Ухвала суду № 33913936, 24.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3044/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 22.11.2012 року №00006782220,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 22.11.2012 року №00006782220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 09.11.2012 року №484/1-22-20-36134497.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1489465,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 984465,00 грн. (ТОВ «Ространснафтопродукт»), червень 2012 - 505000,00 грн. (ТОВ «Бауштоффе»).

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Ространснафтопродукт» та ТОВ «Бауштоффе», оскільки операції зазначених контрагентів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень і транспортних засобів.

До такого висновку відповідач дійшов на підставі акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ространснафтопродукт» за липень 2011 року» від 17.09.2011 року №164/3-22-80-3523434 та висновку податкової міліції «Про наявність ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ространснафтопродукт» від 10.09.2012 року №1408/07/-1/52.

По контрагенту ТОВ «Бауштоффе» відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку, що останнє не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; також зроблено висновок, що під час проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів (послуг) ТОВ «Бауштоффе» від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

22 листопада 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №00006782220, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 1861831,00 грн., у тому числі за основним платежем 1489465,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 372366,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ространснафтопродукт», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів. 15 липня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Ространснафтопродукт» (постачальник) укладено договір №1507, відповідно до якого останній передає у власність покупця товар: бензин автомобільний марки АИ-92 у кількості 480 т, на загальну суму 5928000,00 грн., у тому числі ПДВ 988000,00 грн. Пунктом 1 визначено умови поставки - СРТ (Інкотермс) залізнична станція «Коростень» (т. 1 а.с. 59 - 62).

На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні від 16 липня 2011 року №РН-0000147, від 23 липня 2011 року №РН-0000150, від 26 липня 2011 року №РН-0000161 на отримання бензину автомобільного марки АИ-92 (моторний, не етиловий) (т. 1 а.с. 63 - 65); податкову накладну від 30.07.2011 року №8 на загальну суму 5906795,05 грн., у тому числі ПДВ 984465,84 грн. (т. 1 а.с. 66).

Крім цього, позивачем надано акт приймання - передачі від 16 липня 2011 року №1, відповідно до якого позивач відповідно до умов договору від 15 липня 2011 року №1507 прийняв зі ст. Коростень товар - Бензин автомобільний марки АИ-92 (моторний не етиловий) у кількості 234,749 т; також в акті зазначені номери цистерн - 74961731, 74945403, 7495130, 51702264 (т. 1 а.с. 177).

Експорт товару підтверджується повідомленням про прибуття вантажу №2000010573 (т. 1 а.с. 178) та №2000010570 (т. 1 а.с. 180) зі штампами митниці. В відомостях вагонів, що перевозяться одним маршрутом (групою) по одній накладній №0615090 (т. 1 а.с. 179), №04615088 (т. 1 а.с. 181), визначені номера вагонів, зокрема, наявні номери, що відображені в акті приймання - передачі від 16 липня 2011 року №1. Номера відомостей вагонів відображені в відомостях про прибуття вантажу.

Також, позивачем надано акт приймання - передачі від 23 липня 2011 року №2, відповідно до якого позивач відповідно до умов договору від 15 липня 2011 року №1507 прийняв зі ст. Коростень товар - Бензин автомобільний марки АИ-92 (моторний не етиловий) у кількості 189,222 т; також в акті зазначені номери цистерн - 74943861, 74960147, 74962945 (т. 1 а.с. 189).

Експорт товару підтверджується повідомленням про прибуття вантажу №2000010876 (т. 1 а.с. 190) зі штампами митниці. В відомості вагонів, що перевозяться одним маршрутом (групою) по одній накладній №04615242 (т. 1 а.с. 191), визначені номера вагонів, зокрема, наявні номери, що відображені в акті приймання - передачі від 23 липня 2011 року №2. Номера відомостей вагонів відображені в відомостях про прибуття вантажу.

Згідно акту приймання - передачі від 26 липня 2011 року №161 позивач відповідно до умов договору від 15 липня 2011 року №1507 прийняв зі ст. Коростень товар - Бензин автомобільний марки АИ-92 (моторний не етиловий) у кількості 54,312 т; також в акті зазначені номери цистерн - 74235003 (т. 1 а.с. 199).

Експорт товару підтверджується повідомленням про прибуття вантажу (т. 1 а.с. 200) зі штампами митниці.

Крім того, факт перетинання товару через митний кордон України підтверджується вантажними митними деклараціями від 16.07.2011 року №101030001/2011/006779, в якій зазначені номера вагонів 74961731, 74945403, 7495130, 51702264 (т. 1 а.с. 182) та від 23.07.2011 року №10130001/2011/007060, в якій зазначено номера вагонів 74960147, 74943861 (т. 1 а.с. 193), від 26.07.2011 року №101030001/2011/007123, в якій кількість палнього відповідає кількості, що зазначена в акті приймання - передачі від 26 липня 2011 року №161 (т. 1 а.с. 202).

Також, позивачем суду було надано свідоцтво про визнання на продукцію бензин автомобільний АИ-92, що видане ТОВ «Фактор Енергогруп» (т. 1 а.с. 184, 194, 203), паспорт (т. 1 а.с. 185, 195, 204).

На підтвердження походження товару позивачем надано видаткову накладну від 16 липня 2011 року №РН-0000015, від 23 липня 2011 року №РН-0000017, від 26 липня 2011 року №РН-0000018, відповідно до яких контрагент позивача - ТОВ «Ространснафтопродукт», отримав бензин автомобільний марки АИ-92 (моторний, не етиловий) (т. 1 а.с. 186, 196, 205), акти приймання - передачі від 16 липня 2011 року №1, від 23 липня 2011 року №2, від 26 липня 2011 року №3, відповідно до якоих ТОВ «Фактор Енергогруп» передав, а ТОВ «Ространснафтапродукт» прийняв зі ст. Коростень товар - бензин автомобільний марки АИ-92 в вагоно - цистернах (т. 1 а.с. 187, 197, 206).

Крім цього, позивачем було надано договір про подачу та збирання вагонів ТОВ «Фактор Нафтогаз» при станції Коростень від 10 грудня 2008 року (т. 1 а.с. 227 - 229), договір на експлуатацію під'їзної колії від 01 березня 2009 року (т. 1 а.с. 230 - 231).

Також, з матеріалів справи вбачається, що комісією у складі завідуючого нафтобази, менеджера, бухгалтера ТОВ «Фактор Нафтогаз» складено акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми №5-НП від 16 липня 2011 року №160702 (т. 1 а.с. 235 - 237), від 23 липня 2011 року №230701 (т. 1 а.с. 238 - 240), від 27 липня 2011 року №270701 (т. 1 а.с. 241).

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за N 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі -Інструкція № 281)

Відповідно до п. 5.2.6 зазначеної Інструкції результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Також, згідно договорів від 27 квітня 2011 року, від 12 квітня 2011 року №120411 позивач орендує у ТОВ «Коростенський завод хімічного машинобудування» залізничну колію та склад паливно - мастильних матеріалів та ємності для зберігання паливно - мастильних матеріалів (додаток 1 а.с. 41 - 48).

Крім того, на вимогу суду позивачем було надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2012 року, відповідно до якого у період, в якому між позивачем та ТОВ «Ространснафтопродукт», у останнього працювало у штаті 5 осіб.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ «Ространснафтопродукт» здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Щодо контрагента ТОВ «Бауштоффе» суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (покупець) та ТОВ «Бауштоффе» (продавець) укладено договір поставки від 22 червня 2012 року №220612-Ц, відповідно до якого останній передає у власність покупця, а покупець приймає партію цукру - піску (надалі - Товар) у кількості 600 т на загальну суму 3180000,00 грн., у тому числі ПДВ 530000,00 грн. (т. 1 а.с. 52).

На виконання умов договору ТОВ «Бауштоффе» на адресу позивача виписано податкову накладну від 27.06.2012 року №41 на загальну суму 3030000,00 грн., у тому числі ПДВ 505000,00 грн. (т. 1 а.с. 9).

Згідно платіжного доручення від 27 червня 2012 року №6322, позивачем здійснено оплату за цукор відповідно до вищенаведеного договору у розмірі 3030000,00 грн., у тому числі ПДВ 505000,00 грн. (додаток 1 а.с. 8).

Сума податку на додану вартість у розмірі 505000,00 грн. позивачем була віднесена до складу податкового кредиту за червень 2012 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (додаток 1 а.с. 121 - 128).

02 липня 2012 року між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду, якою домовилися розірвати за взаємною згодою сторін договір поставки від 22 червня 2012 року №220612-Ц (т. 1 а.с. 58). У зв'язку із наведеним, позивачу були повернені сплачені кошти за цукор.

02 липня 2012 року ТОВ «Бауштоффе» на адресу позивача виписано розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.07.2012 року №41, відповідно до якого позивач зобов'язується включити суми коригування до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та сум податкового кредиту і податкового зобов'язання (додаток 1 а.с. 10).

На виконання зазначеного обов'язку позивач здійснив корегування податкового кредиту шляхом зменшення на 505000,00 грн. по постачальнику ТОВ «Бауштоффе», про що свідчить поданий до органу державної податкової служби 20.08.2012 року розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (додаток 1 а.с. 137, 148).

Проте, під час проведення перевірки, орган державної податкової служби не встановив зазначені обставини.

Колегія суддів вважає, що відповідач не обґрунтував з яких підстав він дійшов такого висновку, в акті перевірки зроблено лише загальні посилання на не підтвердження реальності здійснення господарських операцій без зазначення доказів.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірного договору, первинних та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

При цьому, не встановлення місцезнаходження юридичної особи та її посадових осіб не може бути підставою для збільшення грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 22.11.2012 року №00006782220.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.09.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Кучма А.Ю.