Рішення № 33910684, 23.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 902/795/13 23.09.13

За позовомЗаступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»ДоКонцерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії концерну «Військторгсервіс» Простягнення 58 049,83 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Рибаченко І.В. - дов. № 02/1119 від 03.09.2012 року;

від відповідача: не з'явився;

прокурор: Некрасов О.М. - посвідчення № 002627.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії концерну «Військторгсервіс» про стягнення 58 049,83 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.06.2013 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.07.2013 року, окрім іншого, зобов'язано відповідача надати докази наявності повноважень філії на представництво інтересів юридичної особи - Концерну «Військторгсервіс».

З огляду на те, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження наявності у філії беззаперечних повноважень щодо представництва юридичної особи з правами сторони у господарському процесі, а місцезнаходженням юридичної особи - Концерну «Війсьторгсервіс» є м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Молодогвардійська, 28-А, 03151, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 31.07.2013 року справу № 902/795/13 було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматичного розподілу справ від 12.08.2013 року, справу № 902/795/13 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

У судовому засіданні 02.09.2013 року представник позивача надав документи для долучення до матеріалів справи, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав позовні вимоги.

Прокурор у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, представник відповідача до канцелярії суду подав клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду Вінницької області, в обґрунтування якого зазначив, що згідно ч. 6 п. 4.1. Положення про Вінницьку філію Концерну «Військторгсервіс», філія від імені засновника - Концерну «Військторгсервіс» має право представляти інтереси останнього в суді.

Оскільки ухвала Господарського суду Вінницької області від 31.07.2013 року про направлення справи № 902/7995/13 за підсудністю до Господарського суду міста Києва чинна, і під час її винесення Господарський суд Вінницької області здійснив оцінку ч. 6 п. 4.1. Положення про Вінницьку філію Концерну «Військторгсервіс», Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 02.09.2013 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 23.09.2013 року о 15:40.

Представник позивача до канцелярії суду подав документи для долучення до матеріалів справи, а в судовому засіданні 23.09.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні 23.09.2013 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримує заявлені позовні вимоги .

Представник відповідача в судове засідання 23.09.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.09.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (постачальник) та Концерном «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії концерну «Військторгсервіс» (споживач) був укладений договір № 6066 від 01.11.2010 р. про купівлю-продаж теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання продавати та постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в договірних обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку теплової мережі, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Температурний графік теплової мережі є невід'ємним додатком цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 5.1 договору № 6066 від 01.11.2010 р. передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії. У випадку відсутності або несправності приладу комерційного обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається, як виняток, розрахунковим шляхом згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 6.2 договору, споживач щомісячно, протягом строку, вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору, та окремо сплачує за спожиту теплову енергію на підставі показів приладів обліку, або за їх відсутності, розрахунково, відповідно до теплового навантаження. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим з моменту введення їх в дію.

Згідно з п 6.3. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

В пункті 6.4 договору встановлено, що споживач не пізніше 25 числа розрахункового місяця вносить плату за приєднане теплове навантаження, визначене в додатку № 1 до договору та сплачує 70 відсотків вартості від обсягу теплової енергії, який передбачений на наступний розрахунковий період. Остаточний розрахунок проводиться за спожиту теплову енергію до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6066 від 01.11.2010 р., тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з листопада 2010 р. по квітень 2013 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 53 601, 16 грн., що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 53 601,16 грн. основного боргу, 642,58 грн. інфляційних нарахувань, 2 783,06 грн. три відсотки річних та 1 023,003 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6066 від 01.11.2010 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості за період з листопада 2010 р. по квітень 2013 р. у розмірі 53 601,16 грн. відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 53 601,16 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Заступника прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» в частині стягнення з Концерну «Військторгсервіс» в особі Вінницької філії концерну «Військторгсервіс» суми основного боргу у розмірі 53 601,16 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради в особі Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» просить суд також стягнути з відповідача 642,58 грн. інфляційної складової боргу та 2 783,069 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6066 від 01.11.2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 53 601,16 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 642,58 грн. інфляційних нарахувань та 2 783,06 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 023,03 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт п. 7.3.4 договору, яким передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

У зв'язку з тим, що своє підтвердження знайшло несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання стосовно сплати суми основного боргу у розмірі 34 812,30 грн., то з відповідача підлягає до стягненню 1 023,03 грн. пені.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі Вінницької філії «Військторгсервіс» (21100, м. Вінниця, Замостянський р-н, вул. 50 років Перемоги, буд. 25, код ЄДРПОУ 35123573) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13, код ЄДРПОУ 33126849) 53 601 (п'ятдесят три тисячі шістсот одну) грн. 16 коп. основного боргу, 1 023 (одна тисяча двадцять три) грн. 03 коп. пені, 642 (шістсот сорок дві) грн. 58 коп. інфляційної складової боргу та 2 783 (дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 06 коп. три відсотки річних.

3. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі Вінницької філії «Військторгсервіс» (21100, м. Вінниця, Замостянський р-н, вул. 50 років Перемоги, буд. 25, код ЄДРПОУ 35123573) в дохід Державного бюджету України 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.09.2013

Суддя Спичак О.М.