Рішення № 33897079, 04.10.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/8743/13-ц

2/243/3284/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

09.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, що він з 04.09.1997 року по 03.09.2001 року працював у відповідача на посаді майстром дільниці «Бєлаз» автотранспортного цеху. З жовтня 1996 року відповідач зовсім припинив виплачувати заробітну плату. На час його звільнення заборгованість по заробітній платі складає 499,94 грн., але в наслідок відсутності коштів відповідач і досі не виплатив йому заборгованість, що є порушенням ст. 116 КЗпП України. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою, щодо виплати заборгованої заробітної плати, але кожний раз отримувала відмову щодо цього через відсутність нібито коштів. Також протиправними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією і чинними законодавством України в частині своєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за свій труд, він втратив свої налагоджені нормальні життєві зв'язки, вимушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя, він не міг своєчасно і в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, належним чином харчуватись та вдягатись, утримувати свою сім'ю. В наслідок чого він став нервовим, роздратованим та пригніченим, стан його здоров'я погіршився. Моральну шкоду він оцінює у 2000 грн. Вважає, що відповідач повинен йому виплатити його середній заробіток за увесь час затримки виплати розрахунку при звільненні, який за період з 04 вересня 2001 року по день винесення рішення складає 28444,15 грн., з розрахунку 114,42 грн. (середньомісячний заробіток).

Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 499,94 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 28444,15 грн. та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» у судове засідання не з'явилась, заяв про відкладення судового розгляду справи або розгляд справи за її відсутністю до суду не надіслала, у зв'язку з чим суд за згодою позивача прийшов до висновку про можливість винесення по справі заочного рішення.

Суд, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних обставин:

Як встановлено у судовому засіданні, позивач з 04.09.1997 року по 03.09.2001 року працював у відповідача на посаді майстром дільниці «Бєлаз» автотранспортного цеху, а 03.09.2001 року він був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 8-10).

Заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати складає 499,94 грн. за період з серпня 2001 року по вересень 2001 року, середня заробітна плата за останні два місяця складає 114,42 грн. (а.с. 3).

Суд, розглядаючи справу, виходив з наступного чинного законодавства України:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не реже двух разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у сумі 499 грн. 94 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Зазначена правова позиція стосовно того, що вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку входять до переліку зобов'язань, на які не поширюється дія мораторію відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 жовтня 2012 року у справі 6-121цс12 і обов'язкова для застосування судами під час розгляду справ за аналогічними позовами.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку обчислення заробітної плати" від 08.02.1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьований протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки ВАТ "Содовий завод" від 13.08.2013 року середній заробіток позивача за останні два місяця перед звільненням становить 114 грн. 42 коп. з розрахунку (88,43+140,41) :2 = 114 грн. 42, де 88,43 грн. - заробітна плата за липень 2001 року, 140,41 грн. - заробітна плата за серпень 2001 року.

Середньоденний заробіток позивача складає 5 грн. 20 коп. з наступного розрахунку:

114,42 : 22 = 5 грн. 20 коп., де 114,42 - середній заробіток позивача, 22 - кількість робочих днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України N 13-4796 від 20.11.2000 кількість робочих днів з 04.09.2001 року по 31.12.2001 року складає 78 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України N 010-1201 від 23.11.2001кількість робочих днів у 2002 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України N 010-1135 від 06.11.2002 кількість робочих днів у 2003 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2003 N 03-3/7221-013-15 кількість робочих днів у 2004 році складає 253 дні.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 12.10.2004 N 03-3/10426-036-15 кількість робочих днів у 2005 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2005 N 7881/0/14-05/036-15 кількість робочих днів у 2006 році складає 250 днів.

Згідно з листом Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 09.10.2006 кількість робочих днів у 2007 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2007 кількість робочих днів у 2008 році складає 252 дні.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України 30.09.2008 N 10338/0/14-08/13 кількість робочих днів у 2009 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України 25.08.2009 N 9681/0/14-07/13 кількість робочих днів у 2010 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 N 9111/0/14-10/13 кількість робочих днів у 2011 році складає 250 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.08.2011 N 8515/о/14-11/13 кількість робочих днів у 2012 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012 N 9050/0/14-12/13 кількість робочих днів у 2013 році по 04.10.2013 року складає - 192 дні.

Таким чином загальна кількість робочих днів за період з 04.09.2001 року по 04.10.2013 року складає 3032 дні.

У відповідності до викладеного розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 04.09.2001 року по 04.10.2013 року складає 15766 грн. 40 коп. з розрахунку 5,2 х 3032= 15766 грн. 40 коп., який слід стягнути з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу - у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, тому суд не вважає що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, відсутність навмисних дій з боку відповідача та його скрутне матеріальне становище, що потягло за собою визнання відповідача банкрутом, тривалий час не звернення позивача з вимогами про стягнення моральної шкоди (протягом 12 років), ненадання в судовому засіданні доказів на підтвердження фізичних та духовних страждань, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 233, 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий Завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. вул. Чубаря, буд. 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895:

· на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця сел. Райгородок Словянського р-ну Донецької області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- заборгованість по заробітній платі в сумі 499 грн. 94 коп.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 04.09.2001 року по 04.10.2013 року включно в сумі 15766 грн. 40 коп., а усього 16266 грн. 34 коп. (Шістнадцять тисяч двісті шістдесят шість гривен тридцять чотири копійки);

· на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (Двісті двадцять дев'ять гривен 40 копійок) на рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, Код за ЄДРПОУ 37803368, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач коштів УК/Слов'янське/22030001.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто Слов'янським міськрайонним судом у разі подання заяви про його перегляд у 10-ти денний термін з часу отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський