Постанова № 33911718, 25.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5235/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі судового засідання - Петренко О.В.,

за участю:

представників позивача - Батрак І.Е., Марченко Н.В.,

представників відповідача - Батюти З.Ю., Струкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Ареал" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2013 року Приватне підприємство "Ареал", (надалі - ПП "Ареал", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, (надалі - Полтавська ОДПІ ГУ Міндоходів, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000862200 від 18.07.2013року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 344487 грн, в тому числі 229658 грн - за основним платежем, 114829 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000842200 від 18.07.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 279534,01 грн, в тому числі 186356,01 грн - за основним платежем, 93178 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із приватним підприємством "Валга" (надалі - ПП "Валга"), товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Російське підприємство "Вектор-М" (надалі - ТОВ "СУРП "Вектор-М") та приватним підприємством "Зернопром" (надалі - ПП "Зернопром"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказані контрагенти на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як суб'єкт підприємницької діяльності, перебували на податковому обліку, позивачем було отримано відповідні товари від вказаних контрагентів та використовувалися ним в подальшій господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та правомірність формування валових витрат за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами. Позивачем проведено повну оплату вартості товарів, отриманих від спірних контрагентів, тому висновки відповідача про безоплатне отримання товарів є безпідставними та необґрунтованими.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із ПП "Валга", ТОВ "СУРП "Вектор-М" та ПП "Зернопром". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що актами про неможливість проведення зустрічної звірки по спірних контрагентах ПП "Валга", ТОВ "СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром" встановлено відсутність підприємств за юридичною адресою, а також відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. Зроблено висновок, що дані товариства не могли купувати товар, послуги і відповідно не могли його в подальшому продавати позивачу. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання, а також збільшено зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у зв'язку із неправомірним збільшенням валових витрат позивачем по взаємовідносинах із спірними контрагентами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Ареал" зареєстроване як юридична особа Полтавською районною державною адміністрацією 03.02.2000 року, ідентифікаційний код 30296539, номер запису 1 577 120 0000 003643, а також є платником податку на додану вартість. Відповідно до довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 838877, основними видами діяльності позивача є 10.41 виробництво олії та тваринних жирів; 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (а.с. 14-15, т.1).

В період з 16.05.2013 року по 21.05.2013 року на підставі наказу від 15.05.2013 року № 474 Полтавської МДПІ Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності декларування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2012 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт від 28.05.2013 року № 726/22/30296539 (надалі - акт перевірки) (а.с. 19-38, т.1; 107, т.2), в якому у розділі "4. висновки" відображено порушення позивачем, зокрема:

- пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові доходи всього у сумі 1118136 грн,

- п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати чим встановлено завищення валових витрат всього у сумі 1118136,00 грн;

- п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, чим завищено податок на прибуток в сумі 195673,79грн;

- п. 188.1 ст.188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі безтоварності операцій по ланцюгу постачання товару, чим завищено суму податкового кредиту на загальну суму 186356,01 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Полтавською МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 18.07.2013 року:

- № 0000842200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 279534,01 грн, в тому числі 186356,01 грн - за основним платежем, 93178 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 17, т.1);

- № 0000862200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 344487 грн, в тому числі 229658 грн - за основним платежем, 114829 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 18, т. 1).

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000842200 та № 0000862200, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.

Згідно положень, вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту від 28.05.2013 року № 726/22/30296539, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000842200 від 18 липня 2013 року, суд виходить з наступного.

Так, порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, зі змісту вищенаведеного випливає, що чинним законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця; фіктивність операцій тобто нездійснення не здійснення поставок; відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість, тобто відсутність податкової правосуб'єктності продавця.

Враховуючи вище визначене, суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагентів позивача - ПП "Валга", ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", а саме на висновках: Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Валга" (контрагента Позивача) від 08 квітня 2013 року № 417/22.5-10/30285569, Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Зернопром" (контрагента Позивача) від 10 квітня 2013 року № 434/22.5/32908536, Акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ СУРП "Вектор-М" (контрагента Позивача) від 08 квітня 2013 року № 416/22.5-10/24829234.

В Акті перевірки позивача по суті зазначено про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача внаслідок ненадання документів та незнаходження ПП "Валга", ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром" за юридичною адресою, що фактично не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Надаючи правову оцінку взаємовідносинам позивача із ТОВ СУРП "Вектор-М", суд виходив з наступного.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основний вид діяльності 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, статус відомостей (на момент взаємовідносин із позивачем) про юридичну особу підтверджено (вносилися зміни до установчих документів) (а.с. 76-81, т. 2). Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, посилання відповідача на невстановлення місцезнаходження контрагента позивача і лише на підставі направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням є недостовірними і не можуть обґрунтовувати правомірність його висновків про не реальність господарських операцій позивача із його контрагентом, оскільки є неналежним доказом і спростовуються відомостями із єдиного державного реєстру. Контрагент позивача - ТОВ СУРП "Вектор-М" узятий на облік в органах податкової служби як платник податків і є платником податку на додану вартість (на період взаємовідносин із позивачем), на підтвердження чого надано довідку про взяття на облік платника податків та свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість (а.с. 44, 49, 52, т. 1)

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу від 2 липня 2012 року №020712, згідно якого продавець (ТОВ СУРП "Вектор-М") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "Ареал"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 235010 грн та узгоджено поставити 66,200 тонн сої за ціною 3550 грн за 1 тонну (а.с. 53, т.1).

Крім цього, між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу від 20 серпня 2012 року № 020812, згідно якого продавець (ТОВ СУРП "Вектор-М") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "Ареал"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 128650 грн та узгоджено поставити 31 тонну сої за ціною 4150 грн за 1 тонну (а.с. 71, т.1).

Крім цього, між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу від 01 жовтня 2012 року № 011012, згідно якого продавець (ТОВ СУРП "Вектор-М") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "Ареал"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 274500 грн та узгоджено поставити 61 тонну сої за ціною 4500 грн за 1 тонну (а.с. 83, т.1).

Крім цього, між позивачем та ТОВ СУРП "Вектор-М" було укладено договір купівлі-продажу від 01 листопада 2012 року № 011112, згідно якого продавець (ТОВ СУРП "Вектор-М") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "Ареал"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 240350 грн та узгоджено поставити 55 тонн сої за ціною 4370 грн за 1 тонну (а.с. 102, т.1).

На підтвердження реальності господарської операції з придбання у ТОВ СУРП "Вектор-М" вказаного товару за вказаним вище договорами позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, картки аналізу зерна, протокол випробувань зерна сої, витяг із журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, картка рахунку 631 за період з 01.07.2012 року по 01.03.2013 року, витягу із книги зважувань вантажів, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, відмітки вагової № 1 про зважування зерна при поставці (а.с. 54-70, 72-82, 84-101, 103-137, 186-205 том 1).

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ПП "Зернопром". Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним із видів діяльності є, зокрема 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; статус відомостей (на момент взаємовідносин із позивачем) про юридичну особу підтверджено (вносилися зміни до установчих документів) (а.с. 66-69, т. 2). Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, посилання відповідача на невстановлення місцезнаходження контрагента позивача і лише на підставі направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням є недостовірними і не можуть обґрунтовувати правомірність його висновків про не реальність господарських операцій позивача із його контрагентом, оскільки є неналежним доказом і спростовуються відомостями із єдиного державного реєстру. Контрагент позивача - ПП "Зернопром" узятий на облік в органах податкової служби як платник податків і є платником податку на додану вартість (на період взаємовідносин із позивачем), на підтвердження чого надано довідку про взяття на облік платника податків та свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість (а.с. 154, 155, 156, т. 1).

Так, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Зернопром" було укладено договір купівлі-продажу від 21 січня 2013 року № 05/01-П, згідно якого продавець (ПП "Зернопром") зобов'язується передати у власність покупця (ПП "Ареал"), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зерно сої (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна сума договору становить 119626 грн та узгоджено поставити 27,820 тонн сої за ціною 4300 грн за 1 тонну (а.с. 158, т.1).

На підтвердження реальності господарської операції з придбання у ПП "Зернопром" вказаного товару за вказаним вище договором позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, картки аналізу зерна, протокол випробувань зерна сої, витяг із журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, картка рахунку 631 за період з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.01.2013 по 01.05.2013, витягу із книги зважувань вантажів, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, відмітки вагової №1 про зважування зерна при поставці (а.с. 150-171, 186-205 том 1).

Щодо взаємовідносин позивача із ПП "Валга".

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним із видів діяльності є, зокрема 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; статус відомостей (на момент взаємовідносин із позивачем) про юридичну особу підтверджено (вносилися зміни до установчих документів) (а.с. 70-75, т. 2). Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, посилання відповідача на невстановлення місцезнаходження контрагента позивача і лише на підставі направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням є недостовірними і не можуть обґрунтовувати правомірність його висновків про не реальність господарських операцій позивача із його контрагентом, оскільки є неналежним доказом і спростовуються відомостями із єдиного державного реєстру. Контрагент позивача - ПП "Валга" узятий на облік в органах податкової служби як платник податків і є платником податку на додану вартість (на період взаємовідносин із позивачем), на підтвердження чого надано довідку про взяття на облік платника податків та свідоцтво про реєстрацію платника на додану вартість (а.с. 139, 140, 141, т. 1).

Так, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Валга" було укладено договір купівлі-продажу обладнання від 25 квітня 2012 року № 04-12, згідно якого продавець (ПП "Валга") зобов'язується передати належне йому обладнання у власність покупця (ПП "Ареал"), а покупець зобов'язується прийняти його та сплатити за нього на умовах договору. Найменування: маслопрес ПМ-450 для віджиму масла з масляничних культур (товар). Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої вартість обладнання становить 120000 грн (а.с. 142, т.1).

На підтвердження реальності господарської операції з придбання у ПП "Валга" вказаного товару за вказаним вище договором позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме: рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладні, платіжне доручення, акт приймання передачі обладнання, витяг із журналу виданих довіреностей на отримання ТМЦ, картка рахунку 631 за період з 01.04.2012 року по 01.06.2012 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за період з 01.04.2012 року по 01.06.2012 року (а.с. 143-152, том 1, а.с. 90-91, т.2). Доставка обладнання здійснювалася власним транспортом позивача, зокрема транспортним засобом ГАЗ 33021, державний номер НОМЕР_3, на підтвердження чого надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 104, т.2). Відповідно до довідки позивача про наявність основних засобів підприємства, станом на 01.08.2013 року маслопрес ПМ-450 знаходиться на балансі ПП "Ареал" (а.с. 174, т.1).

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром" та ПП "Валга" на користь ПП "Ареал" в результаті здійснення вказаних вище господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Доставка товару здійснювалася на склад покупця за адресою с. Степне, Полтавського району, який позивач орендує у ДПДГ "Степне" Полтавської державної с/г дослідної станції ім. М.І.Вавилова інституту свинарства і АПВ НААНУ, згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 4 від 20.03.2012 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.175-181, т.1).

Згідно пояснень представників позивача діяльність по переробці зерна сої на олію соєву та субпродукти здійснюється в приміщеннях, які орендуються ним на підставі вказаного вище договору оренди з допомогою обладнання, яке знаходиться на балансі товариства, згідно довідки про наявність основних засобів підприємства (а.с. 174, т.1), яке обслуговують працівники товариства, зазначені в Довідці про наявність працівників станом на 01.07.2013 року та наказах по особову складу ПП "Ареал" (а.с. 173, 184-185, т.1).

Виконання даних договорів, згідно пояснень представників позивача, необхідне для здійснення останнім основного виду свої господарської діяльності, а саме: виробництво олії та тваринних жирів. Переробку зерна сої на олію соєву та побічні продукти: макуху та жмих соєвий, позивач здійснював, зокрема із використанням маслопресу ПМ-450, який ним був придбаний у ПП "Валга". На підтвердження доводів позивача про використання отриманого від ТОВ СУРП "Вектор-М" та ПП "Зернопром" зерна сої позивачем було надано, зокрема довідку про технологію переробки зерна сої та документи, які підтверджують подальшу реалізацію продукції, яка є результатом переробки зерна сої, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання ТМЦ таких як - жмих соєвий, макуха соєва та олія соєва, контрагентам позивача: ТОВ "Білагро", ТОВ "АПК Ресурс", ТОВ "Агрітекс", ТОВ "Антік-Агрос", ТОВ "Дарина-Лтд", ТОВ "Грейн Компані", ТОВ "Агрофірма "Владана" (а.с. 206-248, т.1; а.с. 1-11, т.2). Податкові накладні отримані позивачем від спірних контрагентів та податкові накладні видані позивачем для контрагентів, яким реалізовувався товар позивачем за відповідний період включені до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.12-52,т.2).

Факт оплати товару, придбаного у ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга" підтверджується банківськими виписками (а.с. 120-131, т.1, а.с. 92-103, т.2) та довідкою ПП "Ареал" від 24.09.2013 року вих. № 39 про здійснення оплати контрагентам за поставлений товар (а.с. 105-106, т.2). Представник відповідача, зокрема, який безпосередньо приймав участь під час здійснення податкової перевірки не зміг надати пояснень згідно чого нею було зроблено висновки про безоплатне отримання товару позивачем та чому нею не було взято до уваги під час здійснення перевірки та складання акту такої перевірки наданих позивачем платіжних доручень про оплату вартості товару придбаного у ТОВ СУРП "Вектор-М".

Таким чином, сукупність наданих представниками позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів купівлі-продажу із спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Відтак, ПП "Ареал" було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях та правомірно сформовано валові витрати за відповідний податковий період.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").

В той же час, позивач є відокремленою юридичною особою від контрагентів -юридичних осіб ТОВ СУРП "Вектр-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга", а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Таким чином, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а, відтак, податкове повідомлення-рішення 18 липня 2013 року № 0000842200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в Постанові від 12 лютого 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до ДПІ у Святошинському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, чого не виявлено Актом перевірки від 18 квітня 2012 року № 113/22-30/32773863.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентам, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача та на висновках Актів перевірки ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга", якими навіть не встановлено порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача, а встановлено про факт не можливості проведення перевірки таких контрагентів. Таким чином, згідно Акту перевірки від 28 травня 2013 року № 726/22/30296539 відповідач покладає на ПП "Ареал" відповідальність, внаслідок можливого порушення норм податкового законодавства його контрагентами, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Крім того, враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України викладену в Ухвалі від 27 лютого 2012 року по справі №К-14106/08 "…лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування" суд дійшов висновку, що як під час судового розгляду, так і під час перевірки Полтавською МДПІ не було доведено неправомірних дій позивача, щодо включення суми податкового кредиту, а саме: не доведено факт узгодженості дій позивача з ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга", щодо ухилення від сплати податків, отримання податкової вигоди, обізнаності позивача щодо незаконних дій контрагентів.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Суд звертає особливу увагу на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття необґрунтованих рішень, мотивованих припущеннями, а не конкретними обставинами справи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірності дій іншого, підтверджується і практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід щодо визначення недопустимості порушення майнових прав особи закріплений також у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі - також "Шоста Директива").

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Суд звертає особливу увагу на те, що рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000862200, яким визначене податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 344487 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З матеріалів акту перевірки позивача вбачається, що Полтавська МДПІ дійшла висновку про отримання позивачем від спірних контрагентів безоплатно товару, вартість якого підлягає включенню до валових доходів ПП "Ареал" згідно пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ СУРП "Вектр-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга", що мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище), що жодним чином не підпадає під визначення безповоротної або поворотної фінансової допомоги.

Оплату товарів позивачем проведено повністю шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ТОВ СУРП "Вектор-М", ПП "Зернопром", ПП "Валга", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи, а договори, на підставі яких поставлялись товари є діючими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем відповідно до договорів поставки, виконання яких мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт отримання позивачем відповідного товару та подальше його використання у своїй господарській діяльності, шляхом реалізації своєму контрагенту виготовленої продукції за ціною вищою, ніж було придбано позивачем підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на викладене, Полтавська МДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 229658 грн за перевіряємий період.

Крім того, представник відповідача, який зокрема здійснював податкову перевірку позивача не зміг надати належних пояснень обґрунтованості своїх висновків щодо завищення та заниження податку та його розміру, які ним зроблені в розділі 4 Акту перевірки, зокрема щодо: завищення позивачем податку на прибуток в сумі 195673,79 грн (а.с. 107, т.2) та висновку викладеному в податковому повідомленні-рішенні, зокрема щодо: збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств на суму 229658 грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000862200, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 344487 грн, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.

Також не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, їх збитковості, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту куплі-продажу та виготовлення продукції, а також про те, що здійснення такої купівлі і продажу не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Полтавська МДПІ, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки висновки.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року № 0000842200 та № 0000862200 - є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Ареал" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.07.2013 року № 0000862200 та № 0000842200.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь приватного підприємства "Ареал" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський