Постанова № 33899835, 18.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р. Справа №805/9333/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Федоровій А.О.

за участю:

представника позивача Заходи О.М.

представника відповідача Бороніної М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Донецьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 0000191501 та від 17 травня 2013 року № 0000351501, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» звернулось до суду з позовною заявою до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 0000191501 та від 17 травня 2013 року № 0000351501.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донагролюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» податковим органом були встановлені порушення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України. За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт перевірки № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року та прийняті повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. На його думку, викладені в акті перевірки висновки щодо нікчемності укладених між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» договорів та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року, яким встановлено, що у періоді, який перевірявся, між ТОВ «Сінтезпродсервіс» та позивачем були укладені договори. Проте, документи, які надані позивачем до перевірки не підтверджують реального виконання укладених договорів. З урахуванням зазначеного, вважає, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентом, є нікчемними, а прийняті спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. У зв'язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» зареєстроване в якості юридичної особи з 01.09.2009 року, код ЄДРПОУ 33660979, що підтверджується випискою з ЄДР (а.с. 119).

Відповідно до статуту відповідача основною метою діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» є отримання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної та іншої діяльності шляхом використання належного Товариству майна, у тому числі цінних паперів та грошових коштів (а.с. 120-126).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» зареєстровано, як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відовіднеим свідоцтвом (а.с. 127).

На підставі наказу № 74 від 30.01.2013р., виданого Ясинуватській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області ДПС, згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Донагролюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» (код ЄДРПОУ 32397777), про складений відповідний акт № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року (а.с. 13, 15-28).

В ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:

- ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в чсатині недодержання вимог чинного законодавства в момент вчинення правочинів між ТОВ «Сінтезпродсервіс» та ТОВ «Донагролюкс», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, які згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемним;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Донагролюкс» занижено суму ПДВ, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок за жовтень 2012 року на 436467,00 грн.

12 лютого 2013 року позивачем були подані письмові заперечення до акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Донагролюкс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс» до начальника Ясинуватської ОДПІ ДПС, в яких позивач просив скасувати акт (а.с. 29) .

Відповіддю Ясинуватської ОДПІ ДПС від 19.02.2013 року № 1755/10/23-013-4 залишені висновки акту перевірки № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року без змін (а.с. 32-36).

На підставі зазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку із порушенням позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. (а.с. 8).

Позивачем 06.03.2013 року подана до Державної податкової служби у Донецькій області скарга № 19 на податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 109116,75 грн. (а.с. 37-40).

14.03.2013 року Державною податковою службою у Донецькій області прийняте рішення № 2507/10/10-212-5 про продовження строку розгляду скарги до 01 травня 2013 року (а.с. 41-42).

Державною податковою службою у Донецькій області прийняте рішення від 30.04.2013 року № 4143/10/10/212-5 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501, яким залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення (а.с. 43-48).

Також, на підставі зазначеного акту документальної позапланової невиїзної перевірки, у зв'язку із порушенням позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501, про сплату грошового зобов'язання у розмірі 436467,00 грн., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 436467,00 грн. (а.с. 11).

Позивачем 22.05.2013 року подана до Міністерства доходів і зборів України скарга № 32 на податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. (а.с. 49-53).

13.06.2013 року Міністерством доходів і зборів України прийняте рішення № 4821/6/55-55-10-01-15 про результати розгляду скарги, яким залишено скаргу від 22.05.2013 року без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. - без змін (а.с. 54-58).

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сінтезпродсервіс», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язаних із виконанням договорів, укладеними з вищезазначеними контрагентами.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ТОВ «Сінтезпродсервіс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що 07 травня 2012 року між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» було укладено договір поставки (а.с. 84-86).

Згідно п. 1.1 розділу 1 зазначеного договору поставки, постачальник (ТОВ «Сінтезпродсервіс») зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним цим договором, передати у власність покупця (ТОВ «Донагролюкс») мінеральні добрива (далі за текстом - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначеним цим договором, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 договору поставки від 07.05.2012 року, оплата товару, що підлягає поставці, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.4 розділу 4 договору поставки визначений строк поставки - впродовж двох календарних днів.

Зміна термінів поставки допускається при взаємній письмовій згоді обох сторін (п. 4.5 розділу 4 договору поставки від 07.05.2012 року).

До договору поставки від 07.05.2012 року укладена додаткова угода № 1 від 01.10.2012 року, якою змінена редакція п. 2.2 розділу 2 договору поставки від 07.05.2012 року в частині збільшення загальної вартості цього договору з 2536100,00 грн. на 4872600,00 грн. (а.с. 87).

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Сінтезпродсервіс» складені податкові накладні № 1910002 на суму 746000,00 грн. (а.с. 88), № 2210001 на суму 285000,00 грн. (а.с. 92), № 2610002 на суму 299500,00 грн. (а.с. 93), № 3110003 на суму 886100,00 грн. (а.с. 95), № 3110004 на суму 119900,00 грн. (а.с. 96), що разом складає 2336500,00 грн. (сума ПДВ - 389416,66 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставку мінерального добрива за договором від 07.05.2012 року з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.10.2012 року проводилися у безготівковій формі. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 128, 129, 130, 131, 132).

29.10. 2012 року між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (а.с. 89-91).

Згідно п. 3.3 розділу 3 зазначеного договору поставки, протягом трьох календарних днів після подання заявки покупцем, він залишає за собою право вимоги зразків поставленого товару. У разі невідповідності товару вимогам ДЗСТ, договір вважається розірваним та зобов'язання сторін втратять юридичну силу.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору поставки від 29.10.2012 року, платежі за цим договором здійснюється за безготівковий розрахунок у національній валюті України на умовах передоплати в розмірі 100 %.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Сінтезпродсервіс» складена податкова накладна № 3110002 на суму 282300,00 грн. (сума ПДВ - 47050,00 грн.) (а.с. 94).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за поставку зерна за договором від 29.10.2012 року проводилися у безготівковій формі. Даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученням (а.с. 133).

При перевірці господарських відносин позивача з ТОВ «Сінтезпродсервіс» у жовтні 2012 року використаний акт від 06.12.2012 року № 439/22-2/32397777 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сінтезпродсервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень-жовтень 2012 року.

В зазначеному акті перевірці від 06.12.2012 року № 439/22-2/32397777 встановлено, що ТОВ «Сінтезпродсервіс» не знаходиться за юридичною адресою, місцезнаходження посадових осіб не встановлено, документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Донагролюкс» не надано.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005р. № 375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 30 Цивільного кодексу України, цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст. 91 Цивільного кодексу України).

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Вказана підстава, відповідно до ст. 234 ЦКУ є безумовною підставою для визнання вказаного правочину нікчемним, адже відповідно до ст. 42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (відповідно до ч. 1 ст. 62 ГКУ підприємництво - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом системного здійснення виробничої, наукової, дослідницької, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами).

Відповідно до п. 4 прикінцевих положень Цивільного кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦКУ, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існування або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦКУ).

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до п. 23 ст. 2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України, податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

З системного аналізу вищенаведених норм, висновком є єдина мета проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном.

У судовому засіданні свідок - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» ОСОБА_3 пояснив, що позивач станом на день розгляду справи не отримував товар від постачальника ТОВ «Сінтезпродсервіс» за договором поставки від 07 травня 2012 року укладеного між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» та за договором поставки сільськогосподарської продукції від 29.10. 2012 року укладеного між ТОВ «Донагролюкс» та ТОВ «Сінтезпродсервіс» та зазначений товар не був повернений Товариству з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс», досудового повернення коштів за товар, який не отримав позивач не здійснював.

Також, директор зазначила, що у позивача наявна дебіторська заборгованість по розрахункам із ТОВ «Сінтезпродсервіс».

Свідок - головний бухгалтер ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що у бухгалтерській звітності зазначена заборгованість значиться прострочена, але про ці обставини керівника позивача не повідомила.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, взаємовідносини по господарським операціям між ТОВ «Донагролюкс» з його контрагентом ТОВ «Сінтезпродсервіс» є непідтвердженими відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Отже, відсутність господарської операції між ТОВ «Донагролюкс» та його контрагентом відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦКУ не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Виходячи з вищенаведеного, задекларованого у скороченій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 475657,00 грн., встановлено завищення позивачем задекларованих показників на 436466,67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сінтезпродсервіс».

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень Податкового кодексу України, якими визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат, вбачається, що визначальним фактором для їх формування є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу), чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього кодексу.

Виходячи із положень вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, і тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними платник податку може бути притягнутий до відповідальності.

Згідно з підпунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що висновок викладений в акті перевірки № 64/22-0/33660979 від 07.02.2013 року є обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000191501 про сплату штрафних санкцій у розмірі 109116,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.05.2013р. № 0000351501 про сплату за платежем податок на додану вартість основного платежу у розмірі 436467,00 грн. - законними та такі, які прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з тим, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, застосування до нього штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є правомірним.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 0000191501 та від 17 травня 2013 року № 0000351501не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не повертаються.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Донагролюкс» до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2013 року № 0000191501 та від 17 травня 2013 року № 0000351501 - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в судовому засіданні 18 вересня 2013 року.

Постанова у повному обсязі складена 23 вересня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.