Постанова № 33910342, 01.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року Справа № 922/1176/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 липня 2013 рокуу справі№ 922/1176/13господарського судуХарківської області за позовомЛозівського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лозівське хлібоприймальне підприємство"простягнення 554 936 грн. 98 коп. за участю представників: від позивача: Пронін О.А., від прокуратури: Козакова І.М.від відповідача: Пікуль В.І.,

ВСТАНОВИВ:

Лозівський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд із позовом до ТОВ "Лозівське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості у розмірі 554936,98 грн., що виникла у зв'язку із неналежним виконанням форвардного біржового контракту №734 від 24.05.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.05.2013 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 308192,78 грн. 20% штрафу, 107867,47 грн. 7% штрафу та 2279,78 грн. 3% річних, в решті позову відмовлено. Рішення, зокрема, мотивовано тим, що продавець в порушення умов контракту не виконав свої договірні зобов'язання із передачі товару. Враховуючи умови п.7.2 контракту, яким передбачена відповідальність за невиконання продавцем умов контракту у вигляді штрафних санкцій у разі не поставки товару, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених п.п.7.2, п.7.5 контракту, та 3% річних за ст.625 ЦК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Білецька А.М., Потапенко В.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, в позовних вимогах відмовлено за їх недоведеністю.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 308192,78 грн. 20% штрафу, 107867,47 грн. 7% штрафу та 2279,78 грн. 3% річних, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.3 ст.538 ЦК України, оскільки дана норма містить в собі поняття невиконання обов'язку, а не несвоєчасного виконання. Скаржник зазначає, що покупець виконав свій обов'язок із попередньої оплати з порушенням строків.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2013 касаційну скаргу у справі №922/1176/13 прийнято до провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2012 між Аграрним фондом як покупцем та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. "Щорса" (правонаступником якого є ТОВ "Лозівське хлібоприймальне підприємство") як продавцем укладено форвардний біржовий контракт за №734 Ф, за умовами якого відповідач зобов'язався передати позивачу у власність товар, вартість якого становить 1540963,89 грн.

За п.5.1 контракту покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту на торгах Аграрної біржі (тобто 29.05.2012) зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця у розмірі 50% від суми контракту.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційна інстанція виходила, зокрема, з того, що авансовий платіж надійшов на рахунок відповідача 20.07.2012.

24.07.2012 ПОСП ім. "Щорса" листом відмовилося від прийняття виконання та від виконання свого зобов'язання з поставки товару у зв'язку з простроченням (несвоєчасним виконанням) обов'язку покупця по здійсненню попередньої оплати за товар.

Апеляційним господарським судом з'ясовано, що 25.07.2012 продавець повернув суму авансового платежу на рахунок Аграрного фонду, яка отримана останнім 27.07.2012. Проте, Аграрний фонд 31.07.2012 перерахував авансовий платіж в розмірі 50% від суми контракту повторно.

Також встановлено, що 07.12.2012 ТОВ "Лозівське ХПП" повернуло грошові кошти Аграрному фонду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не поставку товару та 3% річних згідно ст.625 ЦК України обґрунтованими та законними.

За ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Колегія суддів щодо доводів скаржника звертає увагу на наступні встановлені судами обставини по справі.

Після укладення контракту № 734Ф покупець мав обов'язок протягом 3-х днів сплатити аванс, тобто за положеннями ст.509 ЦК України був боржником по відношенню до продавця.

За ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору.

Як вказує ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із встановленого судом апеляційної інстанції, відповідно до п.5.1 контракту покупець зобов'язався перерахувати авансовий платіж до 29.05.2012, але кошти надійшли на рахунок відповідача лише 20.07.2012, тобто із значним порушенням строків. Таким чином, покупець порушив своє зобов'язання, оскільки мало місце неналежне виконання.

За ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Отже, несвоєчасне виконання умов контракту щодо попередньої оплати в силу наведених вище норм є порушенням зобов'язання, що свідчить про наявність підстав у продавця для відмови від виконання свого обов'язку, від виконання зобов'язання з поставки товару.

Апеляційною інстанцією враховано, що відповідач повідомив позивача про відмову 24.07.2012 та повернув всі перераховані позивачем кошти.

За частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційний господарський суд визначив згідно вищенаведених встановлених обставин, що в даному випадку відсутні підстави для притягнення до відповідальності та нарахування штрафних санкцій відповідачу за невиконання зобов'язань щодо поставки товару за договором. На момент звернення із позовом зобов'язання вже припинилося в силу ст.615 ЦК України за законом згідно ст.ст.538, 693 ЦК України. Апеляційною інстанцією правильно застосовано норми матеріального та процесуального права та правомірно скасовано рішення місцевого господарського суду та відмовлено в позові, тому касаційна інстанція не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 у справі №922/1176/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко