Постанова № 33903502, 18.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2013 року 13:57 № 826/13868/13-а

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпро визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2013 № 0006211701 та № 0006201701

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) та просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0006211701 та № 0006201701.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. За наслідком перевірки було складено акт № 828/17-10/НОМЕР_3 від 25.04.2013 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем:

- п.167.1 ст.167, п.п.177.1, 177.2, 177.5 ст.177 Податкового кодексу України - у 2012 році не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 112 152,87 грн.;

- п. 198.6 ст.198 та п.200.1 ст.200 - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 132 794,57 грн. за лютий, березень 2012 року.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0006201701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ: 132 794,57 грн. за основним платежем та 33 198,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0006211701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб: 112 152,87 грн. за основним платежем та 28 038,22 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки, оскільки стверджує про реальний характер господарських операцій з ТОВ «Оптовик плюс».

Аналізуючи вищевикладені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI, (якою врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування ), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Так, на підтвердження власної правової позиції позивачем надано копії первинних документів: договору поставки №11051 від 01.04.2011, укладеного між ТОВ «Оптовик плюс» як продавцем та ФОП ОСОБА_1 як покупцем товару, кількість та асортимент якого узгоджені сторонами у доданих до договору специфікаціях чи накладних, які є його невід'ємною частиною (згідно з п.1.1); видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури.

На підтвердження здійснення розрахунків надано копії банківських виписок.

Позивач зазначила про те, що придбаний у ТОВ «Оптовик плюс» товар в подальшому був реалізований ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Експансія», при цьому використовувались транспортно-експедиційні послуги ТОВ «Делівері» на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії договорів, видаткових, податкових накладних, квитанцій про прийняття вантажу, рахунків-фактур.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, висновку про відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ «Оптовик плюс» податковий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у актах про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного підприємства від 15.11.2012 №1166/22-317/37174290 та від 21.01.2013 №102/22-817/37174290.

З приводу зазначених обставин, суд приймає до уваги те, що згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 13.12.2012 №К/9991/32048/12).

В той же час, висновки Акту перевірки позивача стосуються ТОВ «Оптовик плюс», а не ФОП ОСОБА_1

Разом з тим, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (зазначена позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій в ухвалі від 24.04.2013 у справі №2а-4668/12/2670).

Разом з тим, покликання у Акті перевірки на недійсність/нікчемність договору є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи податкової служби щодо відсутності реального характеру операцій позивача є необґрунтованими, а доводи позивача щодо реальності та товарності операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані повідомлення-рішення - визнанню протиправними і скасуванню.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов, в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України належним доказами.

Позивач, в силу положень ч.1 ст.71 КАС України, довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.05.2013 № 0006211701 та № 0006201701 визнати протиправними і скасувати.

Судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (код ЄДРПОУ 38735205).

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 30.09.2013.