Постанова № 33908491, 25.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 вересня 2013 р. № 820/6729/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представників позивача - Крашеніннікова В.В., Третьяк В.А.,

представника відповідача - Ємець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить суд визнати протиправними (недійсними) і скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України від 30.07.2013 року № 0000264600 на суму 54063,75 грн. та від 30.07.2013 року №0000274600 на суму 51901,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі акту Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 30/46-00-15/08597026 від 16.07.2013 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000264600 та №0000274600 від 30.07.2013 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області податкового кредиту та відображення складу валових витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ф.Т.Р.».

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 30/46-00-15/08597026 від 16.07.2013 року та прийнятих на підставі зазначеного акту податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що, позивач, Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області, у перевіряємому періоді занизив податок на додану вартість на загальну суму 41521,00 грн. та занизив податок на прибуток на загальну суму 43251,00 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Ф.Т.Р.», оскільки з акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період вказаним контрагентом позивача. Також, зазначені висновки зроблено відповідачем через відсутність оформлених належним чином документів підтверджуючих транспортування придбаного позивачем товару та видачу його працівникам управління.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області (далі - УДСО при ГУМВС України в Харківській області), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи, код 08597026, місцезнаходження: вул. Полтавський шлях, 20, м. Харків, 61012, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 183, 184, 185, 186-188), перебуває на обліку як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та зареєстрований як платник податку на додану вартість (т. 1 а.с. 196, 197).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Судом встановлено, що Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено позапланову невиїзну документальну перевірку УДСО при ГУМВС України в Харківській області (код ЄДРПОУ 08597026) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Ф.Т.Р.» (код ЄДРПОУ 03961711) за період березень 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р., липень 2012 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 30/46-00-15/08597026 від 16.07.2013 року (т. 1 а.с. 13-29).

Згідно висновків акту перевірки УДСО при ГУМВС України в Харківській області встановлено порушення:

- п.п. 134.1 п. 134.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 43251,00 грн., у тому числі: за І квартал 2012 року - 277,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 17032,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 18617,00 грн., за VІ квартал 2012 року - 7325,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 41521,00 грн., у тому числі: за березень 2012 року - 15122,00 грн., за травень 2012 року - 11287,00 грн., за липень 2012 року - 15112,00 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені, зокрема, на підставі акту Західної МДПІ у м. Харкова Харківської області ДПС № 658/22.1-07/03961711 від 09.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Ф.Т.Р.» (код ЄДРПОУ 03961711) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код ЄДРПОУ 36626532), їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р., липень 2012 р., за висновками якого встановлено неможливість зазначеного контрагента позивача реально здійснювати господарську діяльність за перевіряємий період.

На підставі акту перевірки УДСО при ГУМВС України в Харківській області відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000264600 від 30.07.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 54063,75 грн., з яких за основним платежем 43251,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10812,75 грн. (т. 1 а.с. 9);

№0000274600 від 30.07.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51901,25 грн., з яких за основним платежем 41521,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10380,25 грн. (т. 1 а.с. 11).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Ф.Т.Р.» (постачальник) та УДСО при ГУМВС України в Харківській області (замовник) був укладений договір поставки № 37/146 УДСО від 02.03.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику продукцію в асортименті, кількості, ціні і в строки, вказані в специфікації, а саме: сорочки чорні короткий рукав МВС, сорочки чорні «Вохор» короткий рукав, футболки чорні короткий рукав, футболки білі короткий рукав на загальну суму 37692,00 грн., в тому числі ПДВ - 6282,00 грн. (т. 1 а.с. 74). Відповідно до п. 3.1 постачальник за свій рахунок здійснює поставку виробів замовнику за вказаною ним юридичною адресою.

