Постанова № 33910337, 02.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 907/144/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської областіна рішення та на постановуГосподарського суду Закарпатської області від 26.04.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013у справі№ 907/144/13-ггосподарського судуЗакарпатської областіза позовомПрокурора Перечинського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністраціїдо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС"; 2. Перечинської районної державної адміністраціїтреті особи1. Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області; 2. Відділ Держкомзему в Печеринському районіпроскасування розпорядження голови Печеринської районної державної адміністрації від 03.03.2009 № 106 "Про затвердження проекту землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "СТС"; визнання недійсним Державного акту Серії ЯЗ №263598 від 31.03.2009 на право власності на земельну ділянку

за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Козакова І.М., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №018008 від 01.07.2013;

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2013 № 02-05/781 для розгляду касаційної скарги у справі №907/144/13-г, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 02.10.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Євсіков О.О., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2013 у справі №907/144/13-г (суддя Мокану В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Новосад Д., суддя - Михалюк О., Мельник Г.) рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2013 у справі №907/144/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також, прокурором надано додаткові пояснення (доповнення) до касаційної скарги, в якому він підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, прокурор послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача, відповідача-1 та третіх осіб не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

03.03.2009 Перечинською районною державною адміністрацією Закарпатської області прийнято розпорядження № 106 "Про затвердження проекту землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки ТОВ "СТС", відповідно до якої затверджено ТОВ "СТС" проект землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки площею 0,6111 га в урочищі "Над лужки" за межами населених пунктів на території Тур'є-Полянської сільської ради для комерційного використання; дозволено підготувати технічну документацію для отримання державного акту на право власності на земельну ділянку; відділу Держкомзему у Перечинському районі доручено у встановленому порядку видати ТОВ "СТС" Державний акт на право власності на земельну ділянку.

На підставі розпорядження Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області від 03.03.2009 № 106, ТОВ "СТС" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серії ЯЗ № 263598 від 31.03.2009, яким посвідчено його право власності на земельну ділянку 0,6111 га, яка розташована на території Тур'є - Полянської сільської ради в урочищі "Над лужки" Перечинського району Закарпатської області - для комерційного використання.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор, як вірно зазначено судами, просив скасувати розпорядження Печеринської районної державної адміністрації від 03.03.2009 №106 "Про затвердження проекту землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "СТС" та визнати недійсним Державний акт Серії ЯЗ №263598 від 31.03.2009 на право власності на земельну ділянку.

Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 17, 20 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження), Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 (чинний на момент прийняття спірного розпорядження) та дійшов висновку про відсутність підстав для скасування зазначеного вище розпорядження та визнання недійсним вказаного Державного акта.

Статтею 20 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи, врегульовано Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №502 (чинний на момент прийняття спірного розпорядження).

Частиною 8 Порядку було передбачено, що районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали (складені з дотриманням встановлених Порядком вимог та за наявності відповідних погоджень) та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Таким чином, питання про зміну цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян або юридичних осіб, мало вирішуватись шляхом прийняття в межах своєї компетенції органом місцевого самоврядування (зокрема, районною державною адміністрацією) відповідного рішення про затвердження проектних матеріалів про зміну цільового призначення земельної ділянки.

У відповідності до ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору з'ясували, що земельна ділянка надана для розміщення та обслуговування трьохзіркового готелю з рестораном, кафетерієм, автостоянкою тощо, а надання земельної ділянки для розміщення та обслуговування вказаного об'єкту за межами населеного пункту згідно зі ст. 122 ЗК України належить до повноважень райдержадміністрації, виходячи з того, що зазначений вище об'єкт є об'єктом, пов'язаним з обслуговуванням жителів територіальної громади Перечинського району Закарпатської області.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відсутні підстави стверджувати, що розпорядження Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області від 03.03.2009 № 106 не відповідає вказаному законодавству.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи Заступника прокурора Закарпатської області, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст.ст. 1115, 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.04.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 у справі №907/144/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді О.О. ЄВСІКОВ

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