Рішення № 33905983, 01.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2013 Справа № 905/5585/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Український альянс», м.Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Донсервісбуд», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 10551,06 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Чапала Ю.О.

Від відповідача: Сидоров О.В., Летко Д.К.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східно-Український альянс» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Донсервісбуд» про стягнення заборгованості у розмірі 10551,06 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №180 від 01.02.2012р. зі сплати орендної плати у розмірі 9692,29 гривень, у зв'язку з чим виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені та 3% річних.

Представником відповідача надано заяву, у якій останній визнав позовні вимоги, та заперечував проти стягнення витрат на послуги адвоката з тих підстав, що видатковий касовий ордер від 20.06.2013р. про оплату послуг адвоката на 1000,00 гривень оформлений з порушенням, бо в якості документу, що засвідчує особу зазначено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги, вкладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

01.02.2012р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди №180, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого орендодавець на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення в адміністративній будівлі, яка знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, вул. Калужська, 10 (далі - об'єкт оренди), а саме об'єкт оренди, який складається з 31 койко-місця.

Передача об'єкта оренди здійснюється сторонами або їх уповноваженими представниками на підставі актів приймання-передачі (далі - акт) (п. 2.1 договору).

Об'єкт оренди вважається переданим або поверненим з оренди орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі обома сторонами за договором (п. 2.2 договору).

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого приміщення від 01.02.2012р., підписаним сторонами.

Орендна плата складається з орендної плати за об'єкт оренди, компенсацію витрат за комунальні послуги, земельний податок та складає 13950,00 гривень з розрахунку 450,00 гривень за одне койко-місце, за кожний місяць оренди, з урахування ПДВ (п. 3.1 договору).

Орендна плата за кожний місяць сплачується у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця у вигляді передоплати не пізніше 25-го числа попереднього місяця (п. 3.2 договору).

Після підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди орендар зобов'язаний перерахувати до 15.02.2012р. на поточний банківський рахунок орендодавця передоплату 13950,00 гривень, яка враховується як оплата за останній місяць оренди (п. 3.3 договору).

Додатковою угодою від 18.02.2012р. сторони внесли зміни до п. 1.2 договору, визначивши кількість койко-місць, що передається в оренду наступним чином: з 01.02.2012р. - 31 койко-місце, з 18.02.2012р. - 37 койко-місць, з 27.02.2012р. - 41 койко-місце, та до п. 3.1 договори, визначивши, що оренда плата складає: з 01.02.2012р. - 13950,00 гривень, з 18.02.2012р. - 16650,00 гривень, з 27.02.2012р. - 18450,00 гривень.

Додатковою угодою від 23.04.2012р. сторони дійшли згоди про збільшення кількості койко-місць з 23.04.2012р. до 47 шт., та збільшення розміру орендної плати до 21150,00 гривень.

Додатковою угодою від 12.05.2012р. сторони збільшили кількість койко-місць з 12.05.2012р. до 57 шт., та збільшили розмір орендної плати до 25650,00 гривень.

Додатковою угодою від 01.06.2012р. сторони дійшли згоди про збільшення кількості койко-місць з 01.06.2012р. до 61 шт., з 10.06.2012р. до 67 шт., та збільшення розміру орендної плати до 27450,00 гривень та 30150,00 гривень відповідно.

Додатковою угодою від 06.08.2012р. сторони зменшили кількість койко-місць з 06.08.2012р. до 40 шт., та зменшили розмір орендної плати до 18000,00 гривень.

Додатковою угодою від 01.09.2012р. сторони внесли зміни до п. 3.1 договору, встановивши орендну плату з 01.09.2012р. у розмірі 20000,00 гривень з розрахунку 500,00 гривень за койко-місце.

Додатковою угодою від 10.12.2012р. сторони збільшили кількість койко-місць з 10.12.2012р. до 28 шт., встановили розмір орендної плати у сумі 14000,00 гривень з розрахунку 500,00 гривень за койко-місце, та внесли зміни до п. 3.3 договору, визначивши, що після підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди орендар зобов'язаний перерахувати до 25.12.2012р. на поточний банківський рахунок орендодавця передоплату 14000,00 гривень, яка враховується як оплата за останній місяць оренди.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2013р. (п. 7.1 договору).

17.02.2013р. об'єкт оренди був повернутий орендарем за актом приймання-передачі.

Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди №180 від 01.02.2012р., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 9692,29 гривень, пеню у розмірі 709,00 гривень та 3% річних у розмірі 149,77 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами оренди №180 від 01.02.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №180 від 01.02.2012р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між сторонам договір оренди №180 від 01.02.2012р. є належною правовою підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від сплати орендної плати згідно визначених договором умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як встановлено судом, відповідачем грошові зобов'язання за договором були виконані не в повному обсязі, не здійснено оплату орендної плати у розмірі 9692,29 гривень, що підтверджено банківськими виписками та визнано відповідачем.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином приходить до висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 9692,29 гривень.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 709,00 гривень та 3% річних у розмірі 149,77 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за прострочення перерахування грошових коштів за цим договором орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків та враховуючи визнання відповідачем позовних вимог і в цій частині суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення пені та 3% річних у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1000,00 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на вищезазначену норму, суд вважає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (замовником) та адвокатом Бабіним Сергієм Олександровичем (виконавцем) підтверджуються договором №59 про надання правової допомоги від 20.06.2013р., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт, а саме з підготовки позовної заяви та будь-яких документів від імені замовника, пов'язаних із судовим провадженням.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується видатковим касовим ордером від 20.06.2013р. на суму 1000,00 гривень. При цьому доводи представника відповідача про невідповідність видаткового касового ордеру вимогам законодавства з тих підстав, що в ньому не міститься посилання на документ, що засвідчує особу адвоката, судом відхиляються, як такі, що не впливають на доведеність факту оплати послуг адвоката.

Одночасно, для того, щоб витрати сторони на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4442 від 08.08.2012р. на ім`я Бабіна Сергія Олександровича.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката завищеними.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Статтями 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, яким визначається порядок обчислення гонорару адвоката, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.

Розділом 5 договору про надання правової допомоги встановлено, що вартість послуг за договором складає 1000,00 гривень без урахування ПДВ.

Водночас, у ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Бабіна С.О. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №905/5585/13, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 800,00 гривень.

Інші судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 48, 49, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Український альянс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Донсервісбуд» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Донсервісбуд» (83059, м. Донецьк, вул. Сечєнова, 1, код 32942802) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Український альянс» (83003, м. Донецьк, вул. Калужська, 10, код 30701933) заборгованість у розмірі 9692,29 гривень, пеню у розмірі 709,00 гривень, 3% річних у розмірі 149,77 гривень, судовий збір у розмірі 1720,50 гривень, витрати за послуги адвоката в розмірі 800,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.10.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник