Постанова № 33911761, 02.10.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1998/13-a

02 жовтня 2013 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі судового засідання Яницькій О.Р.

за участю:

представника позивача - Купельської С.Д.

представників відповідача - Сидорович Н.О. та Луцика В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод»

до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Мін доходів в Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 квітня 2013 року №0000222200 та №0000232200, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» (далі по тексту - ТОВ «Козівський цукровий завод» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 9 квітня 2013 року №0000222200 та №0000232200.

В ході судового розгляду справи судом відповідно до ст..55 КАС України було допущено процесуальне правонаступництво відповідача, оскільки відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. N 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" правонаступником Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області є Козівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Представник позивача зокрема пояснила, що вважає безпідставним та необґрунтованим висновок податкового органу з приводу того, що витрати на придбання та реалізацію цукру білого кристалічного отриманого згідно податкової накладної №33 від 26.12.2011 року, здійсненні без мети їх використання у господарській діяльності (отримання доходу) та не дають право на відображення витрат у податковому обліку та не дають права на відображення у податковому кредиті сум податку на додану вартість по таких операціях.

Представник позивача, заперечуючи проти такої позиції податкового органу, зазначила, що з аналізу норм Податкового кодексу України слідує, що необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

На думку представника ТОВ «Козівський цукровий завод», право на податковий кредит реалізується в разі реалізації товару за ціною обумовленою сторонами в договорі, а виключенням з даного правила є продаж товару за цінами , які є вищими за звичайні.

З врахуванням викладеного, представник позивача просила позов задовольнити та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення Козівської МДПІ.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтували тим, що під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України. Такі порушення на думку представників податкового органу мали місце у зв'язку з відсутністю економічного ефекту від провадження господарської діяльності ТОВ «Козівзький цукровий завод», оскільки ділова мета Товариства нереалізована, немає зв'язку діяльності Товариства із витратами понесеними Товариством для отримання економічного ефекту, в тому числі правомірності відображення у податковому кредиті сум податку на додану вартість по операціях у яких придбання таких товарів немає зв'язку з господарською діяльністю і відповідно витрати на придбання та реалізацію цукру білого кристалічного отриманого згідно податкової накладної №33 від 26.12.2011 року, здійсненні без мети їх використання у господарській діяльності (отримання доходу) не дають право на відображення витрат у податковому обліку.

З врахуванням викладеного, представники податкового органу вважають, що перевірка була проведена правомірно, висновки акту перевірки є обґрунтованими, а винесені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі норм чинного податкового законодавства, а тому просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Козівською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Козівсьтка об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Мін доходів у Тернопільській області, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.11.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2013 року № 000005/19-08- 22/37822726 (далі по тексту - акт).

На підставі висновків акту перевірки, Козівською МДПІ 9 квітня 2013 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000222200, у відповідності до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16 986 302 грн. (в т.ч. основний платіж - 13 589 042 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 397 260 грн.);

№ 0000232200, у відповідності до якого зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року на 2 322 506 грн.

Як вбачається з акту перевірки (а.с.35-63) товариством порушено вимоги п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось в тому, що відповідно до представлених первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, видаткових накладних, виписок банку, актів наданих послуг) Товариство здійснювало реалізацію цукру білого кристалічного в мішкотарі по ціні нижче ніж понесені на це витрати. Податковий орган вважає, що витрати понесені на придбання цукру білого кристалічного отриманого згідно податкової накладної № 33 від 26.12.2011 року, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності (отримання доходу) не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

З врахуванням цього Козівська МДПІ прийшла до висновку, що товариством в порушення п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податкового кредиту за січень 2012 року на загальну суму 15 911 548 грн.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного:

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «ДИВОСВІТ-КЛ» (правонаступником якого є ТОВ «Козівзький цукровий завод», код ЄДРПОУ 37822726) придбано у ТОВ «Козівзький цукровий завод» (правонаступником якого є ТОВ «Профіагростек», код ЄДРПОУ 36650811) цукор білий кристалічний в мішкотарі на загальну суму 95 580 952,5 грн., в т.ч. ПДВ - 15 930 158,75 грн., згідно договору поставки від 26.12.2011 року № 26/12-11КЦ34.

Факт виконання умов даного договору підтверджується належним чином оформленою та підписаною сторонами, зокрема, видатковою накладною від 26.12.2011 року № 783.

Розрахунки за товар проведено в безготівковій формі та в повному обсязі за рахунок коштів отриманих у кредит, відповідно до укладеного 19.12.2011 року із ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» договору №20-3532/2-1.

Продавцем виписано податкову накладну від 26.12.2012 року № 33 на загальну суму 95 580 952,5 грн., в т.ч. ПДВ - 15 930 158,75 грн.

05.03.2012 року мало місце повернення незначної частини придбаного товару, у зв'язку із чим складено розрахунок коригування від 05.03.2012 року № 1 до податкової накладної від 26.12.2012 року № 33 на загальну суму 111 663,54 грн., в т.ч. ПДВ - 18 610,59 грн.

Сплачений в ціні товару податок на додану вартість в розмірі 15 911 548 грн. включено до складу податкового кредиту за січень 2012 року, на підставі належним чином оформленої податкової накладної, що в акті перевірки не заперечується.

ТОВ «Козівзький цукровий завод», в рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року, задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 2 322 506 грн.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Розумна економічна причина (ділова мета), згідно із п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України, це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд погоджується з позицією позивача з приводу того, що зі змісту вищенаведених норм випливає, що при наданні оцінки обґрунтованості понесених витрат слід враховувати саме наміри та мету (спрямованість) діяльності (операції), в рамках якої проведено такі витрати - на отримання доходу (прибутку), а не на її результат у вигляді отримання доходів.

Юридична конструкція наведених положень ПК України вказує виключно на цільову спрямованість понесених платником податків витрат на отримання доходів, отримання яких в результаті здійснення таких витрат не є обов'язковою умовою для їх кваліфікації в якості обґрунтованих витрат.

При цьому, витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.

Також варто звернути увагу, що податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.

Стверджуючи, що укладення позивачем угод з подальшого продажу цукру за ціною нижче від придбання відповідачем залишено поза увагою той факт, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін (ч.3 ст. Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003 року).

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 ГК України).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 01.09.2011 року до 01.09.2012 року» від 02.03.2011 року № 179 (далі - Постанова КМУ № 179) мінімальна ціна на цукор білий кристалічний за 1 тонну становить 5 910 грн. (в т.ч. ПДВ - 985 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 179» від 28.03.2013 року № 246 (редакція діє з 31.03.2012 року) знижено мінімальну ціну на цукор білий кристалічний, вартість 1 тонни становить 5 100 грн. (в т.ч. ПДВ - 850 грн.).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2012 року до 1 вересня 2013 року» від 11.04.2012 року № 290 (редакція діє з 19.04.2012 року) встановлено, що мінімальна ціна на цукор білий кристалічний за 1 тонну становить 5 910,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 985,02 грн.).

Одним із об'єктивних факторів, що зумовив зниження, в 2012 році порівняно із 2011 роком, цін на цукор є збільшення виробництва цукру з цукрового буряку протягом 2011 року, тобто фактично мало місце перевищення пропозицій порівняно із попитом, так, різниця між обсягом виробництва та споживання склала близько 15 млн. тонн надлишкового цукру у світі - що є рекордним рівнем з 2006 року. При цьому, така тенденція зберігалась не лише в Україні, Росії, а й загалом в світі.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податковим органом не враховано того, що зниження цін на цукор відбулось поза волею позивача, а також того, що ТОВ «Козівський цукровий завод» забезпечено реалізацію цукру не нижче рівня цін, які встановлено державою.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання представників відповідача на те, що вищенаведені Постанови уряду України стосувалися лише виробників цукру, оскільки суд враховує дані нормативно-правові акти лише в частині державного регулювання цінової політики держави на ринку цукру.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст.198 ПК України).

Пункт 198.3 ст.198 ПКУ встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд вважає, що з аналізу наведених правових норм слідує, що необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

За змістом наведеної норми, право на податковий кредит реалізується в разі реалізації товару за ціною обумовленою сторонами в договорі. Виключенням є продаж товару за цінами , які є вищими за звичайні.

В судовому засіданні встановлено, що податковий орган не встановив, що продаж позиваче цукру відбувався за цінами, які є вищими за звичайні.

Податок на додану вартість Товариством сплачено в ціні придбаного товару, своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними,

оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Особливості визначення від'ємного значення суми податку на додану вартість, в тому числі законодавчі обмеження платників податків щодо реалізації права на його отримання закріплено ст. 200 ПК України, тоді як п.198.3 ст. 198 цього Кодексу визначає підстави за настання яких сумлінний платник податків вправі претендувати на отримання податкового кредиту.

Таким чином, що нарахований в ціні придбання зазначеної послуги податок на додану вартість підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому відшкодуванню згідно із ПК України, оскільки витрати Товариства на придбання товару (цукру) відповідають ознакам валових витрат, що відповідає критерію економічної доцільності та цілям господарської діяльності.

Вищенаведене, дає суду можливість прийти до висновку, що позиція податкового органу покладена в основу акту перевірки є такою, що не відповідає правильному застосуванню п.198.3 ст. 198 ПК України, а тосу суд приходить до переконання, що оскаржувані Рішення є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як зазначено вище, незважаючи на заперечення проти позову, представниками відповідача належними та допустими доказами не доведено правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Козівської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 9 квітня 2013 року №0000222200 та №0000232200.

3. Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Козівський цукровий завод» 2 294 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 5 жовтня 2013 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.