На виконання умов договору № 37/146 УДСО від 02.03.2012 року ТОВ «Ф.Т.Р.» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковою накладною № 76 від 22.03.2012 року на загальну суму 37692,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6282,00 грн. та податковою накладною № 17 від 21.03.2012 року на загальну суму 37692,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6282,00 грн. (т. 1 а.с. 82, 86).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаного ТОВ «Ф.Т.Р.» рахунку-фактури № 56/с від 02.03.2012 року на загальну суму 37692,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6282,00 грн. (т. 1 а.с. 81) шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УДСО при ГУМВС України в Харківській області, про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Ф.Т.Р.» (постачальник) та УДСО при ГУМВС України в Харківській області (замовник) був укладений договір поставки № 73/167 УДСО від 11.04.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику продукцію в асортименті, кількості, ціні і в строки, вказані в специфікації, а саме: костюми літні ЦО (спеціальні) чорного кольору з тканини з хімічних волокон на загальну суму 18696,00 грн., в тому числі ПДВ - 3116,00 грн. (т. 1 а.с. 75). Відповідно до п. 3.1 постачальник за свій рахунок здійснює поставку виробів замовнику за вказаною ним юридичною адресою.

На виконання умов договору № 73/167 УДСО від 11.04.2012 року ТОВ «Ф.Т.Р.» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковою накладною № 158 від 04.05.2012 року на загальну суму 71736,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11956,00 грн. (разом з товаром за договором № 217 від 09.06.2011 року та додатковою угодою до нього від 28.12.2011 року на загальну суму 53040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8840,00 грн.) та податковою накладною № 33 від 19.04.2012 року на загальну суму 18696,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3116,00 грн. (т. 1 а.с. 96, 92).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаного ТОВ «Ф.Т.Р.» рахунку-фактури № 90/с від 11.04.2012 року на загальну суму 18696,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3116,00 грн. (т. 1 а.с. 91) шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УДСО при ГУМВС України в Харківській області, про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Щодо отриманого позивачем за видатковою накладною № 158 від 04.05.2012 року товару в частині суми 53040,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8840,00 грн., судом з пояснень представника позивача та долучених до матеріалів справи документів встановлено наступне.

Судом встановлено, що після проведення конкурсних торгів (а.с. 226-233) між ТОВ «Ф.Т.Р.» (учасник) та УДСО при ГУМВС України в Харківській області (замовник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 217 від 09.06.2011 року, відповідно до умов якого учасник зобов'язується, за письмовою заявкою, у 2011 році виготовити та поставити замовнику одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчачий (код ДК 016-97 6: 18.22.2) - далі товар, кількість, перелік, комплектність та асортимент якого визначено у Специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 234-235, 236). Відповідно до Додаткової угоди від 28.12.2011 року до вказаного договору сторони погодили, що строк дії договору продовжується до 25.05.2012 року, за цією додатковою угодою замовник здійснює закупівлю товару у учасника на загальну суму, що не перевищує 75054,12 грн., у т.ч. ПДВ - 15010,82 грн., згідно виставлених рахунків (т. 1 а.с. 237).

На виконання умов вказаного договору № 217 від 09.06.2011 року та додаткової угоди до нього від 28.12.2011 року ТОВ «Ф.Т.Р.» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковою накладною № 158 від 04.05.2012 року на загальну суму 71736,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11956,00 грн. (разом з товаром за договором № 73/167 УДСО від 11.04.2012 року на загальну суму 18696,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3116,00 грн.) та податковою накладною № 33 від 30.03.2012 року на загальну суму 53040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8840,00 грн. (т. 1 а.с. 96, 85).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаного ТОВ «Ф.Т.Р.» рахунку-фактури № 78/с від 29.03.2012 року на загальну суму 53040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8840,00 грн. (т. 1 а.с. 84) шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УДСО при ГУМВС України в Харківській області, про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Ф.Т.Р.» (постачальник) та УДСО при ГУМВС України в Харківській області (замовник) був укладений договір поставки № 88/198 УДСО від 08.05.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику продукцію в асортименті, кількості, ціні і в строки, вказані в специфікації, а саме: сорочки чорні з коротким рукавом «Вохор», сорочки чорні з коротким рукавом Міліція, футболки чорні з коротким рукавом, шеврони чорні вишиті МВС, шеврони чорні вишиті ДСО, шеврони вишиті «Титан» на загальну суму 49024,02 грн., в тому числі ПДВ - 8170,67 грн. (т. 1 а.с. 76). Відповідно до п. 3.1 постачальник за свій рахунок здійснює поставку виробів замовнику за вказаною ним юридичною адресою.

На виконання умов договору № 88/198 УДСО від 08.05.2012 року ТОВ «Ф.Т.Р.» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковою накладною № 198 від 28.05.2012 року на загальну суму 49024,02 грн., в тому числі ПДВ - 8170,67 грн. та податковою накладною № 27 від 16.05.2012 року на загальну суму 49024,02 грн., в тому числі ПДВ - 8170,67 грн. (т. 1 а.с. 95, 97).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаного ТОВ «Ф.Т.Р.» рахунку-фактури № 134/с від 28.04.2012 року на загальну суму 49024,02 грн., в тому числі ПДВ - 8170,67 грн. (т. 1 а.с. 94) шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УДСО при ГУМВС України в Харківській області, про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Ф.Т.Р.» (постачальник) та УДСО при ГУМВС України в Харківській області (замовник) був укладений договір поставки № 207/353 УДСО від 10.07.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити замовнику продукцію в асортименті, кількості, ціні і в строки, вказані в специфікації, а саме: сорочки блакитні з коротким рукавом, шеврони чорні МВС, шеврони чорні ДСО, шеврони вишиті сині МВС, шеврони вишиті сині ДСО на загальну суму 12378,00 грн., в тому числі ПДВ - 2063,00 грн. (т. 1 а.с. 77). Відповідно до п. 3.1 постачальник за свій рахунок здійснює поставку виробів замовнику за вказаною ним юридичною адресою.

На виконання умов договору № 207/353 УДСО від 10.07.2012 року ТОВ «Ф.Т.Р.» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковою накладною № 272 від 30.07.2012 року на загальну суму 12378,00 грн., в тому числі ПДВ - 2063,00 грн. та податковою накладною № 11 від 12.07.2012 року на загальну суму 12378,00 грн., в тому числі ПДВ - 2063,00 грн. (т. 1 а.с. 102, 108).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаного ТОВ «Ф.Т.Р.» рахунку-фактури № 207/с від 10.07.2012 року на загальну суму 12378,00 грн., в тому числі ПДВ - 2063,00 грн. (т. 1 а.с. 101) шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УДСО при ГУМВС України в Харківській області, про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка з рахунків позивача.

Також, судом встановлено, що 07.05.2012 року УДСО при ГУМВС України в Харківській області було оголошено про проведення процедури відкритих торгів на закупівлю товару «Одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчачий». У складі пропозиції на участь у торгах з боку ТОВ «Ф.Т.Р.» було надано позивачу довідку про виробничо-технічний потенціал (про наявність майна (власного чи орендованого), майнового комплексу, приміщень, земельної ділянки, обладнання, транспортних засобів), довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, позитивні листи-відгуки Департаменту ДСО при МВС України та підпорядкованих йому підрозділів про відповідність товару, виготовленого ТОВ «Ф.Т.Р.» вимогам технічних умов, копії висновків науково-дослідного відділу розроблення та вдосконалення форми одягу ДНДВ МВС України про відповідність затвердженому зразку, опису моделі та нормативно-технічній документації. За підсумками проведеної процедури оцінки поданих пропозицій на участь в цих торгах, ТОВ «Ф.Т.Р.» було визнано переможцем (т. 1 а.с. 48-68, 72-73).

Так, судом встановлено, що після проведення вказаних конкурсних торгів між ТОВ «Ф.Т.Р.» (учасник) та УДСО при ГУМВС України в Харківській області (замовник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 341 від 09.07.2012 року, відповідно до умов якого учасник зобов'язується протягом липня 2012 - червня 2013 року виготовити та поставити замовнику предмет закупівлі - одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчачий для МВС України (код ДК 016-97-18.22.2) - далі товар, кількість, перелік, комплектність та асортимент якого визначено у Специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 36-37, 38).

На виконання умов договору № 341 від 09.07.2012 року ТОВ «Ф.Т.Р.» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар, що підтверджується видатковими накладними: № 427 від 27.11.2012 року на загальну суму 110390,40 грн., в тому числі ПДВ - 18398,40 грн., № 271 від 30.07.2012 року на загальну суму 78293,40 грн., в тому числі ПДВ - 13048,90 грн. та податковими накладними: № 12 від 14.11.2012 року на загальну суму 55195,20 грн., в тому числі ПДВ - 9199,20 грн., № 30 від 27.11.2012 року на загальну суму 55195,20 грн., в тому числі ПДВ - 9199,20 грн., № 29 від 27.07.2012 року на загальну суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ - 5000,00 грн., № 30 від 30.07.2013 року на загальну суму 48293,40 грн., в тому числі ПДВ - 8048,90 грн. (т. 1 а.с. 44 зворот, 105, 106, 107).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Ф.Т.Р.» рахунків-фактур: № 310/с від 06.11.2012 року на загальну суму 110390,40 грн., в тому числі ПДВ - 18398,40 грн., № 206/с від 25.07.2013 року на загальну суму 78293,40 грн., в тому числі ПДВ - 13048,90 грн. (т. 1 а.с. 44, 104) шляхом безготівкових розрахунків, а саме: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УДСО при ГУМВС України в Харківській області, про що свідчить долучена до матеріалів справи банківських виписок з рахунків позивача.

Суми ПДВ по вищезазначеним податковим накладним включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за березень-травень, липень 2012 року.

Крім цього, на підтвердження реальності господарських операцій між УДСО при ГУМВС України в Харківській області та його контрагентом TOB «Ф.Т.Р.» позивач надав оборотно-сальдові відомості по рахункам 371 та 631 за перевіряємий період (т. 1 а.с. 39, 43, 78, 87, 88, 98, 109) та сертифікат на систему управління якістю стосовно виробництва верхнього і спіднього одягу з тканин, трикотажу та одягу сцени, коди ДКПП 18.2, 17.4, що виробляється ТОВ «Ф.Т.Р.» згідно з чинними в Україні нормативними документами відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001:2009 «Системи управління якістю. Вимоги», зареєстрований у Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО 24.01.2012 року - дійсний до 23.01.2017 року (т. 1 а.с. 240).

Відповідно до умов вищевказаних договорів поставка придбаного позивачем товару здійснювалось за рахунок та силами TOB «Ф.Т.Р.».

Товар отримував працівник УДСО при ГУМВС України в Харківській області завідуючий складом Савченко В.П. на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Ф.Т.Р.», про що свідчить витяг з журналу реєстрації довіреностей (типова форма М-3, справа № 10, т. 1). Відповідно до типового договору № 24 від 02.01.2007 року про повну індивідуальну матеріальну відповідальність завідуючий складом УДСО при ГУМВС України в Харківській області Савченко В.П. приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей (т. 1 а.с. 200). Крім того, на підтвердження надходження позивачу товару від ТОВ «Ф.Т.Р.» представником позивача надані до суду прибуткові накладні, які долучені судом до матеріалів справи (т. 1 а.с. 122-132).

Судом з матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що позивач, УДСО при ГУМВС України в Харківській області, використав отриманий від ТОВ «Ф.Т.Р.» товар у власній господарській діяльності.

Так, відповідно до Довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності за КВЕД-2010 УДСО при ГУМВС України в Харківській області є: 84.24 - діяльність у сфері охорони громадського поярку та безпеки; 43.21 - електромонтажні роботи, 80.20 - обслуговування систем безпеки (т. 1 а.с. 185).

На підтвердження необхідності позивачу придбання форменого одягу для використання у власній господарській діяльності представником позивача надані до суду копії: наказу МВС України про затвердження тимчасових норм забезпечення форменим одягом особового складу підрозділів Державної служби охорони при МВС України; положення про предмети, правила носіння та норми належності спеціального форменого одягу для персоналу підрозділів цивільної охорони Державної служби охорони при МВС України; розрахунків зносу речового майна для особового складу підрозділів ДСО; наказу про затвердження Правил носіння форменого одягу та знаків розрізнення особами начальницького і рядового складу внутрішніх справ, військовослужбовцями спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ МВС України № 535 від 24.05.2002 року (т. 1 а.с. 202-207, 208-220, 221-224, 225).

Крім того, факт використання товару, придбаного позивачем у ТОВ «Ф.Т.Р.», підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів списання вказаного товару та роздавальними відомостями особовому складу УДСО при ГУМВС України в Харківській області форменого одягу та знаків розрізнення (т. 1 а.с. 241-250, т. 2 а.с. 1-13, 14-19).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ТОВ «Ф.Т.Р.» господарських операцій.

Факт реєстрації контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «Ф.Т.Р.» на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Ф.Т.Р.» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не встановлено.

За таких умов, суд приходить до висновку, що УДСО при ГУМВС України в Харківській області та його контрагентом ТОВ «Ф.Т.Р.» вищевказані договори були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджується відповідними документами.

Також суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт: наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки акту перевірки № 30/46-00-15/08597026 від 16.07.2013 року щодо порушення УДСО при ГУМВС України в Харківській області положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток, формуванні валових витрат підприємства необґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних з перевезення товару, придбаного від ТОВ «Ф.Т.Р.», суд зазначає наступне.

Відповідно до умов укладеного договору перевезення товару здійснювалось силами та за рахунок постачальника.

Отже, обов'язок поставки товару за зазначеним договором лежить на ТОВ «Ф.Т.Р.».

Суд зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (наказ Міністерства транспорту України від14.10.1997 №363) - є єдиним юридичним документом обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для проведення розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що регламентує взаємовідносини Перевізника і Замовника як учасників транспортного процесу.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а також положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Спір по справі склався з приводу, в тому числі, формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються також на висновках акту Західної МДПІ у м. Харкова Харківської області ДПС № 658/22.1-07/03961711 від 09.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Ф.Т.Р.» (код ЄДРПОУ 03961711) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ІВІТЕК ТТК» (код ЄДРПОУ 36626532), їх реальності та повноти відображення в обліку за період березень 2012 р., квітень 2012 р., травень 2012 р., липень 2012 р., то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Ф.Т.Р.» за вищезазначеними договорами поставки погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договір підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і вказаним контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що УДСО при ГУМВС України в Харківській області правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, яка підтверджена податковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняті Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів податкові повідомлення-рішення № 0000264600 від 30.07.2013 року та № 0000274600 від 30.07.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними (недійсними) податкових повідомлень-рішень № 0000264600 від 30.07.2013 року та № 0000274600 від 30.07.2013 року, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправним (недійсним) та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними. Суд звертає увагу на те, що фактично скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними (недійсними) податкових повідомлень-рішень № 0000264600 від 30.07.2013 року та № 0000274600 від 30.07.2013 року, слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною та саме вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень є належним способом захисту порушених прав позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними (недійсними) та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів:

- № 0000264600 від 30.07.2013 року;

- № 0000274600 від 30.07.2013 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Управління Державної служби охорони при Головному Управлінні Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області (юридична адреса: вул. Полтавський шлях, 20, м. Харків, 61012, код: 08597026) витрати по сплаті судового збору в сумі 1025 грн. 24 коп. (одна тисяча двадцять п'ять грн. 24 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко