на відпуск попередньо сплаченого палива на повну суму покупок через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням розрахункових документів (касових чеків), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не порушував вимог п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оскільки доказів здійснення між позивачем та отримувачем палива розрахунків у готівковій чи безготівковій формах не надано.

Визнаючи недійсним рішення від 16.08.2007 № 0000432343 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 53552,84 грн. за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах та незаконними дії відповідача щодо застосування таких штрафних санкцій, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що штрафні санкції до позивача в такій сумі застосовано з порушенням річного строку, визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним рішення від 16.08.2007 № 0000412343 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700,00 грн. за застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що таке порушення позивачем фактично вчинено.

Відповідач в касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями в частині задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів щодо відсутності між позивачем та перевізниками розрахункових операцій та вважає, що суб'єкт господарювання зобов'язаний виконувати вимоги п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР при здійсненні відпуску палива на автозаправній станції на підставі відомостей на відпуск попередньо оплаченого палива, з огляду на таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом № 265/95-ВР, дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що РРО застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - СПД), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та СПД, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування РРО в інших законах не допускається.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР СПД, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Цей Закон не містить обмежень щодо засобів проведення безготівкових операцій та не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку проведення операцій з відпуску товару за талонами, картками та відомостями через РРО, крім випадків, передбачених статтею 9 Закону № 265/95-ВР.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 зазначеного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу).

Якщо в розрахунковій операції використовується замінник готівкових коштів, то у будь-якому випадку повинна мати місце операція заміни готівкових коштів на їхні замінники (жетони, талони тощо).

Таким чином, касові апарати, за допомогою яких здійснюються розрахункові операції і які приймають від покупця талони як замінники готівкових коштів за надання послуги або товару, мають бути обладнані РРО, а такі операції - проведенню через РРО з видачею відповідного розрахункового документа.

Разом з тим суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів щодо необхідності часткового задоволення позову, в т.ч. щодо рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Штрафні санкції, передбачені ст. 17 Закону № 265/95-ВР та Указом № 436/95, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Закону № 265/95-ВР, Положення № 637, мав дотримуватися наведених норм Господарського кодексу України, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, відповідачем на підставі абз. 2 ст. 1 Указу № 436/95 штрафні санкції в сумі 53552,84 грн. застосовано рішенням від 16.08.2007 № 0000432343 за порушення, що вчинені позивачем у період з 01.01.2006 по 16.08.2006, тобто штрафні санкції застосовано з порушенням визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України строку; штрафні санкції в загальній сумі 12496839,10 грн. (у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР до позивача застосовано рішенням від 16.08.2007 № 0000412343 за порушення, що пов'язані з розрахунковими операціями в загальній сумі 2499367,82 грн. за період з 06.06.2006 по 31.03.2007, тобто вартість проданих товарів визначалася сукупно за період, починаючи з 06.06.2006, з порушенням визначеного у ст. 250 Господарського кодексу України річного строку.

Зважаючи на викладене, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати дослідження доказів, встановлювати обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, неможливість виокремлення виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вартості проданих товарів за період, який охоплюється річним строком, а також те, що незастосування судами попередніх інстанцій при розгляді позовних вимог щодо штрафних санкцій в сумі 12496839,10 грн. положень ст. 250 Господарського кодексу України фактично не призвело до неправильного вирішення справи, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень в частині відмови в задоволенні позову судом касаційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров