Ухвала суду № 33908198, 02.07.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11026/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України.

Позивач вказує, що було постановлено Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. у справі №712/3848/12 про поновлення позивача на роботі, а саме на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 10 554,44 грн., яке підлягало негайному виконанню; рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2012 р. в даній частині залишено без змін; ухвалою касаційного суду від 21.03.2013 р. вищевказані рішення залишилися також без змін.

Так, при дослідженні позовної заяви та доданих до неї матеріалів було виявлено, що позивач посилається на Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.05.2012 р. у справі №712/3848/12; на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 16.11.2012 р.; Ухвалу Касаційного суду від 21.03.2013 р., натомість такі до матеріалів справи не були долучені, ні для суду, ні для сторони по справі.

Разом з тим, позивач не зазначає в позовній заяві чи було видано виконавчий лист, на підставі рішення суду, чи звертався з таким до відповідного органу в порядку примусового виконання рішення, та які дії останнім було прийнято, тобто, чи йде порядок виконання судового рішення.

Крім того, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Позивач також просить зобов'язати Міністерство культури України щомісячно виплачувати йому середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі починаючі з наступного дня після винесення рішення у даній справі до дня поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення ( визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Заявлені позивачем позовні вимоги є неконкретними в порушення ч. 2 п. 3 ст. 119 ЦПК України, що перешкоджає розгляду позову по суті. А саме, позовні вимоги викладені в альтернативній формі, тобто частина вимог позивача заявлена під умовою, оскільки він пов'язує їх вирішення з подією, яка можливо настане, не вказуючи при цьому конкретної суми та дати. Враховуючи вищенаведене, позивачу слід вимоги позову в цій частині привести у відповідність до норм чинного законодавства України.

Також слід звернути увагу позивача на вимоги закону, які регулюють дані правовідносини, звертаючись до суду в порядку позовного провадження, ним не враховано положення ст.. 236 КЗпП України, а саме, що за результатами розгляду заяви, суд постановляє ухвалу про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання попереднього рішення суду про поновлення на роботі, а не розглядає спір по суті.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства культури України про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки заяви до 15 липня 2013 року, але не більше п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз'яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.