Ухвала суду № 33914070, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року м. Київ К/800/2342/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012

у справі № 2а-7639/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Тотус»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПП «Тотус» про скасування податкових повідомлень-рішень Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України від 27.04.2012 № 0000282212, № 0000292212 та № 0000302212.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 та прийнято нову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, складений акт перевірки від 12.04.2012 № 270/221/30989660, в якому встановлено порушення позивачем: пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України; пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.04.2012 № 0000282212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 164 061,00 грн. та за штрафними санкціями - 18 859,00 грн.; № 0000292212, яким позивачу збільшено суму основного платежу з податку на додану вартість на суму 114483,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 18 861,00 грн.; № 0000302212 форми «В4», яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість по деклараціях за квітень 2010 року на суму 4 095,00 грн., за липень 2010 року на суму 1 669,00 грн., за червень 2011 року на суму 3 600,00 грн. та за липень 2011 року на суму 7 400,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та відповідними законами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час формування валових витрат в I кварталі 2011 року) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналізуючи вказані норми, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, однак, не є вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що валові витрати та податковий кредит позивачем сформовано на підставі господарських операцій з ТОВ «Промсец-Консалдинг» та ТОВ «Тех-Агромаркетинг».

Так, між позивачем та ТОВ «Тех-Агромаркетинг» 01.04.2010 було укладено договір № 23/3 про надання послуг по підготовці та відгрузці лісоматеріалів, на виконання умов якого контрагентом позивача були виконані роботи щодо сортування матеріалу та підготовки його для подальшої реалізації, сторонами складено акти виконаних робіт та звіти про виконані роботи.

У зв'язку з наданням послуг та відповідно до умов договору, ТОВ «Тех-Агромаркетинг» були видані позивачу податкові накладні: від 30.04.2010 № 183; від 31.05.2010 № 420; від 30.06.2010 № 658; від 30.07.2010 № 951 та від 31.08.2010 № 1213, на підставі яких позивачем сформовано та віднесено до складу податкового кредиту суму у розмірі 27 885, 56 грн. Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування коштів на користь контрагента в безготівковій формі.

В подальшому придбаний товар було використано позивачем для подальшої реалізації лісоматеріалів ВАТ «Павлоградвугілля» відповідно до умов договору.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Промсец-Консалдинг» було укладено договори надання послуг по підготовці та відгрузці лісоматеріалів, а також договори про надання юридичних послуг.

Матеріалами справи підтверджено виконання сторонами умов зазначених договорів, про що складено акти виконаних робіт та звіти про виконані роботи. Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента в безготівковій формі.

У зв'язку з наданням послуг та відповідно до умов договору, ТОВ «Промсец-Консалдинг» були видані позивачу податкові накладні: від 30.09.2010 № 324; від 29.10.2010 № 971, № 968; від 30.11.2010 № 1967; від 31.12.2010 № 3101; від 31.01.2011 № 552; від 28.02.2011 № 639; від 31.03.2011 № 542; від 29.04.2011 № 498; від 31.05.2011 № 513; від 30.06.2011 № 491; від 29.07.2011 № 836; від 31.08.2011 № 369; від 30.09.2011 № 450, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту кошти у розмірі 103 361,99 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що матеріалами справи у повній мірі підтверджено здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами, у зв'язку із чим правомірним є віднесення ПП «Тотус» вказаних сум до складу валових витрат та податкового кредиту, на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, податкових накладних.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Промсец-Консалдинг» та ТОВ «Тех-Агромаркетинг», судом апеляційної інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль