Постанова № 33906322, 03.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

NT >

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

lass="fs128">__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р.

Справа № 923/570/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів: Л.В. Поліщук, С.В. Таран (на підставі розпорядження в.о. голови суду від 02.10.2013 р. №773 )

при секретарі судового засідання: А.М. Ільченко

представники сторін у судове засідання не з’явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Крес Автогруп”

на рішення 224">господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 р.

по справі №923/570/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Крес Автогруп”

до Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” в особі Херсонської філії

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ТОВ „Крес Автогруп” звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ „Кредитпромбанк” в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк” про визнання недійсними кредитного договору №04/86-Т-05 від 12.10.2005 р. та кредитного договору №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008 р. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що зазначені договори не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 207 ГК та ст. 203, 215, 227 ЦК України. (а.с. 2-3).

У відзиві на позов відповідач зазначив про його необґрунтованість. (а.с. 35-39).

13.06.2013 р. позивач звернувся з доповненнями до позову, в яких просив кредитний договір №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008 р. визнати недійсним згідно ст. 233 ЦК України, оскільки він укладений на вкрай невигідних умовах. (а.с. 90).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 р. (суддя – Соловйов К.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 14.06.2013 р., відмовлено в задоволенні позову, з посиланням на те, що спірні кредитні договори укладені з дотриманням вимог чинного законодавства України. (а.с. 99-104).

Не погодившись з даним рішенням, позивач 10.07.2013 р. звернувся з апеляційною скаргою, яка була повернута ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 р. на підставі п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України. Усунувши недоліки, скаржник 26.07.2013 р. повторно звернувся з апеляційною скаргою. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено судовою колегією відповідно до ст.ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 07.08.2013 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя – Аленін О.Ю., судді – Жеков В.І., Сидоренко М.В.

У зв’язку з вибуттям судді Аленіна О.Ю. у відпустку, розпорядженням про проведення повторного автоматичного розподілу справ від 02.09.2013 р. №448 справа розподілена на розгляд головуючого судді Туренко В.Б.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

12.10.2005р. між Відкритим акціонерним товариством „Кредитпромбанк”, (правонаступником якого згідно з п.1.4 статуту є Публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк” (а.с.40) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Автопром” (Позичальник), правонаступником якого згідно з п.1.1 статуту є Товариство з обмеженою відповідальністю „Крес Автогруп” (а.с.29), укладений кредитний договір № 04/86-Т-05, відповідно до п.п.1.1., 1.2. договору банк зобов’язався надавати позичальнику кредити (транші) в межах загальної суми 6 500 000,00 Євро, з частковою конвертацією у національну валюту України, гривню, а позичальник, в свою чергу, зобов’язався повертати отримані за цим договором кредитні кошти частинами, в строки, узгоджені додатковими угодами, а також сплачувати за користування кредитними коштами процентну ставку та комісію, розмір яких визначається в додаткових угодах до цього договору, відносно кожного отриманого позичальником траншу кредиту. Зобов’язання банку щодо надання кредитів та зобов’язання позичальника щодо повернення кредитів, сплати процентів, комісій, а також права та зобов’язання сторін, передбачені договором виникають з моменту укладання сторонами договору, додаткових угод про надання кредитів, які є невід’ємними складовими договору, в сумах зазначених у цих додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п.1.1 договору, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п.3.4.5 договору, за яким кінцевою датою погашення заборгованості за наданими на підставі договору кредитами визначено 11.05.2006р.

Відповідно до п. 5.1. договору вказаний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення Позичальником кредитів, процентів за користування ними, комісій, а при наявності простроченої заборгованості – і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

Згідно п.5.2. договору усі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін, крім випадків, передбачених пунктами 3.1.4.-3.1.6. цього Договору. (а.с. 62-67).

Судом першої інстанції встановлено, що вказаний договір неодноразово продовжувався, що не заперечується а ні позивачем, а ні відповідачем. Відповідно, й термін погашення заборгованості за наданими на підставі договору кредитами.

Відповідно до додаткової угоди від 10.10.2008р. № 89 такою кінцевою датою погашення заборгованості за кредитами визначено 29.10.2008р. (а.с.69-70)

Факт укладання вищезазначеного кредитного договору № 04/86-Т-05, а також надання у відповідності до цього договору банком позичальнику кредитних коштів в іноземній валюті не оспорюється сторонами.

29.10.2008р. ВАТ „Кредитпромбанк” та ТОВ „Крес Автогруп” уклали між кредитний договір № 41/21/08-КЛТ, згідно з п.1.1 та п.2.2 якого банк зобов’язався надавати позичальнику кредити (транші) в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 21 400 000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього кредитного договору, для поповнення обігових коштів позичальника, оплати позичальником за автомобілі та автобуси, з кінцевим терміном повернення усіх отриманих на підставі цього договору кредитних коштів не пізніше 28.10.2009р.

Відповідно до п.2.3 та п.2.6 цього кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких, безпосередньо, встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування.(а.с. 8-14).

Згідно із п.п.1, 2 та 3 додаткової угоди № 1 від 29.10.2008 р. до цього кредитного договору встановлено, що банк надає позичальнику кредит в сумі 21 400 000,00 грн. для поповнення обігових коштів, оплати за автомобілі та автобуси, зі строком повернення 28.10.2009 р. та сплатою за користування кредитом 26,0 % річних, а також визначено графік погашення заборгованості на 2008 рік. (а.с. 15-16).

В подальшому, до вищезазначеного кредитного договору неодноразово укладались додаткові угоди, відповідно до яких строк повернення цього кредиту неодноразово змінювався на більш пізній. (а.с. 15-23).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем відповідно до вказаних кредитних договорів та нижченаведених додаткових угод отримано наступні грошові кошти:

1. Відповідно до кредитного договору №04/86-Т-05 від 12.10.2005р. :

- 12.10.2005 р. - 829 128.63 євро , що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро =6,0711 1 грн., тобто суму 5 033 731,14 грн.;

- 18.11.2005 р. - 460 134,99 євро, що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро = 5,904460 грн., тобто суму 2 716 848,70 грн.;

- 07.02.2006 р. - 541 961,89 євро, що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро = 6,050405 грн., тобто суму 3 279 088,92 грн.;

- 24.03.2006 р. - 952 735,78 євро, що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро = 6,087775 грн., тобто суму 5 800 041,08 грн.;

- 03.05.2006р. - 1 070 150,70 євро. що дорівнює за офіційним курсом НБУ 1 євро = 6,331185 грн.. тобто суму 6 775 322,07 грн.;

Всього сума отриманого кредиту складала 3 854 112 євро, що дорівнювала 23 605 032.81 грн.

2. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 29.10.2008 року до кредитного договору №41/21/08-КЛТ 29.10.2008р. отримана сума 21 400 000.00 грн.

В матеріалах справи є наявне рішення господарського суду Херсонської області від 25.07.2012р. у справі №5024/875/2012 за позовом ПАТ „Кредитпромбанк” в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк” до ТОВ „Крес Автогруп” про стягнення 31 201 019,97 грн., яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р., відповідно до якого встановлено, що ТОВ „Крес Автогруп” має перед ПАТ „Кредитпромбанк” в особі Херсонської філії ПАТ „Кредитпромбанк” у відносинах за кредитним договором від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ борг з повернення кредиту 15 830 737,75 грн., а також борг зі сплати відсотків 5 410 461,92 грн. Позовні вимоги в цій частині було задоволено судом, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 78 ГПК України, у зв’язку із визнанням цих вимог, у вказаному їхньому розмірі ТОВ „Крес Автогруп”. Крім цього, згідно із вказаними судовими рішеннями стягнуто з ТОВ „Крес Автогруп” 1 365 509,29 грн. пені за порушення строків повернення кредиту та 564 641,04 грн. пені за порушення строків сплати відсотків. У вищевказаних судових рішеннях зазначено, що на виконання умов кредитного договору від 29.10.2008р. № 41/21/08-КЛТ, банк надав позичальнику кредит у розмірі 21400000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №TR.44759.1 від 29.10.2008р. на сплату 21 400 000,00 грн. Доказів надання позичальнику за цим кредитним договором, з додатковими угодами, інших кредитів банк не надав. (а.с. 52-59).

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України вищевстановлені обставини у справі №5024/875/2012 не потребують доведення вдруге.

Невідповідність спірних кредитних договорів чинному законодавству позивач обґрунтував наступним, по-перше, у сторін на момент укладення договору №04/86-Т-05 від 12.10.2005 р. та додаткових угод до нього були відсутні індивідуальні ліцензії, видані НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту; по-друге, кредитний договір №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008 р. прямо пов’язаний з кредитним договором №04/86-Т-05 від 12.10.2005 р., оскільки отримання грошових коштів позивачем в розмірі 21 400 000грн. по кредитному договору №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008 р. пішло прямо на погашення кредитних зобов’язань за кредитним договором №04/86-Т-05 від 12.10.2005 р., які були отримані в валюті євро; кредитний договір №41/21/08-КЛТ від 29.10.2008 р. укладений на вкрай невигідних умовах.

Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у позові, виходячи із слідуючого.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, зміст правочину не повинен суперечити ЦК, іншим законам України, міжнародним договорам, моральним засадам суспільства а також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків регулюються Законом України “Про банки і банківську діяльність” (ст. 3 вказаного Закону).

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 47 Закону на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: 1) операції з валютними цінностями; 2) емісію власних цінних паперів; 3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг); 5) операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями; 6) фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від імені клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника; 7) лізинг; 8) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів; 9) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів; 10) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток; 11) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій. Операції, визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, належать до виключно банківських операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2 - 3 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону банківська операція, пов'язана з розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик є кредитною операцією. Кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент (ст. 2 Закону).

З аналізу наведених норм можна зробити висновок про можливість здійснення кредитних операцій банком в іноземній валюті, але лише на підставі банківської ліцензії.

Частинами 1-4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України; вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах; платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності; платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів; б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету; в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком: відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками; відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами, зазначеними в абзаці четвертому пункту 5 статті 1 цього Декрету; е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Відповідно до п. п. 2.3, 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. № 275 (яке діяло до 07.11.2011 р., тобто на момент укладення договорів та додаткових угод до них), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями шляхом залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. за № 15-93 та може видаватися за умови дотримання банком відповідних спеціальних вимог щодо одного чи кількох напрямів діяльності, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Кредитпромбанк” має:

- банківську ліцензію №174, видану НБУ 24..09.2001 р. на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пунктами 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”. (а.с. 44);

- дозволи НБУ №174-2 від 11.09.2003 р., №174-3 від 23.09.2009 р. на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” згідно з додатком до цих дозволів, в т.ч. операції із залучення та розміщення іноземної валюти та валютному ринку України. (а.с. 45-47, 48-49).

Вищевказане свідчить про правомірність укладення банком спірних кредитних договорів в іноземній валюті. Щодо твердження позивача про укладення договору №41/21/08-КЛТ на вкрай невигідних умовах, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що на підтвердження цих доводів останнім не надано жодного доказу.

З урахуванням викладеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 103,105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 13.06.2013 р. у справі №923/570/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 03.10.2013 р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран