Постанова № 33906349, 02.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа№ 910/6813/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.

від позивача - Герман С.М. (дов. №3645/18 від 11.12.2012 року);

від відповідача - Риков О.О. (дов. №1 від 02.01.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року

у справі №910/6813/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "АХА Страхування», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м. Київ,

про стягнення 8 636,80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення 8636,80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі №910/6813/13 позов ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" на користь ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" суму заборгованості в розмірі 6 411,14 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 273,17 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд прийняв до уваги контрозрахунок відповідача, у вигляді калькуляції, оскільки згідно калькуляції позивача не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля, у зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача 6 411,14,49 грн. в якості страхового відшкодування (6 921,14 грн. -510,00 грн. франшиза = 6 411,14 грн.).

Не погодившись із вказаним рішенням, ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі №910/6813/13 повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано вимог ст. 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто без належних доказів визначення розміру понесених позивачем реальних збитків.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суду залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі №910/6813/13 апеляційну скаргу ПАТ "Українська транспортна страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі №910/6813/13 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.09.2013 року.

В судове засідання 11.09.2013 року представники сторін не з'явились, причини неявки суду не повідомили, заяв, клопотань не подавали, хоча належним чином були повідомлені по дату та час судового засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.09.2013 року.

До початку судового засідання 16.09.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить, рішення господарського суд міста Києва по справі №910/6813/13 від 21.06.2013 року залишити без змін, а скаргу без задоволення.

До початку судового засідання 24.09.2013 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 24.09.2013 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив колегію суддів відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено розгляд апеляційної скарги на 02.10.2013 року.

В судовому засіданні 02.10.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 02.10.2013 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. Витребуваних ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року документів позивач не надав, при цьому, зауважив, що виплата страхового відшкодування здійснювалась за домовленістю сторін у розмірі розрахований за допомогою комп'ютерної програми «AUDATEX».

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.03.2010 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування» (надалі - страховик) та Шпанарським В.О. (надалі - страхувальник), було укладено договір страхування № 3020760/05 АВ, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем марки «Opel» моделі «Vectra», державний реєстраційний номер АА 4721 СК, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за договором є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»

21.04.2010 року у м. Києві по вул. Богатирська сталася ДТП за участю транспортного засобу «Opel» моделі «Vectra», державний реєстраційний номер АА 4721 СК (надалі - «Opel») під керуванням Шпанарським В.О., та транспортного засобу автомобіля «Citroen» моделі «Berlingo», державний реєстраційний номер АА 9668 ІА (надалі - «Citroen»), що належить Куцак Є.І., під його керуванням, відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», згідно полісу № ВС/2989588 (а.с. 99).

Зазначене ДТП сталася в результаті порушення водієм Куцаком Євгенієм Ігоровичем. вимог п.п. 13.1. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, що підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва № 3-4935-2010 від 14.05.2010 року (а.с. 22).

14.02.2011 року власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "БМВ", державний номер АА8101ІТ, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до калькуляції № 6405/10 від 18.05.2013 року, розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Opel», внаслідок ДТП склав 9 146,80 грн.

Судом першої інстанції зазначено, що на підставі страхового акту № 6405/10/05/11 від 10.06.2010 р. (а.с. 29) позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, відповідно до платіжного доручення №1326 від 11.06.2010 року (а.с. 26) та відомості виплат №105 від 11.06.2010 року (а.с. 27) виплатив страхувальнику 9 146,80 грн.

Виплата здійснювалась без згоди Вигодонабувача, у зв'язку з тим, що між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПуАТ «УкрСиббанк») було укладено договір доручення від 22.05.2008 року, щодо врегулювання збитків при настанні страхових випадків за договорами страхування майна та транспорту, що є забезпеченням за кредитними договорами клієнтів позивача, укладених з клієнтами ПуАТ «УкрСиббанк».

Згідно п. 3.5.5 додатку договору доручення позивач проводить виплату страхового відшкодування без згоди вигодо набувача, але зобов'язаний надіслати повідомлення на адресу повіреного про виплату страхового відшкодування згідно заяви клієнта відповідно до п. 3.6 порядку, якщо страхове відшкодування становить менше 10 000,00 грн.

У відповідно до п.3.4 порядку взаємодії повіреного та довірителя при здійсненні Довірителем страхових виплат при настанні страхового випадку (далі - Порядок взаємодії), всі повідомлення, листи та запити довірителя, які стосуються його взаємодії із Повіреним при врегулюванні збитків за договором страхування, за якими вигодо набувачем є повірений надсилаються довірителем повіреному на електронну адресу, призначену для таких повідомлень.

Пунктом 3.12 порядку взаємодії повірений та довіритель погодились, що всі документи, які стосуються їх взаємодії при врегулюванні збитків за договором страхування та які направлені та отримані ними по електронній пошті визнаються такими, що мають таку ж юридичну силу як оригінали.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд прийняв до уваги контрозрахунок відповідача (а.с. 164-165), у вигляді калькуляції, оскільки згідно калькуляції позивача не було враховано коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля, у зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку про присудження до стягнення з відповідача 6 411,14 грн. в якості страхового відшкодування (6 921,14 грн. - 510,00 грн. франшиза),

Рішення першої інстанції було прийнято з посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України, вважаючи що позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Проаналізувавши рішення господарського суду міста Києва колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та істотні для справи обставини не підтверджено вказаними у договорі добровільного страхування доказами, у зв'язку з цим колегія суддів вирішила рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Шпанарським В.О. укладено договір майнового страхування. Таким чином, до даних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про страхування»та Глави 67 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» та ст. 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Тобто, нормами чинного законодавства встановлено, що порядок та умови виплати страхового відшкодування визначаються умовами договору добровільного страхування.

Згідно із пунктом 14.1. договору, умовами виплати страхового відшкодування є: «На базі СТО на вибір Страховика».

Відповідно до вимог п. 20.10. договору страхування № 3020760/05 АВ від 23.04.2010 року встановлено, що при пошкоджені транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей обладнання, та матеріалів, що підлягають зміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодження транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків СТО (згідно із умовами п. 20.11 договору). В окремих випадках, за згодою Страховика та Страхувальника (Вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрат на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.

Згідно із п. 20.11.2. договору страхування № 3020760/05 АВ від 23.04.2010 року, при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначається включно виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на вибір Страховика. При цьому Страховик гарантує якість ремонту на вибраній ним СТО, а саме зобов'язується по обґрунтованим претензіям страхувальника відшкодувати витрати, пов'язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту.

Колегія суддів проаналізувавши вище викладене зазначає, що відповідно до договору страхування № 3020760/05 АВ від 23.04.2010 року розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (Кошторису збитків, що складається виходячи з відновлення пошкодження транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків СТО), чи на підставі автотоварознавчої експертизи.

Матеріали справи не місять ані рахунку СТО, ані Кошторису збитків. На виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року про витребування у позивача вищевказаних документів, останній надав письмові пояснення, із змісту яких вбачається, що розмір збитків визначався за згодою Страховика та Страхувальника безпосередньо страховиком за допомогою комп'ютерної програми «AUDATEX» . Позивач стверджує, що страхувальник обрав спосіб розрахунку вартості матеріального збитку за системою «AUDATEX». Вказаний розрахунок був долучений до позовної заяви в якості доказу, якій підтверджує розмір страхового відшкодування. Однак колегія суддів, вважає, що калькуляція №6405/10 (а.с. 31) складена за допомогою комп'ютерної програми «AUDATEX», не є належним та допустимим доказом для визначення розміру страхового відшкодування з огляду на наступне.

По-перше, дана калькуляція складена не відомою особою; не містить підпису особи, яка її склала; відсутні першоджерела для заповнення даних в ручну.

По-друге, Акти огляду транспортного засобу (а.с.51, 53), які на думку позивача містять згоду сторін про визначення порядку розрахунку страхового відшкодування на підставі калькуляції «AUDATEX», не підписана власником ТЗ, ані особою що склала даний акт (а.с. 53).

Крім того, наданий позивачем розрахунок страхового відшкодування від 18.05.2010 року (а.с. 30) не містить підпису особи, яка його склала.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Доведення розміру збитків покладається на позивача, як на особу, яка відшкодувала понесену шкоду. Здійсненна страхова виплата не є неспростовною обставиною, її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства та умови договору, доказами підтвердження розміру понесених збитків можуть бути: - рахунок СТО (а. 14.1. договору); страховий акт аварійного комісара (ст. 25 Закону України «Про страхування»). Проте, позивач таких доказів суду не надав.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено розмір понесених збитків та не доведено на підставі яких документів був складений страховий акт №6405/10/05/11 від 10.06.2010 року, відповідно до якого здійснювалось страхове відшкодування, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняв незаконне рішення про їх часткового задоволення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі №910/6813/13 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі №910/6813/13 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі №910/6813/13 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, Шевченківський район, вул.. Герцена, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) на користь комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Покровська" (04053, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНЄВСЬКА, будинок 35-А, код ЄДРПОУ 34966102) 860 (вісімсот шідесят) грн. 25 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу справі №910/6813/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Суховий В.Г.

Чорногуз М.Г.