Рішення № 33906178, 01.10.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2013 р. Справа № 918/1163/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (далі - ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи")

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-центр ЛТД" (далі - ТОВ "Північ-центр ЛТД")

про стягнення в сумі 135 396 грн. 89 коп.

Представники:

від позивача: Кіцак О.В. за довіреністю № 24 від 24 квітня 2013 року;

від відповідача: Щербатюк С.А за довіреністю 3 4 від 02 січня 2013 року;

від відповідача: Романчук І.І. за довіреністю б/н від 30 серпня 2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - ТОВ "Північ-центр ЛТД", про стягнення заборгованості за договором дистриб'юції № 0043 від 02 січня 2012 року в сумі 135 396 грн. 89 коп.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач у порушення умов Договору дистриб`юції № 0043 від 02 січня 2012 року не повернув торгове обладнання в кількості 46 одиниць, загальною вартістю 133 078 грн. 49 коп. та піддони в кількості 69 штук, заставною вартістю 1 932 грн. 00 коп. (компенсація вартості неповернутих піддонів з врахуванням ПДВ становить 2 318 грн. 40 коп.), внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 135 396 грн. 89 коп.

Покликаючись на ст. 525, 526, 610, 692, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 2, 12, 13, 15, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07 серпня 2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 918/1163/13, розгляд якої призначено на 20 серпня 2013 року.

Ухвалою суду від 20 серпня 2013 року розгляд справи відкладено на 03 вересня 2013 року.

У судових засіданнях 03 вересня 2013 року, 17 вересня 2013 року та 24 вересня 2013 року оголошено перерву.

Представник позивача в судовому засіданні 01 жовтня 2013 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року проти задоволення позову заперечив, зазначив, що торгове обладнання зазначене в додатку до позовної заяви "Перелік, номери та заставна вартість, не повернутого ТОВ "Північ-Центр ЛТД" Торгового обладнання" не передавалося відповідачу, а позивач не надав доказів передачі ним в користування відповідачу майна перерахованого в зазначеному додатку. Також у відзиві відповідач вказує на те, що ним отримана вимога направлена позивачем, але у вказаній вимозі вимагалося компенсувати вартість піддонів та Торгового обладнання по договору дистриб'юції № 0199 від 01 березня 2012 року, а жодних вимог про компенсацію вартості піддонів та Торгового обладнання по договору дистриб'юції № 0043 від 02 січня 2012 року йому не направлялося. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" до ТОВ "Північ-Центр ЛТД" про стягнення в сумі 135 396 грн. 89 коп. за безпідставністю.

У ході судового розгляду представник відповідача визнав факт отримання торгового обладнання за Договором дистриб`юції № 0043 від 02 січня 2012 року, однак зазначив, що компенсація вартості неповернутого торгового обладнання повинна відбуватись за ринковими цінами.

Також 16 вересня 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідач подав клопотання про призначеня по даній справі судово-економічної експертизи. Просить суд доручити її проведення судовим експертам-економістам Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та поставити на вирішення експерта наступні питання:

- перевірити та встановити факт відображення фінансово-господарської операції щодо передачі в користування торгового обладнання за договором дистрибюції від 02 січня 2012 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північ-Центр ЛТД"

- чи підтверджується документально (первинними бухгалтерськими документами) передача в користування торгового обладнання за договором дистрибюції від 02 січня 2012 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північ-Центр ЛТД".

Стосовно вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У випадку призначення експертизи, згідно п. 1 ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі.

Враховуючи положення ч.1 ст.43 ГПК України, відповідно до якого суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає за можливе встановлення обставин, які мають значення для справи без призначення судової експертизи шляхом оцінки доказів в їх сукупності.

Враховуючи викладене та те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами необхідності призначення експертизи у даній справі, суд дійшов висновку про те, що вищезазначене клопотання представника відповідача є необґрунтованим, у зв`язку з чим його слід відхилити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2012 року ПАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" (компанія) та ТОВ "Північ-центр ЛТД" (дистриб'ютор) уклали договір дистриб'юції № 0043 (а.с. 8 - 19 т.1).

Згідно пунктом 2.1. договору компанія зобов'язується відповідно до умов договору передавати дистриб'ютору товар у власність для його подальшого розповсюдження на території на умовах, визначених у цьому договорі, а дистриб'ютор зобов'язується приймати такий товар у кількості та асортименті відповідно до супровідних документів на умовах цього договору, сплатити його вартість, та здійснювати його продаж розповсюдження та надання відповідних послуг на території відповідно до умов, що визначені цим договором.

Вказаний вище договір підписано директором з продажу та дистрибуції компанії та директором дистриб'ютора і скріплений відтисками печаток сторін.

Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору дистриб'ютор зобов'язується за завданням компанії надавати послуги по просуванню та розповсюдженню товару на ринку та території у відповідності до додатку № 3, також дистриб'ютор бере на себе зобов'язання щодо продажу товару на території. При цьому витрати, які можуть виникнути у дистриб'ютора, відносяться на його власний рахунок, крім витрат спільно узгоджених компанією та дистриб'ютором у письмовому вигляді, які мають бути оформлені в додатках до цього договору, та є дійсними тільки в тому випадку, якщо вони підписані повноважними на це особами та скріплені печатками останніх.

Пунктом 2.4. договору визначено, що компанія може на свій власний розсуд та за згодою дистриб'ютора передати дистриб'ютору торгове обладнання у тимчасове користування (оренду), у тому числі з правом передачі в суборенду у роздрібні торгівельні точки, для презентації, охолодження, експозиції товару та збільшення об'ємів реалізації товару. Передача торгового обладнання оформлюється сторонами у відповідності з цим договором та згідно додатку 5.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, умови передачі Торгового обладнання у тимчасове користування (оренду) визначені в Додатку № 5. Цей Додаток є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.1. Додатку № 5 визначено, що торгове обладнання передається в оренду дистриб'ютору на термін дії Договору. Передача торгового обладнання в оренду супроводжується "Акт передачи/приема необоротних активов" (мовою оригіналу), рахунком - фактурою та податковою накладною.

Кількість і вартість переданого раніше у користування торгового обладнання вказано в Додатку № 6 до Договору і є невід'ємною його частиною (пункт 1.2. Додатку № 5) (а.с. 30 - 31 т.1).

Компанією та Дистриб'ютором підписано додаток № 6 до договору дистриб'юції згідно якого позивач передав відповідачу в оренду 456 одиниць Торгового обладнання, загальною заставною вартістю 1 371 064 грн. 46 коп.

У вказаний додаток включене торгове обладнання, яке було передано відповідачу по актах передачі в попередні роки співпраці.

Отримання відповідачем торгового обладнання, зазначеного в додатку № 6 до договору, підтверджується актами передачі необоротних активів які підписані представником відповідача та скріплені його печаткою (а.с.19-41 т.2).

Також в період дії Договору, відповідачу згідно актів передачі необоротних активів № ХД-АА-000000001 від 03 січня 2012 року, № ХД-АА-000000131 від 24 лютого 2012 року, № ХД-АА-000000254 від 12 березня 2012 року, № ХД-АА-000000302 від 16 березня 2012 року, № ХД-АА-000000508 від 01 червня 2012 року № ХД-АА-000000571 від 02 липня 2012 року, № ХД-АА-000000660 від 01 серпня 2012 року, № ХД-АА-000000742 від 28 вересня 2012 року було передано Торгове обладнання в кількості 105 одиниць загальною заставною вартістю 550 502 грн. 00 коп. (а.с.57-65 т.1).

Всього відповідачу було передано 561 одиницю Торгового обладнання загальною вартістю 1 921 566 грн. 46 коп.

Відповідно до п. 20.6 Договору останній замінює всі попередньо діючі договори між сторонами, але не звільняє дистриб'ютора від виконання обов'язків по сплаті заборгованості за товар, повернення товару зі зберігання, або повернення торгового обладнання з тимчасового користування, які діють на момент підписання цього договору, в повному обсязі.

Пунктом 21.1 Договору сторони погодили, що він вступає в дію з 02 січня 2012 року та діє до 31 грудня 2012 року за виключенням пункту 13.2 Договору, який продовжує діяти протягом 5 років з моменту припинення дії Договору.

У пункті 12.2. договору зазначено, що він може бути пролонгований тільки за умови укладання письмової угоди, що повинна бути підписана уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами Договору жодних письмових угод стосовно пролонгації дії останнього, суд приходить до висновку, що Договір припинив свою дію 01 січня 2013 року у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 3.2 Додатку № 5 дистриб'ютор, серед іншого, зобов'язаний:

- прийняти торгове обладнання в день поставки обладнання компанією, який попередньо узгоджено між сторонами. Моментом отримання торгового обладнання є фактичне отримання торгового обладнання та оформлення всіх документів, що засвідчують отримання торгового обладнання (п.3.2.1.);

- повернути торгове обладнання по закінченню терміну дії договору або письмової заяви компанії в термін сім календарних днів (п.3.2.15.);

- у випадку якщо дистриб'ютор не повернув у вказаний в пункті 3.2.15. термін торгове обладнання компанії - компенсувати його вартість компанії протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання від компанії вимоги про компенсацію вартості торгового обладнання. Компенсація вартості торгового обладнання дистриб'ютором здійснюється за заставними цінами. Вартість торгового обладнання сплачується шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок компанії (3.2.16).

Після припинення дії Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Північ-центр ЛТД" зобов'язане було повернути орендоване торгове обладнання Приватному акціонерному товариству "Індустріальні та дистрибуційні системи".

Відповідач повернув позивачу торгове обладнання у кількості 515 одиниць загальною вартістю 1 788 487 грн. 97 коп., що підтверджується актами передачі необоротних активів № ХД-АА-000000039 від 27 січня 2012 року; № ХД- АА-000000198 від 28 лютого 2012 року; № ХД-АА-000000340 від 23 березня 2012 року; № ХД-АА-000000424 від 28 квітня 2012 року; № ХД-АА-000000461 від 15 травня 2012 року; № ХД-АА-000000468 від 17 травня 2012 року; № ХД-АА-000000563 від 02 липня 2012 року; № ХД-АА-000000570 від 02 липня 2012 року; № ХД-АА-000000610 від 16 липня 2012 року; № ХД-АА- 000000625 від 20 липня 2012 року; № ХД-АА-000000646 від 30 липня 2012 року; № ХД-АА-000000741 від 28 вересня 2012 року; № ХД- АА-000000760 від 04 жовтня 2012 року; № ХД-АА-000000959 від 10 грудня 2012 року; № ХД-АА-000000145 від 08 лютого 2013 року; № ХД-АА-000000147 від 08 лютого 2013 року; № ХД-АА-000000179 від 19 лютого 2013 року; № ХД-АА-000000181 від 19 лютого 2013 року; № ХД-АА-000000206 від 28 лютого 2013 року; № ХД-АА-000000219 від 05 березня 2013 року; № ХД-АА-000000225 віл 06 березня 2013 року; № ХД-АА-000000230 від 12 березня 2013 року; № ХД-АА-000000232 від 12 березня 2013 року; № ХД-АА- 000000234 від 12 березня 2013 року; № ХД-АА-000000257 від 18 березня 2013 року; № ХД-АА-000000267 від 26 березня 2013 року; № ХД- АА-000000269 від 26 березня 2013 року; № ХД-АА-000000272 від 26 березня 2013 року; № ХД-АА-000000274 від 26 березня 2013 року; № ХД-АА-000000281 від 27 березня 2013 року; № ХД-АА-000000298 від 29 березня 2013 року; № ХД-АА-000000300 від 11 квітня 2013 року; № ХД-АА-000000344 від 12 квітня 2013 року; № ХД-АА-000000490 від 13 травня 2013 року; № ХД-АА-000000677 від 03 червня 2013 року; № ХД-АА-000000685 від 04 червня 2013 року; № ХД-АА-000000718 від 06 червня 2013 року (а.с. 64 - 104 т.1).

Оскільки дистриб'ютор не повернув в повному обсязі Торгове обладнання у вказані у договорі строки, позивач покликаючись на пункти 3.2.15, 3.2.16 додатку № 5 до договору та пункту 8.8. договору направив відповідачу вимогу № 165/4.1-13Ц від 15 квітня 2013 року про компенсацію вартості піддонів та торгового обладнання по договору дистриб'юції № 0043 від 02 січня 2012 року (а.с. 108 - 110 т.1) відповідно до якої компанія вимагала сплатити компенсацію вартості 69 штук піддонів, заставною вартістю 1 932 грн. 00 коп. та ПДВ в сумі 386 грн. 40 коп., а також сплатити компенсацію вартості 73 одиниці торгового обладнання відповідно до додатків № 5 та № 6, загальною вартістю 284 634 грн. 49 коп. протягом 7 календарних днів.

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем направлена вимоги про компенсацію вартості піддонів та торгового обладнання по договору дистриб`юції № 0199 від 01 березня 2012 року, а не по договору № 0043 від 02 січня 2012 року, суд зазначає, що у назві вищевказаного документа наявне посилання на договір № 0043 від 02 січня 2012 року, у тексті вимоги є неодноразове посилання на договір № 0043 від 02 січня 2012 року та зазначено акти приймання - передачі у яких також є посилання на договір № 0043 від 02 січня 2012 року.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що жодних вимог про компенсацію вартості піддонів та торгового обладнання по договору дистриб`юції № 0043 від 02 січня 2012 року йому не направлялось і розцінює вимогу № 165/4.1-13Ц від 15 квітня 2013 року як таку, що направлялась відповідачу про компенсацію вартості піддонів та торгового обладнання саме по договору дистриб'юції № 0043 від 02 січня 2012 року

Вимога № 165/4.1-13Ц від 15 квітня 2013 року отримана дистриб'ютором 26 квітня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0407309787377 (а.с. 111 - 112 т.1).

Оскільки дистриб'ютором була отримана вимога, що стверджується матеріалами справи, останній відповідно до пункту 3.2.16 додатку № 5 до договору зобов'язаний компенсувати вартість неповернутого торгового обладнання компанії протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання вимоги про компенсацію вартості торгового обладнання.

Відповідач вказану вище вимогу залишив без відповіді, однак частково повернув торгове обладнання в кількості 26 одиниць на загальну суму 108 755 грн. 00 коп.

Станом на 31 липня 2013 року відповідачем не повернуто 46 одиниць Торгового обладнання, загальною вартістю 133 078 грн. 49 коп.

Надана відповідачем довідка № 37-б від 16 вересня 2013 року, про те що відповідно до договору дистриб`юції № 0043 від 02 січня 2012 року в користуванні ТОВ "Північ-Центр ЛТД" за період з 01 жовтня 2012 року по 06 червня 2013 року знаходилось обладнання згідно нижченаведеного переліку, яке було повернуло постачальнику відповідно актів-приймання необоротних активів, не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу повернення обладнання оскільки є одностороннім документом відповідача.

У пункті 8.7 договору сторони погодили, що товар постачається на піддонах (ГОСТ 9557-87 (піддони транспортні дерев'яні для харчових продуктів), або полегшений піддон з розміром бруска 100*100*80), з випаленим логотипом "IDS". Піддони є зворотною тарою. Заставна вартість та кількість зворотної тари встановлюється компанією та відмічається в супровідних документах. Порядок обігу і повернення піддонів між Компанією та дистриб'ютором визначаються згідно з Наказом від 16 червня 1992 року № 15 "Про затвердження Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання і Правил повторного використання дерев'яної картонної тари та паперових мішків".

Відповідно до пункту 8.8 договору піддони, які є зворотною тарою, дистриб'ютор повертає компанії партіями по 500 штук в термін 30 днів з моменту їх отримання рейсом автотранспорту компанії. Машина має бути опломбована. Проте в будь-якому разі піддони повинні бути повернуті дистриб'ютором компанії в термін 90 днів з дати їх отримання. У випадку коли дистриб'ютор не повернув піддони компанії в термін 90 днів або у випадку припинення дії цього договору, компанія проводить їх реалізацію дистриб'ютору з збільшенням заборгованості останнього перед компанією на суму реалізації. У випадку якщо дистриб'ютор не повернув піддони компанії в термін більший ніж 90 календарних днів, дистриб'ютор зобов'язаний компенсувати їх вартість компанії протягом 7 - ми календарних днів з моменту отримання від компанії вимоги про компенсацію вартості піддонів. Компенсація вартості піддонів дистриб'ютора здійснюється за заставними цінами з нарахуванням ПДВ. Вартість піддонів сплачується дистриб'ютором шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок компанії.

У зв`язку з припиненням дії договору позивачем проведено реалізацію неповернутих піддонів по накладній № ХД-РН-000001315 від 21 лютого 2013 року (а.с. 57 т.1)

На виконання пункту 8.8 договору та пункту 3.2.16 додатку № 5 до договору позивач направив відповідачу вимогу № 165/4.1-13Ц від 15 квітня 2013 року відповідно до якої компанія вимагала сплатити компенсацію вартості 69 штук піддонів, заставною вартістю 1 932 грн. 00 коп. та ПДВ в сумі 386 грн. 40 коп. протягом 7 календарних днів.

Як зазначалось вище, вказану вимогу відповідач отримав 26 квітня 2013 року що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 112 т.1).

У порушення умов договору та додатку № 5 до договору, свої зобов'язання перед компанією дистриб'ютор не виконав, торгове обладнання та піддони не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за неповернуті піддони та торгове обладнання у розмірі 135 396 грн. 89 коп. грн., що підтверджується матеріалами справи.

В ч. 2 ст. 175 ГК України зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Обов`язок належного виконання зобов`язання також встановлений ч.1 ст.193 ГК України.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-центр ЛТД" підтверджується наявністю на договорі дистриб'юції № 0043 від 02 січня 2012 року та додатках до нього підпису директора останнього, скріпленого печаткою.

Укладаючи Договір з додатками, які є невід'ємною частиною Договору, сторони були вільними в укладенні договору та додатків до нього, визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину, відповідала внутрішній волі сторін.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що компенсація вартості неповернутого торгового обладнання повинна відбуватись за ринковими цінами.

Підписавши додаток № 5 до Договору, сторони узгодили, що компенсація вартості неповернутого торгового обладнання здійснюється саме за заставними цінами.

Матеріали справи не містять доказів того, що пункт 3.2.16 додатку № 5 до Договору в частині компенсації вартості торгового обладнання за заставними цінами не відповідає вимогам закону.

Згідно з ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач доказів погашення боргу не надав.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ - Центр ЛТД" 135 396 грн. 89 коп. заборгованості за договором від 02 січня 2012 року № 0043, підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, обґрунтуванні та законні, а тому позов підлягає задоволенню.

На відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північ-центр ЛТД" (34500, Рівненська область, місто Сарни, вулиця Ш.Руставелі, 17, ідентифікаційний код: 21081333) на користь Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуцій ні системи" (04073, місто Київ, Московський проспект, 9, корпус 5, офіс 501, ідентифікаційний код: 24364528) 135 396 (сто тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто шість) грн. 89 коп. основного боргу, 2 707 (дві тисячі сімсот сім) грн. 94 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "04" жовтня 2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.