Рішення № 33906191, 25.09.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 918/1398/13

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши позов Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області, товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до приватного вищого навчального закладу "Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету" про стягнення 100 961, 73 грн.

Представники сторін:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: Михайлов В.О. (дов. № 03-05/3 від 02.01.13 р.);

від відповідача: Ануфрієнко О. М. (дов. № 191 від 30.07.13 р.)

від органу прокуратури: Герасимчук Ю.В. (посв. № 010595 від 20.10.12 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради Рівненської області (далі - Позивач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Позивач-2) звернувся до господарського суду з позовом до приватного вищого навчального закладу «Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету» (далі - Відповідач) про стягнення 100 961, 73 грн., з яких 95 759, 41 грн. основної суми боргу, 4 303, 52 грн. пені та 898, 80 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.09.13р. порушено провадження у справі № 918/1398/13 розгляд якої призначено на 25.09.13 р.

До суду 25.09.13р. надійшла підписана Позивачем-2 та прокурором заява про зменшення позовних вимог, в якій Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 4 303, 52 грн. та 898, 80 грн. три відсотки річних у зв'язку із сплатою Відповідачем основної суми боргу. До заяви додано виписку банку, що підтверджує сплату Відповідачем основної суми боргу в розмірі 95 759, 41 грн. Судом дана заява була розцінена як відмова від позову в частині стягнення основної суми боргу посилаючись на наступне.

Пунктом 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

З наведеного вбачається, що Позивач не змінив кількісних показників щодо стягнення основної суми бору в бік зменшення, а повністю відмовився від заявлених вимог, оскільки Відповідачем було сплачено основну суму боргу в повному обсязі (припинення існування предмета спору).

В судовому засіданні 25.09.13р. представник Позивача-2 та прокуратури підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні. Представник Відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог не заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.09.13 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача-2, Прокурора, Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

В С Т А Н О В И В:

За змістом ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі № №3-рн/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) від 08.04.99 р, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором було визначено орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Рівненську міську раду.

В позовній заяві прокурор визначив підстави позову, зазначив в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтував необхідність їх захисту.

Прокурором зазначено, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" та Управління житлово-комунального господарства Рівненської міської ради уклали договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 р. з метою надання послуг теплопостачання споживачам м. Рівне, на підставі якого та згідно ліцензії на постачання теплової енергії від 10.11.2009 р., серія АВ № 500681, яка видана Міністерством з питань житлово-комунального господарства України з 11.11.2009 р. ТОВ "Рівнетеплоенерго" надає послуги теплопостачання споживачам м. Рівне (юридичним особам та населенню). Котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м. Рівне, передані на баланс та обслуговування ТОВ "Рівнетеплоенерго".

Позивач-2, надаючи послуги теплопостачання, виконує фактично функції держави по забезпеченню життєво-необхідних прав і свобод людини, які гарантовані ст. 48 Конституції України, ст. 293 Цивільного кодексу України, згідно яких кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання.

11 листопада 2009 року між Позивачем-2 та Відповідачем було укладено договір на відпуск теплової енергії №882 (далі - Договір).

За змістом п. 1.1. Договору Позивач-2 зобов'язався надавати Відповідачу теплову енергію, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору постачання теплової енергії здійснюється після під'єднання і заключення Договору між Позивачем-2 та Відповідачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.

Відповідно до пункту 1.4 цього договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вул. Кн. Ольги, 8.

За змістом п. 3.2.1 Договору Відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Згідно п. 4.4. договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим методом: по опаленню та вентиляції - згідно із навантаженням зазначеним в Договорі; по гарячому водопостачанню - по пропускній здатності вузла вводу швидкості 2 м/с.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

10 квітня 2012 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради було прийнято рішення «Про тарифи на послуги теплопостачання ТОВ «Рівнетеплоенерго» на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 16 березня 2012 року. Вказаними тарифами для інших споживачів, до яких відноситься і Відповідач по справі з 01.04.2012 р. встановлено тариф з розрахунку за 1 Гкал - 1 056, 96 грн. з ПДВ, вартість місячної норми споживання за 1 кв. м. встановлена в сумі 28, 54 грн.

Відповідно до п. п. 5.3 та 5.4. Договору Відповідач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача-2, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що Договір укладається терміном на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання.

Водночас, пунктом 8.4. визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією з сторін.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання позову за Відповідачем обліковувалася заборгованість в сумі 95 759, 41 грн.

Однак, в процесі розгляду справи Відповідачем вказаний борг погашено в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, доданою до заяви про зменшення розміру позовних вимог №03-05/2214/278 від 25 вересня 2013 року.

Згідно п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відтак, оскільки основна сума боргу Відповідачем сплачена, провадження у справі в частині стягнення з Відповідача основної суми боргу в розмірі 95 759, 41 грн. підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмета спору.

Пунктом 6.3.3 Договору сторони погодили, що Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Таким чином, відповідно до пункту 6.3.3. Договору, а також на підставі ст. 625 ЦК України Позивачем було нараховано 4 303, 52 грн. пені та 898, 80 грн. три відсотки річних.

Судом встановлено, що розрахунок пені Позивачем проведено вірно, відповідно до положень Договору та чинного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих матеріалів справи вбачається, що Позивач-2 прийняті на себе зобов'язання виконав із простроченням встановленого строку, а відтак позовни вимоги про стягнення 4 303, 52 грн. пені та 898, 80 грн. трьох відсотків річних є обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати пені та трьох відсотків річних під час розгляду справи Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, сплату відповідачем основного боргу, заслухавши пояснення Позивача-2, Прокурора, Відповідача, враховуючи докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, - вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 720, 50 грн. покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету» (33001, м. Рівне, вул. П. Могили, 28, код 22581687) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, код 36598008) 4 303 (чотири тисячі триста три) грн. 52 коп. пені та 898 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 80 коп. три відсотки річних.

3. Стягнути з приватного вищого навчального закладу «Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету» (33001, м. Рівне, вул. П. Могили, 28, код 22581687) в доход Державного бюджету України 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Провадження у справі в частині стягнення з приватного вищого навчального закладу «Рівненський інститут слов'янознавства Київського славістичного університету» (33001, м. Рівне, вул. П. Могили, 28, код 22581687) 95 759 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот п'ядесят дев'ять) грн. 41 коп. основної суми боргу припинити.

5. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 02.10.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.