Постанова № 33903540, 27.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 вересня 2013 року 10:26 №826/13945/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 12.04.2013 №1625/17.2-1815506374 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз групп» за період жовтень 2010 року та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» за період червень 2011 року, прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702, яким позивачеві необґрунтовано визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 866,50 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 12.04.2013 №1625/17.2-1815506374 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз групп» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз групп» за період жовтень 2010 року та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» за період червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 1 911,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 12.04.2013 №1625/17.2-1815506374 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 866,50 грн., у тому числі: 1 911,00 грн. - основний платіж, 955,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатом процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702 Головним управлінням Міністерства доходів та зборів у місті Києві скасовано частково - суму грошового зобов'язання зменшено в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 740,12 грн.

Згідно з підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже після часткового задоволення скарги платника податків і зменшення суми грошового зобов'язання податкове повідомлення-рішення буде вважатись відкликаним з дня отримання нового податкового повідомлення-рішення на зменшену суму, яке державна податкова інспекція має направити платнику податків, відповідно до абзацу другого пункту 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 №2135/22447.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач нове податкове повідомлення-рішення за наслідками процедури адміністративного оскарження не приймав, в картах особового рахунку платника податків (позивача) обліковується недоїмка за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на те, що відсутня друга складова (винесення нового податкового повідомлення-рішення) умови відкликання податкового повідомлення-рішення, яке за наслідками процедури адміністративного оскарження було частково скасовано, Окружний адміністративний суд міста Києва, розглядаючи правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702 виходив з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Солом'янському районі міста Києва ДПС від 12.04.2013 №1625/17.2-1815506374 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз групп» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» за договором від 08.10.2010 №8/10-1 та рахунком-фактури від 07.06.2011 №1285.

З матеріалів справи вбачається, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз групп» (виконавець) був укладений договір від 08.10.2010 №8/10-1 на ремонт кондиціонерів, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи по ремонту кондиціонера канальної системи, а замовник - прийняти і оплатити роботи.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору від 08.10.2010 №8/10-1; копію рахунку-фактури від 20.10.2010 №БГ-0000465; податкової накладної від 20.10.2010 №534; акту здачі-прийому виконаних робіт від 20.10.2010 №524; платіжного доручення від 22.10.2010 №281.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз групп» вказано на акт державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва МО ДПС від 09.11.2012 №894/22-225/34948895 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз групп» щодо підтвердження господарських відносин з приватним підприємством «Інвестиційно-будівельною компанією «Люксор» та контрагентами-покупцями за період жовтень 2010 року.

Також, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» був укладений усний договір на підставі рахунку-фактури від 07.06.2011 №1285 на кондиціонер Hyundai HSI/HUI-09H99X та монтаж кондиціонера.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії рахунку-фактури від 07.06.2011 №1285; видаткової накладної від 08.06.2011 №080602; податкової накладної від 08.06.2011 №111; акту здачі-прийому виконаних робіт від 08.06.2011 без номеру; платіжного доручення від 08.06.2011 №336.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС на спростування реальності господарських операцій, здійснених між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» вказано на акт Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції міста Борисполя Київської області від 05.10.2012 №282/7/23-1/36803875 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» щодо підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість за період червень 2011 року - червень 2012 року.

Незважаючи на неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, за відсутності аналізу первинних та податкових документів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, органами державної податкової служби робляться висновки щодо відсутності реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки у останніх відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Так, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків актів перевірок на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Техномашпостач» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.04.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2013 №0000631702, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС від 29.04.2013 №0000631702.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.