Ухвала суду № 33913932, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/62485/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011

у справі № 2-а-4402/09/1370

за позовом Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропомислове підприємство «Львівське»

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 09.07.2009 № 0003351550/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Агропромислове підприємство «Львівське» 6,80 грн. судового збору.

ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги обставинами, що зафіксовані актом перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за податковими повідомленнями-рішеннями від 17.04.2009 № 0003351550/0 та від 09.07.2009 № 0003351550/1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 338301,6 грн., в т.ч. 322192 грн. основного платежу та 16109,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 08.04.2009 № 351/150/20789952, про порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (Закон). Податковий орган вважає, що позивач не має права на податковий кредит за червень та липень 2008 року за операціями з придбання природного газу в ТОВ «Компанія «Укргазпостач» через непідтвердження сплати податку на додану вартість цим постачальником до держбюджету.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на податковий кредит через непідтвердження сплати постачальником податку на додану вартість до бюджету. Інших правових та фактичних підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит податковою інспекцією не наведено, товарність господарських операцій не заперечується.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо помилковості таких висновків податкового органу.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту, якого платник податку (покупець) зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п.п. 7.2.6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Компанія «Укргазпостач», зокрема встановлено факт реального придбання природного газу.

Закон не ставить право на формування податкового кредиту залежно від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість постачальником товару.

Допущені постачальником товару порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки для нього і не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента.

Зважаючи на дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку обставинам, на які посилалися сторони, обґрунтовуючи свої вимоги та заперечення, та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров