Рішення № 33905937, 26.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/52/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2013 Справа № 908/1909/13

За позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504 Запорізька область м. Енергодар вул. Промислова, 133)

до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504 Запорізька область м. Енергодар вул. Курчатова, 1, а/с 569)

про стягнення 106 251 грн. 41 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Левченко О.О., дов. № 601 від 28.03.2013р.

Від відповідача: не з'явився

Державне підприємство національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" про стягнення 60 628 грн. 89 коп. пені, 19 081 грн. 91 коп. інфляційних витрат, 26 033 грн. 58 коп. 3% річних за договором № 44Т-09 від 26.03.2009 р. та стягнення 312 грн. 75 коп. пені, 81 грн. 52 коп. інфляційних витрат, 112 грн. 76 коп. 3% річних за договором № 45Т-09 від 26.03.2009 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 01.06.2013 р., справу № 908/1909/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.06.2013 р. позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду, на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою від 03.06.2013 р., позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" м. Енергодар Запорізької області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 р. у справі № 908/1909/13 задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 р. у справі № 908/1909/13 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою суду від 26.07.2013 р. справу № 908/1909/13 прийнято до розгляду, присвоєно справі номер провадження 27/52/13 та призначено судове засідання на 04.09.2013 р.

Ухвалою суду від 04.09.2013р. розгляд справи відкладався на 18.09.2013р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

У судовому засіданні 18.09.2013р. оголошувалася перерва до 26.09.2013р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

26.09.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1909/13.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 26.09.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 60 628 грн. 89 коп. пені, 19 081 грн. 91 коп. інфляційних витрат, 26 033 грн. 58 коп. 3% річних за договором № 44Т-09 від 26.03.2009 р. та 312 грн. 75 коп. пені, 81 грн. 52 коп. інфляційних витрат, 112 грн. 76 коп. 3% річних за договором № 45Т-09 від 26.03.2009 р.

Відповідач у судове засідання, відкрите 26.09.2013р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, наданий у судовому засіданні 18.09.2013р., в якому відповідач зазначив, що проти заявленого позову не заперечую, але посилається на те, що підприємство відповідача є комунальним підприємством і специфіка його господарської діяльності не є прибутковою, а фінансово-економічне становище є збитковим, просить звільнити його від сплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов договорів, та стягнути лише втрати від інфляції в розмірі 19 081 грн. 91 коп. (за договором № 44-09 від 26.03.2009 р.) та 81 грн. 52 коп. (за договором № 45-09 від 26.03.2009 р.). Документальних доказів в обґрунтування заяви щодо тяжкого фінансового стану підприємства, представник відповідача не надав.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 26.09.2013 р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 26.03.2009р. між ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (теплопостачальна організація) та КП "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (споживач) укладено договори на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії № 44Т-09 та № 45Т-09.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов'язується надати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах, зазначених у Додатку 1,з параметрами теплоносія з температурним графіком теплової мережі, затвердженим інженером теплопостачальної організації.

Згідно п. 1.2 договору споживач зобов'язується щомісячно сплачувати спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води, враховуючи виробництво, транспортування та поставку теплової енергії, в порядку та строки, передбачені даним договором.

Відповідно до п. 6.4 договорів по закінченню звітного місяця КП «ВК «Тепло-водоканал» зобов'язано протягом 2 робочих днів з моменту отримання підписати надані ВП ЗАЕС нарочно акти про надання послуг.

Згідно з п. 6.6 договорів оплата за спожиту теплову енергію, включаючи транспортування та поставку теплової енергії, здійснюється КП «ВК «Тепло-водоканал» щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, на підставі оформлених з двох сторін актів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП ЗАЕС.

Пунктом 6.2 договорів встановлено, що оплата спожитої теплової енергії здійснюється КП «ВК «Тепло-водоканал» за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених двосторонніх актів по діючому в звітній період тарифу на теплову енергію, який визначається як сума:

- тарифу на виробництво теплової енергії, який затверджується (Національною комісією регулювання електроенергетики України), переглядається та набирає чинності в установленому діючим законодавством порядку;

- тарифу на транспортування та поставку теплової енергії, який затверджується

(органами місцевого самоврядування), переглядається та набирає чинності в

установленому діючим законодавством порядку.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про теплопостачання» тариф на вироблену ДП НАЕК «Енергоатом» теплову енергію, затверджується НКРЕ України.

Постановою НКРЕ № 33 від 20.01.2011р. ДП НАЕК «Енергоатом» затверджений тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях в розмірі 33,06 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно з п. 3 вказаної постанови, вона набирає чинності з 01.02.2011р.

Відповідно до п. 6.3 договорів ВП ЗАЕС зобов'язаний в письмовому вигляді надавати КП «ВК «Тепло-водоканал» інформацію про затвердження та/або перегляд (зміни) уповноваженим органом тарифів на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії.

28.01.2011р. ВП ЗАЕС листом № 75-32/2241 повідомив КП «ВК «Тепло-водоканал» про зміну тарифу на виробництво теплової енергії.

Постановою НКРЕ № 257 від 22.02.2011р. ДП НАЕК «Енергоатом» затверджений тариф на виробництво теплової енергії, виробленої на атомних електростанціях в розмірі 33,83 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно з п. 2 вказаної постанови, вона набирає чинності з 01.03.2011 р.

15.03.2011 р. ВП ЗАЕС листом № 75-32/6128 повідомив КП «ВК «Тепло-водоканал» про зміну тарифу на виробництво теплової енергії.

Відповідно до умов договору № 44Т-09 між ВП ЗАЕС та КП «ВК «Тепло-водоканал» підписані наступні акти про надання послуг з виробництва теплової енергії:

№ 17/11 від 30.11.2011р. про надання послуг виробництва теплоенергії за листопад 2011р. на загальну суму 2 008 369, 44 грн.;

№ 18/11 від 30.11.2011р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії на загальну суму 562 148, 93 грн.;

№ 52/12 від 31.12.2011р. про надання послуг з виробництва теплоенергії на загальну суму 2 631 239,52 грн.;

№ 52/12від 31.12.2011р. про надання послуг з транспортування теплоенергії на загальну суму 736 492, 22 грн.

Всього на загальну суму 5 938 250,11 грн.

Вказані акти були частково в сумі 4 106 368,37 грн. сплачені, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 1 831 881,74 грн.

Відповідно до умов договору № 45Т-09 між ВП ЗАЕС та КП «ВК «Тепло-водоканал» підписані наступні акти про надання послуг:

№ 19/11 від 30.11.2011р. про надання послуг з виробництва теплоенергії на загальну суму 9 763,32 грн.;

20/11 від 30.11.2011р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії на загальну суму 2 732,78 грн.;

54/12 від 31.12.2011р. про надання послуг з виробництва теплоенергії на загальну суму 9 664,20 грн.;

№ 55/12 від 31.12.2011р. про надання послуг з транспортування та постачання теплоенергії на загальну суму 2 705, 04 грн.

Всього на загальну суму 24 865,34 грн.

Вказані акти сплачені відповідачем частково, у розмірі 19 347,55 грн., в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 5 517,79 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.8 договору при несвоєчасній оплаті за спожиту теплову енергію, включаючи виробництво, транспортування та поставку теплової енергії, КП «ВК «Тепло-водоканал» сплачує ВП ЗАЕС пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми, яка підлягає сплаті, за кожний день прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. у справі № 22/274, у постановах Верховного суду України від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720.

Оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України, приписи статті п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо застосування спеціального строку позовної давності на вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних не розповсюджуються.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.03.2013р. до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема:

- визнання пред'явленої претензії;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми

боргу.

04.04.2012р. ВП ЗАЕС на адресу відповідача була направлена претензія № 28-23/8555 про погашення заборгованості в розмірі 1 837 399,53 грн.

Згідно з відповіддю № 222 від 25.06.2012р. ( копія міститься в матеріалах справи) претензійні вимоги ВП ЗАЕС в розмірі 1 837 399,53 грн. були повністю визнані відповідачем.

03.07.2012р. на адресу ВП ЗАЕС листом № 224 від 25.06.2012р. надійшла заява відповідача № 221 від 25.06.2012р. про залік зустрічних вимог за зазначеними вище актами про надання послуг за договорами №№ 44Т-09, 45Т-09 в розмірі 1 837 399,53 грн.

Таким чином, відповідь № 222 від 25.06.2012р. КП «ВК «Тепло-водоканал» на претензію є дією, що свідчить про визнання ним боргу за договорами № 44Т-09 від 26.03.2009р. та № 45Т-09 від 26.03.2009р. в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України.

Отже, з 25.06.2012р. був перерваний перебіг строку позовної давності для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення пені, який почав свій перебіг заново з 26.06.2012р. та сплинув би 26.06.2013р.

Таким чином, визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за договорами № 44Т-09 від 26.03.2009р. та № 45Т-09 від 26.03.2009р. свідчить про настання для відповідача негативних наслідків у вигляді пені.

Позовна заява була направлена 27.05.2013р., в межах строку позовної давності, встановленого для звернення до суду з вимогами про стягнення пені за порушення умов договорів № 44Т-09 від 26.03.2009р. та № 45Т-09 від 26.03.2009р.

Нарахування позивачем інфляційних витрат, 3 % річних та пені, у зв'язку з порушенням умов договорів №№ 44Т-09, 45Т-09 від 26.03.2009р. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 60 628 грн. 89 коп. пені, 19 081 грн. 91 коп. інфляційних витрат, 26 033 грн. 58 коп. 3% річних за договором № 44Т-09 від 26.03.2009 р. та 312 грн. 75 коп. пені, 81 грн. 52 коп. інфляційних витрат, 112 грн. 76 коп. 3% річних за договором № 45Т-09 від 26.03.2009 р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 26.09.2013року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", Запорізька область, м. Енергодар до Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал", Запорізька область, м. Енергодар задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробничий комбінат "Тепло-водоканал" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 1, а/с 569, код ЄДРПОУ 32400040, МФО 380805, п/р 26002213901 в АТ "Райффайзен Банк "Аваль" в м. Києві) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964, МФО 320627, п/р 26004023003768 у ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") 60 628 (шістдесят тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 89 коп. пені, 19 081 (дев'ятнадцять тисяч вісімдесят одну) грн. 91 коп. інфляційних витрат, 26 033 (двадцять шість тисяч тридцять три) грн. 58 коп. 3% річних за договором № 44Т-09 від 26.03.2009 р. та 312 (триста дванадцять) грн. 75 коп. пені, 81 (вісімдесят одну) грн. 52 коп. інфляційних витрат, 112 (сто дванадцять) грн. 76 коп. 3% річних за договором № 45Т-09 від 26.03.2009 р. 2 125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 03 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 02.10.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.