Ухвала суду № 33914174, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/15378/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.,за участю представників позивача:Ткаченка С.В.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012

у справі № 2а-9037/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канкаст»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Канкаст» (надалі - позивач, ТОВ «Канкаст») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (надалі - відповідач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2011 № 0001488012 та № 0001478013.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився із висновками акта перевірки щодо неправомірності повторного включення позивачем в зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у II кварталі 2011 року суми, яка вже використовувалась для нарахування амортизації у попередніх періодах. Крім того, суд визнав законним рішення податкового органу щодо донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій внаслідок недотримання позивачем порядку сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, що має бути внесений до або одночасно із виплатою дивідендів.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 і залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2011.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводить доводи в підтримку оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Канкаст» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено акт від 14.09.2011 № 454/08-3/32718231, яким встановлено порушення п.1.9 ст.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.15 Закону України від 19.09.1991 № 1576-XII «Про господарські товариства» (надалі - Закон України «Про господарські товариства») та пп.138.1.1 п.138.1, п.138.3, п.138.9 ст.138 Податкового кодексу України. Порушення полягали в наступному.

ТОВ «Канкаст» провело інвентаризацію об'єктів основних засобів станом на 1 квітня 2011 року, за результатами якої виявилось, що загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку.

Залишкова вартість груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 складала 453 051 209,19 грн.

Балансова вартість основних засобів за податковим обліком за 1-й квартал 2011 року станом на 31.03.2011 склала 285 387 660,44 грн.

Різниця між вартістю груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку та вартістю груп основних фондів за даними податкового обліку становить 167 663 548,75 грн.

Згідно висновків акта, використовуючи для обчислення амортизаційних відрахувань вартість груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 в сумі 453 051 209,00 грн., ТОВ «Канкаст» фактично вдруге включило до складу витрат операційної діяльності суму амортизації, яка вже була відображена у складі амортизаційних відрахувань платника податку у попередніх податкових періодах всього у сумі 1 701 741,00 грн.

Крім того, згідно звіту про фінансові результати форми № 2 за 2009 рік по рядку 170 «Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток», рядку 190 «Фінансові результати від звичайної діяльності, прибуток», рядку 220 «Чистий прибуток» ТОВ «Канкаст» було зазначено прибуток в розмірі 42 833 000,00 грн.

ТОВ «Канкаст» в порушення положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», при наявності за результатами 2009 року чистого та/або нерозподіленого прибутку, не виплатило дивіденди в розмірі 30 % від такого прибутку до 30.06.2010, та, відповідно, не нарахувало та внесло до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

На підставі акта перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2011: № 0001478013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 015 625,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 3 212 500,00 грн., за штрафними санкціями - 803 125,00 грн.; № 0001488012, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 701 741,00 грн.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин законодавець не встановив чітких правил (рекомендацій) щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об'єктів основних засобів та способів їх використання. Водночас, норми Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, надали можливість підприємству самостійно провадити амортизаційну політику з метою визначати термін експлуатації основних засобів і обирати метод нарахування амортизації згідно з власними економічними інтересами.

Позивачем обрано прямолінійний метод (метод прямолінійного списання) нарахування амортизації основних засобів.

При застосуванні такого методу вартість об'єкта основних засобів, що амортизується, списується рівними частинами протягом всього строку його корисної експлуатації.

Нарахування амортизації в податковому обліку до 01.04.2011 здійснювалось з урахуванням норм амортизації, визначених пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема: норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Згідно норм п.6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

ТОВ «Канкаст» відповідно до ст.145 п.145.1 Податкового кодексу України за станом на 01.04.2011 провело інвентаризацію всіх груп основних засобів. Копія наказу про проведення інвентаризації і копія акта інвентаризації були надані під час перевірки.

За результатами інвентаризації виявилось, що загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку більша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відхилення між даними позивача та даними перевірки у нарахуванні амортизації за II квартал 2011 року виникло через використання при розрахунку різної величини залишкової вартості основних засобів станом на 01.04.2011, тобто в податковому обліку, у зв'язку з застосуванням відмінного від бухгалтерського (прямолінійного) методу нарахування амортизації, зменшення залишкової вартості основних засобів відбувалося прискореними темпами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність порушень позивачем порядку нарахування амортизації в II кварталі 2011 року в сумі 4 084 321,00 грн. всіх груп основних засобів з використанням прямолінійного методу, передбаченого нормам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». При цьому, колегія суддів не знайшла підтвердження посиланням суду першої інстанції на доведеність факту повторного використання позивачем при нарахуванні амортизації суми, яка вже використовувалась в попередніх періодах для зменшення вартості основних засобів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції стосовно неправомірності нарахування позивачеві авансового внеску з податку на прибуток без нарахування та виплати останнім дивідендів також є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно звіту про фінансові результати форми № 2 за 2009 рік по рядку 170 «Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток», рядку 190 «Фінансові результати від звичайної діяльності, прибуток», рядку 220 «Чистий прибуток» ТОВ «Канкаст» було зазначено прибуток в розмірі 42 833 000,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 №2154-VI внесено зміни та доповнення до окремих положень законів України: від 17.09.2008 №514-VІ «Про акціонерні товариства» та від 19.09.1991 № 1576-ХП «Про господарські товариства».

Так, приписами ст. 15 Закону України «Про господарські товариства» було передбачено на 2010 рік, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Аналізуючи зазначену норму закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов'язковість сплати дивідендів не залежить від наявності рішення учасників товариства. 01 липня 2010 року є граничною датою сплати дивідендів господарськими товариствами, а отже, саме станом на цю дату їм слід автоматично нараховувати та сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток.

Однак суд апеляційної інстанції спростував названу позицію, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки стаття 15 Закону України «Про господарські товариства» за своїм змістом лише у загальному вигляді встановлює алгоритм розрахунку товариством чистого прибутку. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Дивіденди не є податком або обов'язковим платежем і питання про їх виплату або невиплату не може бути вирішене в інший спосіб, ніж передбачено статутом товариства. Питання про розподіл прибутку відповідно до закону (п.5 ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України) відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Вищим органом управління ТОВ «Канкаст» є Збори учасників, до компетенції яких належить затвердження порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків (абзац «д» п.11.3 Розділу 11 Статуту ТОВ «Канкаст»), що відповідає нормам п. «д» частини 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства».

Частиною першою пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому, вказана норма Закону покладає обов'язок щодо нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток лише на того емітента корпоративних прав, який прийняв рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Оскільки Зборами учасників ТОВ «Канкаст» рішення про сплату дивідендів за результатами 2009 року не приймалось, факту їх нарахування та сплати встановлено не було, тому законних підстав для визначення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення порядку нарахування авансового внеску у відповідача не було.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим скасування судом апеляційної інстанції постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05.12.2011 про правомірність донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 4 015 625,00 грн. та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 701 741,00 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012 у справі № 2а-9037/11/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)А.М. Лосєв Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна З