Постанова № 33896266, 30.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року 810/4736/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Бакуна А.Ю.,

представника відповідача - Стрельбіцького А.В.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

4 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» (ТОВ «УСПОТ ЛТД», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській область (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2013 року №0002002301, №0002012301.

Зазначали, що твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідає дійсності, а податковий орган не наділений повноваженнями визнавати угоди нікчемними. Стверджували наявність у товариства усіх необхідних первинних документів, податкових накладних, які були досліджені працівниками податкового органу під час перевірки. Звертали увагу, що недоліків у їх оформленні ДПІ виявлено не було, а реалізація придбаної продукції з господарською метою підтверджується документально.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечував, зазначав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій. Вказував, що контрагент позивача за відповідний період взаємовідносин не звітував до податкового органу.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, та показання свідка, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 280/22-2/20072763 від 26 квітня 2013 року, на підприємстві у період з 15 квітня по 19 квітня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «УСПОТ ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитирський Дім «Шантіль» за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством порушено вимоги ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за серпень 2011 рок на суму 123975 грн.; п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток на 142571 грн.

На підставі Акта перевірки, 20 травня 2013 року прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002002301 та визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток підприємств на суму 142571 грн., №0002012301 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем - 123975 грн. і штрафних санкцій у сумі 30994 грн. із податку на додану вартість.

Зі змісту Акта та пояснень представника позивача вбачається, що приводом для перевірки та підставою твердження про нікчемність угоди є опосередковані дані про те, що контрагент позивача має ознаки «фіктивності», зокрема Акт ДПІ у Печерському районі міста Києва від 22 листопада 2012 року №5075/22-9/32071161 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський Дім «Шантіль» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 року».

Проте врахування зазначеного документу у якості єдиного доказу є передчасним та помилковим.

Згідно статутних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» є юридичною особою, зареєстроване Броварської районною державною адміністрацією Київської області 19 вересня 1996 року, має свідоцтво платника податку на додану вартість та на дату складання акта перевірки перебувало на податковому обліку у ДПІ в Києво-Святошинському районі (т.1 а.с.13,14зв.). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами діяльності підприємства є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство (т.1 а.с.12).

У ході судового розгляду встановлено, що 4 квітня 2003 року позивачем укладено договір із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерський Дім «Шантіль» №04/04 від цієї ж дати (т.1 а.с.28).

Так, за його умовами, продавець (ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль») зобов'язується поставити, а покупець (ТОВ «УСПОТ ЛТД») прийняти та оплатити продукцію (товар) зазначену в додатку №1 до даного договору. Товар поставляється окремими партіями протягом строку дії договору. Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно пункту 11.2 договору він вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2003 року, й вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомила іншу у письмовому вигляду про намір його розірвати.

Усі зміни і доповнення до вказаного договору дійсні за умови їх викладення у письмовій формі та підписання сторонами (пункт 8.1 договору).

Додатковою угодою №14 від 14 грудня 2010 року сторони домовились продовжити дію договору №04/04 від 4 квітня 2003 року до 31 грудня 2011 року (т.1 а.с.30).

Додатковою угодою №15 від 19 грудня 2011 року дію договору №04/04 від 4 квітня 2003 року продовжено до 31 грудня 2013 року (т.2 а.с.32).

З метою підтвердження виконання умов цього договору позивачем надано засвідчені копії наступних документів:

- видаткова накладна №384 від 1 серпня 2011 року (т.1 а.с.31), товарно-транспортна накладна №Р384 від 1 серпня 2011 року (т.1 а.с.32), податкова накладна №1 від 1 серпня 2011 року у сумі 56378,88 грн. (т.1 а.с.47), платіжне доручення №496455 від 30 серпня 2011 року (т.1 а.с.56);

- видаткова накладна №395 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.33), товарно-транспортна накладна №Р395 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.34), податкова накладна №12 від 4 серпня 2011 року у сумі 15336 грн. (т.1 а.с.48), платіжне доручення №496653 від 2 вересня 2011 року та №498199 від 19 вересня 2011 року (т.1 а.с.56-57);

- видаткова накладна №396 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.35), товарно-транспортна накладна №Р396 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.36), податкова накладна №13 від 4 серпня 2011 року у сумі 36806,40 грн. (т.1 а.с.49), платіжне доручення №496652 від 2 вересня 201 року (т.1 а.с.57зв.);

- видаткова накладна №397 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.37), товарно-транспортна накладна №Р397 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.38), податкова накладна №14 від 4 серпня 2011 року у сумі 91786,80 грн. (т.1 а.с.50), платіжне доручення №496654 від 2 вересня 2011 року (т.1 а.с.58);

- видаткова накладна №408 від 11 серпня 2011 року (т.1 а.с.39), товарно-транспортна накладна №Р408 від 11 серпня 2011 року (т.1 а.с.40), податкова накладна №26 від 11 серпня 2011 року у сумі 196856,40 грн. (т.1 а.с.51), платіжне доручення №496892 від 9 вересня 2011 року (т.1 а.с.58зв.);

- видаткова накладна №422 від 18 серпня 2011 року (т.1 а.с.41), товарно-транспортна накладна №Р422 від 18 серпня 2011 року (т.1 а.с.42), податкова накладна №39 від 18 серпня 2011 року у сумі 23846,40 грн. (т.1 а.с.52), платіжне доручення №497230 від 16 вересня 2011 року (т.1 а.с.59);

- видаткова накладна №423 від 18 серпня 2011 року (т.1 а.с.43), товарно-транспортна накладна №Р423 від 18 серпня 2011 року (т.1 а.с.44), податкова накладна №40 від 18 серпня 2011 року у сумі 136748,16 грн. (т.1 а.с.53), платіжне доручення №497229 від 16 вересня 201 року (т.1 а.с.59зв.);

- видаткова накладна №430 від 25 серпня 2011 року (т.1 а.с.45), товарно-транспортна накладна №Р430 від 25 серпня 2011 року (т.1 а.с.46), податкова накладна №47 від 25 серпня 2011 року у сумі 186093,12 грн. (т.1 а.с.54), платіжне доручення №497411 від 22 вересня 2011 року (т.1 а.с.60).

На підтвердження оприбуткування прийнятого від ТОВ «Кондитирський Дім «Шантіль» товару на складі позивача надано засвідчені копії накладних (т.1 а.с.104-111).

Оригінали вказаних вище документів було оглянуто у судовому засіданні, встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

Крім того, позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 6311 по ТОВ «Кондитирський Дім «Шантіль» за серпень 2011 року (т.1 а.с.112), а також за весь 2011 рік (т.1 а.с.123) на підтвердження відображення операцій у бухгалтерському обліку, та докази відображення на балансі підприємства придбаної продукції (т.1 а.с.113-119).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що господарська необхідність укладення договору із ТОВ «Кондитирський Дім «Шантіль» обумовлена наявністю між позивачем та підприємством із іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» контракту на постачання товарів і виконання дистриб'юційних послуг від 1 січня 2002 року з метою безперебійного функціонування мережі ресторанів МакДональдз.

Оригінал договору між ТОВ «УСПОТ ЛТД» та підприємством «МакДональдз Юкрейн Лтд» досліджено судом, його копію залучено до матеріалів справи (а.с.61-62). Також товариством «УСПОТ ЛТД» було надано копію податкової накладної від 15 серпня 2011 року, виданої позивачем «МакДональдз Юкрейн Лтд», накладних на відвантаження відповідного товару такому контрагенту (т.1 а.с.140-195).

У судовому засіданні вибірково досліджено оригінали документів, що підтверджують прийняття підприємством товару, його оприбуткування, рух по складу позивача та подальшу реалізацію такої продукції ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд». За результатом такого дослідження, суд приходить до висновку про постачання підприємству «МакДональдз Юкрейн Лтд» позивачем саме придбаних у ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» кондитерських виробів.

На засвідчення наявності складських приміщень позивачем подано завірену копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно (комплекс), яке знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Требухів, вул. Броварська, буд. 56, загальною площею 11207,5 кв.м. (т.1 а.с.97-98). Також позивачем надано завірені копії технічного паспорту на такий об'єкт та експлуатаційного дозволу №07454/20/9 від 19 липня 2010 року для потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів за такою ж адресою (т.1 а.с.99-103).

Крім того, у судовому засіданні 30 вересня 2013 року представник ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» - Петрівська Наталія Сергіївна, допитана у якості свідка, пояснила суду, що у квітні 2003 року між ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» та позивачем укладено договір поставки №04/04; відносини між такими суб'єктами господарювання є сталими та безперервними, що оформлюється додатковими угодами до договору 2003 року. Зокрема, надала для огляду оригінал примірника основного договору, додаткової угоди №14 (яка діяла у період, що розглядається у справі), додаткової угоди №15 (діє на даний час) та усіх інших додаткових угод за період господарських взаємовідносин між такими підприємствами.

Також Петрівська Н.С. стверджувала, що висновки податкового органу про «фіктивність» ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» не відповідають дійсності. Подала завірені копії статуту, довідки ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість такого підприємства (т.2 а.с.6-21,33-34). Зазначила, що за місцезнаходженням ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль», зареєстрованому у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, знаходяться офіс підприємства, бухгалтерія та офіційні представники, саме така адреса використовується для листування з органами державної влади та контрагентами, при чому ніколи жодних проблем із надходженням кореспонденції, отриманням повідомлень від державних органів, встановленням місцезнаходження, - не виникало. Пояснила, що виробничі потужності товариства розташовані у селищі міського типу Баришівка по вул. Пархоменко, 34/102; на підприємстві офіційно працює понад 80 співробітників; усі податки і збори сплачуються у повному розмірі та своєчасно.

Що ж до Акта ДПІ у Печерському районі міста Києва від 22 листопада 2012 року №5075/22-9/32071161 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський Дім «Шантіль» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень 2011 року», то вказала, що запит про надання інформації, направлений ДПІ у Печерському районі міста Києва, який повинен передувати перевірці, таке товариство не отримувало, як і не отримувало документів щодо проведення перевірки; про існування акта про неможливість проведення зустрічної звірки дізналися від своїх контрагентів. Натомість звернулися із скаргами до податкового органу.

Так, у рішенні за наслідками розгляду скарги ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» від 17 липня 2013 року (т.2 а.с.28) зазначено, що Міндоходів України встановлено факти недотримання посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України при направленні запиту про надання інформації, а також пункту 78.1 статті 78 цього кодексу в частині своєчасності організації документальної позапланової перевірки товариства.

Також ДПІ у Печерському районі міста Києва надало відповідь про те, що станом на 22 квітня 2013 року у ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» податковий борг відсутній (т.2 а.с.2-3).

Суд підкреслює, що жодних зауважень або претензій стосовно оформлення податкових накладних та первинних документів по операціям позивача із ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» у податкового органу як на час проведення перевірки, так і на час судового розгляду справи - не було.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що в силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що посадові особи Інспекції в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача. При чому останні визнані самим податковим органом як такі, що зроблені із порушенням норм податкового законодавства.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні. На час судового розгляду справи такі обставини не змінилися.

Також з'ясовано, що ТОВ «УСПОТ ЛТД», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності контрагента, а саме: одержали копії свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки про взяття на облік платників податку, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; перевірили наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т.1 а.с.91-96).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару (продукції), оплати його вартості, використання у господарській діяльності підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарської операції.

Суд наголошує, що у випадку, який розглядається, податковим органом не було надано жодного доказу безтоварності операцій між ТОВ «УСПОТ ЛТД» та ТОВ «Кондитерський Дім «Шантіль».

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентом не постачались, а доводи позивача про реальність правочину є доведеними та неспростовними.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2188 грн. згідно платіжного доручення №505947 від 25 червня 2012 року та у сумі 787,40 грн. згідно платіжного доручення №519146 від 3 вересня 2013 року, доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 20 травня 2013 року №0002002301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 20 травня 2013 року №0002012301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УСПОТ ЛТД» судовий збір у сумі 2188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. згідно платіжного доручення №505947 від 25 червня 2012 року та у сумі 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 40 коп. згідно платіжного доручення №519146 від 3 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 жовтня 2013 р.