Рішення № 33898477, 01.08.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/5068/2012

Провадження №2/761/1130/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватне акціонерне товариство «Аріон-Інвест», про визнання неправомірними дій, визнання правочину підробленим та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 15 липня 2011 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Відповідач № 1) про визнання неправомірними дій, визнання правочину підробленим, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09 жовтня 2006 року між ним та Відповідачем був укладений Договір про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту (далі - Кредитний договір № 1). Вважає, що пункт 3.2. вказаного договору було підроблено Відповідачем, оскільки даний пункт містить посилання на Договір про обслуговування зарплатних платіжних карток від 04 червня 2008 року, який із Відповідачем ним не укладався. Крім того, вказує, що Відповідачем № 1 було підроблено заяву на отримання кредиту, в якій він ніби то зазначив дівоче прізвище своєї матері як «ОСОБА_2». Крім того, зауважив, що 19 жовтня 2007 року між ним та Відповідачем № 1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії (далі - Кредитний договір № 2), згідно з яким йому було відкрито кредитну лінію для проведення операцій з використання платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 15 000 грн. 00 коп. строком до 30 вересня 2009 року. Стверджує, що умовами Кредитного договору № 2 передбачено, що у разі звільнення позичальника з роботи у Закритому акціонерному товаристві «Видавництво «Економічні Відомості», йому припиняється видача кредиту, нові виплати не проводяться та по закінченню триденного строку для погашення кредитної заборгованості позичальником, Кредитний договір № 2 припиняє свою дію. Зазначає, що 07 квітня 2008 року його було звільнено з роботи у Закритому акціонерному товаристві «Видавництво «Економічні Відомості», а 08 квітня 2008 року на його зарплатну картку здійснено остаточний розрахунок по заробітній платі, про що свідчить виписка з банківського рахунку картки заробітної плати тому вважає, що з 08 квітня 2008 року Відповідачу було достеменно відомо про факт його звільнення з роботи. Вважає, що Кредитний договір № 2 припинив свою дію 10-11 квітня 2008 року, оскільки заборгованість по кредиту та процентах за користування ним була погашена. Тому, на його думку, будь-яке нарахування відсотків за кредитною лінією після 11 квітня 2008 року є незаконним та одностороннім з боку Відповідача № 1. Просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати незаконними дії посадових осіб Відповідача № 1, спрямовані на порушення його прав, як споживача фінансових послуг та підроблення угод між сторонами; стягнути із Відповідача № 1 на його користь 50 000 грн. у якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди через незаконні дії Відповідача № 1 та у разі відмови у задоволенні позову - визначити, в якому банку або іншому місці він повинен вкрасти кошти для виплати Відповідачу № 1 за можливим рішенням суду за позов Відповідача № 1, пред'явленого до Позивача.

В ході судового розгляду справи, за заявою Позивача, до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Приватне акціонерне товариство «Аріон-Інвест», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Видавництво «Економічні Відомості» (далі - Відповідач № 2).

Крім того, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 04 жовтня 2012 року, Позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати незаконним перекладення на нього відповідальності за те, що Відповідач № 2 начебто не поінформував Відповідача № 1 про його звільнення з роботи, чим, на його думку, порушив умови договору між Відповідачами; визнати, що Відповідач № 2 поінформував Відповідача № 1 про його звільнення, надіславши відомості про останню зарплату як «остаточний розрахунок»; визнати неправомірними дії Відповідача № 1 з продовження дії його зарплатної картки Позивача, на яку після квітня 2008 року коштів за оплату праці не надходило; визнати неправомірними дії Відповідача № 1 з продовження кредитної лінії на його зарплатній картці, на яку після квітня 2008 року не надійшло жодної заплати; визнати неправомірним застосування представником Відповідача № 1 Жадобіним Віталієм Ігоровичем в суді нечинної довіреності на підставі якої було подано заяву про збільшення позовних вимог Відповідача № 1 до Позивача; визнати підробленим співробітниками Відповідача № 1 Договір № НОМЕР_1/153-6-06 від 09 жовтня 2006 року, який не містить його підписів на кожній сторінці, проте, містить посилання на Договір № 4726/153-6-08 від 04 червня 2008 року; визнати виконаним з його боку Договір про відкриття кредитної лінії від 19 жовтня 2007 року № НОМЕР_1БН/2007-10, який ґрунтувався на недійсному (підробленому) Договорі № НОМЕР_1/153-6-06 від 09 жовтня 2006 року; стягнути на його користь солідарно з обох Відповідачів 29 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування шкоди, завданої йому стягненням цих коштів на підставі підроблених документів; стягнути на його користь солідарно з обох Відповідачів 100 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої йому порушенням умов договору, безпідставним судовим переслідуванням, накладенням арешту на його майно та підробленням документів та визначити судовим рішенням, де він, як безробітна особа, має взяти гроші для виплати Відповідачу № 1 на підставі рішенням Шевченківського районного суду м. Києва за пред'явленим Відповідачем № 1 до нього позовом, який розглядався судом в іншому провадженні.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги, з урахуванням уточнення до позову, підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задоволити. У подальшому у судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність на підставі наявних у справі доказів.

Представник Відповідача № 1 позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю, мотивуючи тим, що пунктом 5.2. Кредитного договору № 1 передбачена можливість дострокового припинення дії договору, у тому числі, можливість припинення видачі кредиту, у разі звільнення позичальника з місця роботи і, що зазначене припинення здійснюється банком за наявності у нього інформації про звільнення такого працівника. Зауважив, що відповідна інформація мала бути отримана банком від організації або від Позивача. Зауважив, що ні організацією, ні Позивачем вказані обов'язки виконані не були, у зв'язку з чим Відповідач № 1 не зміг скористатися своїм правом щодо припинення видачі кредиту та, відповідно, здійснення договірного списання заборгованості за кредитним договором. Вважає, що нарахування Позивачеві заборгованості за Кредитним договором № 1 здійснювалося цілком правомірно. Враховуючи вищевикладене, зауважив, що підстави для відшкодування Відповідачем № 1 матеріальної та моральної шкоди Позивачу відсутні.

Представник Відповідача № 2 у судове засідання не з'явився. Про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність, як і заперечень на позов, до суду не подавав.

Суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність Позивача (зважаючи на його клопотання) та представника Відповідача № 2, на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник Відповідача № 1 не заперечував щодо розгляду справи у відсутність вказаних сторін.

Заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача № 1, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1055 Цивільного кодексу України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2006 року між Позивачем та Відповідачем № 1 було укладено Договір № НОМЕР_1/153-6-06 про відкриття та обслуговування карткового рахунку з видачею платіжної картки в рамках зарплатного проекту (далі - Кредитний договір № 1), за умовами якого банк на підставі заяви клієнта та інших документів відповідно до вимог чинного законодавства відкриває клієнту та здійснює обслуговування карткового рахунку № НОМЕР_1 та видає клієнту картки, які зазначені в заяві, із безстроковим терміном дії. Відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору № 1, цим договором клієнт доручає банку здійснювати договірне списання з карткового рахунку клієнта № НОМЕР_1 на користь банку коштів, що надходять на картковий рахунок клієнта в оплату: платіжних повідомлень Еквайрів, сум заборгованості за Овердрафтом та відсотків за користування ним, інших платежів, які стали наслідком або виникли у зв'язку з використанням картки та виконання умов цього договору (а.с., а.с. 72-74).

Відповідно до пункту 3.7. Кредитного договору № 1, цим клієнт підтверджує згоду на те, що у випадку звільнення клієнта з організації, клієнт повинен з'явитися в банк протягом 3 банківських днів за днем звільнення для врегулювання питання щодо переведення клієнта до категорії фізичних осіб - клієнтів банка з оформленням приватної міжнародної платіжної картки та підписанням відповідного договору (а.с., а.с. 72-74).

Крім того, судом також встановлено, що 05 жовтня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Закритим акціонерним товариством «Видавництво «Економічні Відомості» (далі - Організація) було укладено Типовий договір № 4726/153-6-06 про обслуговування зарплатних платіжних карток (далі - Типовий договір № 1), про зарахування банком коштів, що надходять від Організації на карткові рахунки працівників Організації, які відкрито в банку (а.с., а.с. 79-81).

Згідно з пунктом 4.2.2. Типового договору № 1, Організація зобов'язується письмово повідомляти банк про звільнення працівника організації не пізніше 5 банківських днів до фактичної дати звільнення працівника та письмово повідомляти банк про смерть працівника організації не пізніше 2 банківських днів після фактичної дати смерті працівника (а.с., а.с. 79-81).

Судом також встановлено, що 19 жовтня 2007 року між Позивачем та Відповідачем № 1 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № НОМЕР_1БН-2007-10 (далі - Кредитний договір № 2), про відкриття Позивачеві кредитної лінії для проведення операцій з використанням карток, з лімітом не більше 15 000 грн. 00 коп., погашення на строк до 30 вересня 2009 року, включно (а.с., а.с. 76-77).

За змістом пунктів 5.2.8. та 5.2.11. Кредитного договору № 2, позичальник зобов'язується у триденний строк повідомити кредитора про зміну адреси, номера телефону та інші обставини, здатні вплинути на виконання зобов'язань за цим договором;

у разі звільнення позичальника з роботи у ЗАТ «Видавництво «Економічні відомості», йому припиняється видача кредиту, нові виплати не проводяться, а позичальник зобов'язується протягом трьох робочих днів з дати звільнення погасити заборгованість по кредиту та процентах за користуванням кредиту, після такого погашення позичальником заборгованості за цим договором договір припиняє свою дію (а.с., а.с. 76-77).

Як встановлено судом, 04 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Закритим акціонерним товариством «Видавництво «Економічні Відомості» (далі - Організація) було укладено Типовий договір № 4726/153-6-08 про обслуговування зарплатних платіжних карток (далі - Типовий договір № 2), про зарахування банком коштів, що надходять від Організації на карткові рахунки працівників Організації, які відкрито в банку (а.с., а.с. 82-84).

Відповідно до пункту 4.2.2. Типового договору № 2, Організація зобов'язується письмово повідомляти банк про звільнення працівника організації не пізніше 5 банківських днів до фактичної дати звільнення працівника та письмово повідомляти банк про смерть працівника організації не пізніше 2 банківських днів після фактичної дати смерті працівника (а.с., а.с. 79-81).

Судом встановлено, що ні Позивачем, ні представниками Закритого акціонерного товариства «Видавництво «Економічні Відомості» Відповідача № 1 про звільнення Позивача 07 квітня 2008 року з роботи у Закритому акціонерному товаристві «Видавництво «Економічні Відомості» повідомлено не було.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В ході судового розгляду справи Позивач не надав суду жодного доказу в частині щодо того, що ним вживалися хоч будь-які заходи, направлені на те, щоб повідомити Відповідача № 1 про своє звільнення з роботи, у зв'язку з чим, в силу вимог статті 614 Цивільного кодексу України, як особа, яка порушила зобов'язання, повинен нести цивільно-правову відповідальність, передбачену Кредитними договорами № 1 та № 2, відповідно.

Суд критично оцінює та не приймає позицію Позивача, щодо отримання Відповідачем № 1 повідомлення про його звільнення з роботи з огляду на наявність у зведеній електронній виписці з карткових рахунків, яка надійшла від Закритого акціонерного товариства «Видавництво «Економічні Відомості», набору літер «ОСТАТ РОЗРАХ», оскільки наявність вказаних літер не є належним повідомленням кредитора про звільнення позичальника з місця роботи. Таким чином, дію Кредитного договору № 2 на підставі його пункту 5.2.11. припинено не було, а Відповідачем № 1 цілком правомірно здійснювалося нарахування заборгованості за вказаним договором.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 04 жовтня 2012 року, в частині щодо визнання незаконним перекладення на Позивача відповідальності за те, що Відповідач № 2 начебто не поінформував Відповідача № 1 про звільнення Позивача з роботи; щодо визнання того, що Відповідач № 2 поінформував Відповідача № 1 про звільнення Позивача, надіславши відомості про останню зарплату як «остаточний розрахунок»; щодо визнання неправомірними дій Відповідача № 1 з продовження дії зарплатної картки Позивача, на яку після квітня 2008 року коштів за оплату праці не надходило; щодо визнання неправомірними дій Відповідача № 1 з продовження кредитної лінії на зарплатній картці Позивача, на яку після квітня 2008 року не надійшло жодної заплати є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати неправомірним застосування представником Відповідача № 1 Жадобіним Віталієм Ігоровичем в суді нечинної довіреності, на підставі якої було подано заяву про збільшення позовних вимог Відповідача № 1 до Позивача, які розглядалися судом в іншому провадженні.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 42 Цивільного процесуального кодексу України, повноваження представників сторін мають бути посвідчені такими документами: довіреністю юридичної особи.

Відповідно частини 3 статті 44 Цивільного процесуального кодексу України, підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексу України.

За змістом частини 1 статті 248 Цивільного кодексу України, представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність.

Пред'являючи вказану позовну вимогу, жодного доказу в обґрунтування позову в цій частині щодо підстав припинення представництва інтересів Відповідача № 1 Жадобіним Віталієм Ігоровичем в суді, Позивач не надав, у зв'язку з чим суд знаходить позов в цій частині безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати підробленим співробітниками Відповідача № 1 Договір № НОМЕР_1/153-6-06 від 09 жовтня 2006 року, який не містить його підписів на кожній сторінці, проте, містить посилання на Договір № 4726/153-6-08 від 04 червня 2008 року.

Позов в цій частині також задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Позивач не надав суду вироку у кримінальній справі про притягнення співробітників Публічного акціонерного товариства «Український експортно-імпортний банк України» до кримінальної відповідальності за злочинні дії щодо підроблення документів, зокрема Кредитного договору № 1 чи підписів Позивача на ньому.

Тому суд вважає вказану вимогу Позивача безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Крім того, Позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати виконаним з боку Позивача Кредитний договір № 2.

Вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Приймаючи до уваги, що у квітні 2008 року, на підставі пункту 5.2.11. вказаного правочину, його дію припинено не було, Позивач продовжував користуватися кредитними коштами, в строк до 30 вересня 2009 року погашення заборгованості за кредитом не здійснив, враховуючи пункт 9.2. Кредитного договору № 2, де зазначено, що останній діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Крім того, Позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідачів, у солідарному порядку, на його користь 29 000 грн. відшкодування матеріальної шкоди, завданої йому стягненням цих коштів на підставі підроблених документів та 100 000 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої йому порушенням умов правочину, безпідставним переслідуванням, накладенням арешту на його майно та підробленням документів.

За змістом частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, за змістом статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, на яких ґрунтуються вказані вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд знаходить, що вказані позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що також задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким визначити, де він, як безробітна особа, має взяти гроші для виплати Відповідачу № 1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва за пред'явленим до нього позовом Відповідачем № 1.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За змістом частин 1-4 статті 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З огляду на те, що вказана позовна вимога пред'явлена Позивачем поза межами здійснення цивільних прав, вона є такою, що задоволенню не підлягає та свідчить про нерозумне здійснення Позивачем свого права на звернення до суду за захистом свого майнового права.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 13, 23, 202, 248, 526, 627, 1054, 1055, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватне акціонерне товариство «Аріон-Інвест», про визнання неправомірними дій, визнання правочину підробленим та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - в і д м о в и т и у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :