Постанова № 33896197, 04.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2013 р. (11:10 год.) Справа №801/573/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_4;

від відповідача: Петришак М.Я., довіреність № 37/10.0 від 21.08.13р., службове посвідчення серія КР№123959;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: позивач - суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0020871702 форма - «Р» від 29.12.2012 року та № 0020861702 форма - «Р» від 29.12.2012 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 11.01.2013р. відкрито провадження в справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 04.09.13р. замінено відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим.

У судовому засіданні 04.09.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив, що збільшення відповідачем грошових зобов'язань є безпідставним,оскільки угоди з контрагентом були реальними та товарними, а твердження щодо їх нікчемності помилковими.

Представник відповідача у судовому засідання 04.09.2013 року проти позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративну позов, зазначивши, що в основу виявлених перевіркою порушень податкового законодавства покладені висновки перевірки, в ході якої працівники контролюючого органу встановили нікчемність укладених угод з контрагентом за допомогою системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента у зв'язку з незнаходженням контрагента за юридичною адресою, що на думку відповідача унеможливлює здійснення господарських зобов'язань (а.с.249 т.1).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 22.06.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_5 (а.с.35 т.1).

Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.07.2001 року за № 3662, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків № 4070 від 02.07.2001 року.

На момент розгляду справи відповідно до свідоцтва про реєстрацію податку на додану вартість від 27.01.2006 року за № 51951965, виданого Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим позивач є платником податку на додану вартість (а.с.36 т.1).

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було проведено документальну виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 рік по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 10410/17-2/НОМЕР_3 від 24.12.2012 року (а.с.5-22 т.2), у висновках якого встановлені порушення:

- п.198.6 ст.198 розд. ІV, п.201.1 ст.201 розд. V Податкового кодексу України - позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 17215 грн., а саме до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у тому числі по періодах: січень 2011року - 1684 грн.; липень 2011року - 3413грн.; серпень 2011року- 4703 грн.; вересень 2011року- 3372грн.; жовтень 2011року - 4043грн., у результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 17215,00грн.

- п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на суму 16722,96 грн., у тому числі по періодах: 2011 р. на суму 16722,96 грн.

29.12.2012 року на підставі висновків акту перевірки № 10410/17-2/НОМЕР_3 від 24.12.2012 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АРК ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0020871702 від 29.12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується особами за результатами річного декларування в розмірі 25084,44грн., в тому числі 16722,96 грн. за основним платежем, 8361,48грн. - штрафні санкції.

- № 0020861702 від 29. 12.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 25822,50 грн., в тому числі 17215,00 грн. за основним платежем, 8607,50 грн. - штрафні санкції (а.с.1-2 т.2).

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування цим податком.

Згідно з пп. 14.1.39. ПК України (в редакції, яка діяла на час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень - рішень ) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пп. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 ПК України визначає,що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п.56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених ст.102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

У пп. 58.1. ст58 ПК України зазначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарногокредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно достатті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться на підприємстві. Фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону № 996). Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону № 996). Обов'язкові реквізити первинного документа встановлені ч.2 ст.9 Закону № 996. Первинні документи повинні бути складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення (ч.1. ст.9 Закону № 996).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Для оподаткування мають значення бухгалтерські документи, що відображають господарські операції та фіксують отриманий прибуток і інші економічні показники господарської діяльності.

Бухгалтерські документи - це сукупність письмових актів, фіксуючих здійснені господарські операції відповідно до вимог законодавства.

Бухгалтерські документи в роботі суб'єкта господарювання служать, як відомо, засобом ведення обліку матеріальних цінностей і грошових коштів. На підставі бухгалтерських документів (документації) контролюється правильність здійсненних операцій, ведеться поточний аналіз виконаної роботи, встановлюються причини господарських порушень, тобто документація виконує контрольно-аналітичні функції.

Правове значення бухгалтерських документів проявляється в тому, що з їх допомогою підтверджується правильність зареєстрованих в обліку фактів. Факт наявності первинного документу не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і, віддзеркалення її результатів у податковій звітності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону №334).

Згідно п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Суд зазначає, що сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 17215,00грн. визначена відповідачем внаслідок порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 розділу ІV, п. 201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 17215,00 грн., а саме до податкового кредиту включені суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, а саме: у тому числі по періодах: січень 2011року - 1684 грн.; липень 2011року - 3413грн.; серпень 2011року- 4703 грн.; вересень 2011року- 3372грн.; жовтень 2011року - 4043грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов до висновку про наявні порушення за наступних обставин.

На підставі актів перевірок МПП «Маркет» ДПІ у м.Керчі № 756/22-06/22260055 від 03.09.2012 року з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Інвест Актив Плюс» та ТОВ «Газфил» за липень 2011р. (а.с. 55-94 т.2) та № 1026/22-06/22260055 від 04.10.2012р. з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Газфил» за вересень 2011 р. та з питань нарахування податку на додану вартість відносно операцій умовного продажу залишків товарних запасів та основних засобів по декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. по операціям придбання ТМЦ та основних засобів у попередніх періодах (а.с. 29-54 т.2), відповідач дійшов до висновку, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 мав взаємовідносини з суб'єктом господарювання - МПП «Маркет» з ознаками «фіктивності».

Згідно зазначених актів перевірок МПП «Маркет» мав взаємовідносини з постачальниками товарів ТОВ «Газфил» та ТОВ «Інвест Актив Плюс», які на думку податкової інспекції не могли мати та не мали юридичного змісту і як наслідок, неможливість фактичного здійснення господарських операцій між МПП «Маркет» та ФОП ОСОБА_1

Враховуючи зазначене, в акті перевірки позивача ДПІ у.Сімферополі АРПК ДПС дійшла висновку про неможливість отримання ФОП ОСОБА_1 продукції від МПП «Маркет», оскільки правочини між МПП «Маркет» та ТОВ «Газфил» і ТОВ «Інвест Актив Плюс» здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, сума розбіжностей з ПДВ по операціях ФОП ОСОБА_1 та МПП «Маркет» становить: 15531грн.

Другим епізодом виявленого перевіркою податкового правопорушення є взаємовідносини позивача з ТОВ «СФК «Промстройторг». З цього приводу відповідач в акті перевірки позивача посилається на акт документальної позапланової перевірки №330/15-2/35736431 від 22.03.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СФК «Промстройторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за січень 2011 р. та приймаючи до уваги цей акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СФК «Промстройторг» та приймаючи до уваги, що у ТОВ «СФК «Промстройторг» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак усі оподатковувані ПДВ операції з купівлі-продажу за січень 2011 р. мають ознаки нікчемності, в результаті чого відповідач дійшов до висновку, що сума розбіжностей з ПДВ по операціях ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СФК «Промстройторг» становить 1684грн. Відповідачем надано суду довідку ДПІ у м.Сімферополі АРК ДПС №330/15-2 від 22.03.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СФК «Промстройторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за січень 2011 р. (а.с. 23-28 т.2).

Отже, як вбачається з вищенаведеного, на підставі вищезазначених актів перевірок, відповідач дійшов до висновку, що правочини позивача з цими контрагентами на підставі ст.203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З наведеними вище висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, суд не погоджується на підставі наведеного нижче.

Судом встановлено, що 05 січня 2011 року між ТОВ «СФК-Промстройторг» (далі - Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 010501. Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язаний передати у власність Покупця профнастіл, металочерепицю та інше, в асортименті та обсягах, згідно накладних на момент передачі. Згідно п.1.2. Договору Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вказаний товар у кількості, зазначеній у накладних, на умовах, передбачених у цьому Договорі (а.с.44 т.1.).

ТОВ «СФК-Промстройторг» на ім'я ФОП ОСОБА_1 було виписано видаткову накладну №ПС-0120002 від 20.01.2011р. на суму 10105,84грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.46 т.1), також на ім'я позивача було виставлено рахунок-фактуру б/н від 13.01.2011р. на суму 10105,84 грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.46 т.1) та позивачем було сплачено на банківський рахунок ТОВ «СФК-Промстройторг» грошову суму у розмірі 10105,84 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1684,31 грн.) за умовами цього договору, що підтверджується відповідною банківською випискою від 19.01.2011р. на суму 10105,84грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.140 т.1).

Крім того з матеріалів справи вбачається, що передача товару від Продавця Покупцю підтверджується відповідною податковою накладною від 20.01.2011 №24 на суму 10105,84грн. (у т.ч. ПДВ у сумі 1684,31 грн.) (а.с.45 т.1).

Суд також зазначає, що на момент здійснення вказаної операції з купівлі-продажу товару ТОВ «СФК-Промстройторг» було платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи, а свідоцтво платника ПДВ цього підприємства було анульовано тільки 17.03.2011 р., тобто піля здійснення операції з купівлі-продажу товару.

Також, матеріалами справи підтверджено, що зазначений товар був реалізований позивачем на виконання договору №1 від 12.01.11р. про поставку продукції Красногвардійському РАЙСТ (а.с.109 т.1) та договору №10/01/09 від 10.01.09р. про поставку товару КП РВБУ Кримспоживспілки (а.с.114 т.1.), що підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними №РН-0000001 від 19.01.11р. на Красногвардійське РАЙСТ на суму 1327,30 грн.(а.с.111 т.1), №РН-0000002 від 19.01.11р. на КП РВБУ КСС на суму 26985,67 грн. (а.с.116 т.1); довіреностями на отримання ТМЦ №8 від 19.01.11р.(а.с.112 т.1), №1749 від 19.01.11р. (а.с.117 т.1); податковими накладними №1 від 12.01.11р. на суму 1327,30 грн.(а.с.110 т.1) та №2 від 19.01.11р. на суму 26985,67 грн. (а.с.115 т.1); банківськими виписками від 12.01.11р. на суму 1327,30 грн., від 19.01.11р. на суму 26985,67 грн. (а.с.139, 140 т.1); даними Книги обліку доходів і витрат (а.с.240-248 т.1); реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с.180-181 т.1); договором №1 від 12.01.11р. поставки продукції Красногвардійському РАЙСТ(а.с.109 т.1); договором №10/01/09 от 10.01.09р. поставки товару КП РВБУ Кримспоживспілки (а.с.114 т.1); листом КП РВБУ Кримспоживспілки стосовно самовивозу придбаного товару (а.с.113 т.1).

Таким чином, суд вважає, що первинними документами бухгалтерського обліку (податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна, банківська виписка) у повному обсязі в сумі 10105,84 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 1684,31 грн.) підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарською операцією між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СФК-Промстройторг».

Також, судом встановлено, що позивачем обґрунтовано включено до витрат суму витрат у розмірі 8421,55 грн. по операціях з придбання товарів з ТОВ «СФК-Промстройторг» за 2011 рік, про що свідчать відповідні бухгалтерські документи, які наявні у матеріалах справи.

Крім того, судом також було встановлено, що 08 лютого 2012 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (далі-Покупець) та Малим приватним підприємством «Маркет» (далі - Постачальник) було укладено Договір постачання № 08/02, згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити вказаний товар, у строки та на умовах, передбачених у цьому Договорі (а.с.42-43 т.1.)

Малим приватним підприємством «Маркет» на ім'я позивача було виставлено рахунки: №261 від 01.07.11р. на суму 630,40 грн., у тому числі ПДВ 105,07 грн. (а.с.49 т.1), №238 від 14.06.2011 на суму 12607,81грн., у тому числі ПДВ 2101,30 грн. (а.с.51 т.1), №286 від 15.07.11р. на суму 495,01 грн.,у тому числі ПДВ 495,01 грн. (а.с.54 т.1), №298 від 22.07.11р. на суму 4272,65 грн., у тому числі ПДВ 712,11 грн. (а.с.57 т.1), №330 від 16.08.11р. на суму 1402,50 грн., у тому числі ПДВ 233,75 грн. (а.с.60 т.1), №315 від 04.08.11р. на суму 210,13 грн., у тому числі ПДВ 35,02 грн. (а.с.62 т.1), №310 від 01.08.11р.. на суму 5684,11 грн., у тому числі ПДВ 947,35 грн. (а.с.65 т.1), №329 від 16.08.11р. на суму 16852,21грн. ,у тому числі ПДВ 2808,70 грн. (а.с.67 т.1), № 334 від 22.08.11р. на суму 2384,26 грн.,у тому числі ПДВ 397,38 грн. (а.с.70 т.1), №338 від 23.08.11р. на суму 1683,00 грн., у тому числі ПДВ 280,50 грн. (а.с.73 т.1), №355 від 05.09.11р. на суму 2202,49 грн. ,у тому числі ПДВ 367,08 грн. (а.с.77 т.1), №357 від 09.09.11р. на суму 1120,08 грн., у тому числі ПДВ 186,68 грн.(а.с.80 т.1), №347 від 02.09.11р. на суму 6477,30 грн., у тому числі ПДВ 1079,55 грн. (а.с.82 т.1), №383 від 27.09.11р. на суму 10433,62 грн., у тому числі ПДВ 1738,94 грн. (а.с.85 т.1), №390 від 03.10.11р на суми 3364,42 грн., у тому числі ПДВ 560,74 грн. (а.с.88 т.1), №391 від 03.10.11р на суми 560,04 грн., у тому числі ПДВ 93,34 грн. (а.с.90 т.1), №401 від 11.09.11 на суму 980,08 грн., у тому числі ПДВ 163,35 грн. (а.с.92 т.1), №395 від 05.10.11р. на суму 8721,48 грн., у тому числі ПДВ 1453,58 грн. (а.с.96 т.1), №430 від 24.10.11р. на суму 3562,81 грн., у тому числі ПДВ 539,80 грн. (а.с.99 т.1), №406 від 13.10.11р. на суму 3920,28 грн., у тому числі ПДВ 653,38 грн. (а.с.102 т.1), №424 від 20.10.11р. на суму 889,29 грн., у тому числі ПДВ 148,21 грн. (а.с.105 т.1), №435 від 26.10.11р. на суму 2261,95 грн., утому числі ПДВ 376,99 грн. (а.с.108 т.1).

Позивачем було сплачено на банківські рахунки МПП «Маркет» відповідні суми коштів за проведення операцій за Договором постачання № 08/02 від 08.02.2012 р., що підтверджується банківськими виписками: від 04.07.2011р. на суму 630,40 грн., у тому числі ПДВ 105,07 грн. (а.с.141 т.1), від 04.07.11 на суму 4000 грн., у тому числі ПДВ 666,67 грн. , від 15.07.11 на суму 4607,81 грн., у тому числі ПДВ 767,97 грн. (а.с. 142 т.1), від 21.07.11 на суму 2000 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн. (а.с. 144 т.1), від 25.07.11р. на суму 2000 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн. (а.с. 146 т.1), від 25.07.11р. на суму 2970,07 грн., у тому числі ПДВ 495,01 грн. (а.с.145 т.1), від 25.07.11р. на суму 4272,65 грн., у тому числі ПДВ 712,11 грн. (а.с.146 т.1), від 19.08.11р. на суму 1402,50 грн., у тому числі ПДВ 233,75 грн. (а.с.150 т.1), від 05.08.11р. на суму 210,13 грн., у тому числі ПДВ 35,02 грн. (а.с.147 т.1), від 05.08.2011р. на суму 5684,11 грн., у тому числі ПДВ 947,35 грн. (а.с.147 т.1), від 19.08.11р. на суму 16852,21грн., у тому числі ПДВ 2808,70 грн. (а.с.150 т.1), від 29.08.11р. на суму 2384,26 грн., у тому числі ПДВ 397,38 грн. (а.с.151 т.1), від 29.08.11р. на суму 1683,00 грн., у тому числі ПДВ 280,50 грн. (а.с.151 т.1), від 23.09.11р. на суму 2202,49 грн., у тому числі ПДВ 367,08 грн. (а.с.154 т.1), від 23.09.11р. на суму 1120,08 грн., у тому числі ПДВ 186,68 грн. (а.с.154 т.1), від 07.09.11р. на суму 6477,30 грн., у тому числі ПДВ 1079,55 грн. (а.с.152 т.1), 28.09.11р. на суму 10433,62 грн., у тому числі ПДВ 1738,94 грн. (а.с.157 т.1), від 12.10.11р. суми 3364,42 грн., у тому числі ПДВ 560,74 грн. (а.с.160 т.1), від 12.10.11р. суми 560,04 грн., у тому числі ПДВ 93,34 грн. (а.с.160 т.1), від 12.10.11р. суми 980,08 грн., у тому числі ПДВ 163,35 грн. (а.с.160 т.1), від 24.10.11р. на суму 8721,48 грн. у тому числі ПДВ 1453,58 грн. (а.с.164 т.1), від 28.10.11р. на суму 3562,81 грн., у тому числі ПДВ 593,80 грн. (а.с.165 т.1), від 24.10.11р. на суму 3920,28 грн., у тому числі ПДВ 653,38 грн. (а.с.164 т.1), від 28.10.11р. на суму 889,29 грн., у тому числі ПДВ 148,22 грн. (а.с.165 т.1), від 31.10.11р. на суму 2261,95 грн., у тому числі ПДВ 376,99 грн. (а.с.167 т.1).

Передача товару від Постачальника Покупцю підтверджується податковими накладними: від 04.07.2011 р. №1 на суму 630,40 грн., у тому числі ПДВ 105,07 грн. (а.с.47 т.1), від 04.07.2011 р. №2 на суму 12607,81грн., у тому числі ПДВ 2101,30 грн. (а.с.50 т.1), 25.07.2011 №41 на суму 2970,07грн., у тому числі ПДВ 495,01 грн. (а.с.52 т.1), від 25.07.2011 р. №42 на суму 4272,65 грн., у тому числі ПДВ 712,11 грн. (а.с.55 т.1), від 19.08.2011 р. №28 на суму 1402,50 грн., у тому числі ПДВ 233,75 грн. (а.с.58 т.1), від 05.08.2011 р. №15 на суму 210,13 грн., у тому числі ПДВ 35,02 грн. (а.с.61 т.1), від 05.08.2011 р. №12 на суму 5684,11 грн., у тому числі ПДВ 947,35 грн. (а.с.64 т.1), від 19.08.2011 р. №29 на суму 16852,21грн., у тому числі ПДВ 2808,70 грн. (а.с.66 т.1), від 29.08.2011 р. №37 на суму 2384,26 грн., у тому числі ПДВ 397,38 грн. (а.с.69 т.1), від 29.08.2011 р. №36 на суму 1683,00 грн. ,у тому числі ПДВ 280,50 грн. (а.с.72 т.1), від 23.09.2011 р. №25 на суму 2202,49 грн., у тому числі ПДВ 367,08 грн. (а.с.75 т.1), від 23.09.2011 р. №26 на суму 1120,08 грн. , у тому числі ПДВ 186,68 грн. (а.с.78 т.1), від 07.09.2011 р. №5 на суму 6477,30 грн., у тому числі ПДВ 1079,55 грн. (а.с.81 т.1), від 28.09.2011 р. №30 на суму 10433,62 грн., у тому числі ПДВ 1738,94 грн. (а.с.84 т.1), від 12.10.2011 р. №13 на суму 4904,53 грн., у тому числі ПДВ 817,42 грн. (а.с.87 т.1), від 24.10.2011 р. №31 на суму 8721,48 грн., у тому числі ПДВ 1453,58 грн. (а.с.94 т.1), від 28.10.2011 р. №44 на суму 3562,81 грн., у тому числі ПДВ 593,80 грн. (а.с.97 т.1), від 24.10.2011 р. №32 на суму 3920,28 грн., у тому числі ПДВ 653,38 грн. (а.с.100 т.1), від 28.10.2011 р. №43 на суму 889,29 грн., у тому числі ПДВ 148,21 грн. (а.с.103 т.1), від 31.10.2011 р. №50 на суму 2261,95 грн., у тому числі ПДВ 376,99 грн. (а.с.106 т.1),

- прибутковими накладними: №261 від 04.07.2011р на суму 630,40 грн., у тому числі ПДВ 105,07 грн. (а.с.48 т.1), №286від 25.07.11р. на суму 2970,07грн., у тому числі ПДВ 495,01 грн. (а.с.53 т.1), №298 від 25.07.11р. на суму 4272,65 грн., у тому числі ПДВ 712,11 грн.. (а.с.56 т.1), №330 від 19.08.11р. на суму 1402,50 грн., у тому числі ПДВ 233,75 грн. (а.с.59 т.1), №315 від 05.08.11р. на суму 210,13 грн., у тому числі ПДВ 35,02 грн. (а.с.63 т.1), №329 від 19.08.11р. на суму 16852,21грн., у тому числі ПДВ 2808,70 грн. (а.с.68 т.1), №334 від 29.08.11р. на суму 2384,26 грн., у тому числі ПДВ 397,38 грн. (а.с.71 т.1), №338 від 29.08.11р. на суму 1683,00 грн., у тому числі ПДВ 280,50 грн.(а.с.74 т.1), №355 від 23.09.11р. на суму 2202,49 грн., у тому числі ПДВ 367,08 грн. (а.с.76 т.1), №357 від 23.09.11р. на суму 1120,08 грн., у тому числі ПДВ 186,68 грн.(а.с.79 т.1), №347 від 07.09.11р. на суму 6477,30 грн., у тому числі ПДВ 1079,55 грн. (а.с.83 т.1), №383 від 28.09.11р. на суму 10433,62 грн., у тому числі ПДВ 1738,94 грн. (а.с.86 т.1), №390 від 12.09.11р. на суму 3364,42 грн., у тому числі ПДВ 560,74 грн. (а.с. 89 т.1), №391 від 12.09.11р. на суму 560,04 грн., у тому числі ПДВ 93,34 грн. (а.с.91 т.1), №401 від 12.09.11р. на суму 980,08 грн., у тому числі ПДВ 163,35 грн. (а.с.93 т.1), №395 від 24.10.11р. на суму 8721,48 грн., у тому числі ПДВ 1453,58 грн. (а.с.95 т.1), №430 від 28.10.11р. на суму 3562,81 грн., у тому числі ПДВ 593,80 грн. (а.с.98 т.1), №406 від 24.10.11р. на суму 3920,28 грн., у тому числі ПДВ 653,38 грн. (а.с.101 т.1), №424 від 28.10.11р. на суму 889,29 грн., у тому числі ПДВ 148,21 грн. (а.с.104 т.1), №435 від 31.10.11р. на суму 2261,95 грн., у тому числі ПДВ 376,99 грн. (а.с.107 т.1).

Судом також встановлено, що на момент здійснення вказаних операцій з постачання товару Мале приватне підприємство «Маркет» було платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи, та свідоцтво платника ПДВ було анульовано тільки 22.03.2011 р., тобто після здійснення операції з купівлі-продажу товару.

Також, матеріалами справи підтверджено, що зазначений товар був реалізований позивачем на виконання договору укладеного між позивачем та КП РВБУ «Кримспоживспілки» № 10/01/09 від 10.01.2009 року (а.с.114 т.1), що підтверджується:

- видатковими накладними №РН-0000025 від 21.07.11р. на КП РВБУ Кримспоживспілки на суму 79518,59 грн. (а.с.119 т.1), №РН-0000026 від 27.07.11р. на - КП РВБУ КСС на суму 29948,45 грн. (а.с.122 т.1), №РН-0000027 від 09.08.11р. на - КП РВБУ КСС на суму 34815,20 грн.(а.с.125 т.1), №РН-0000030 від 19.08.11р. на - КП РВБУ КСС на суму 70420,12 грн. (а.с.128 т.1), №РН-0000034 від 26.09.11р. на - КП РВБУ КСС на суму 38395,23 грн. (а.с.131 т.1), №РН-0000035 від 27.09.11р. на КП РВБУ КСС на суму 47208,83 грн.(а.с.134 т.1), №РН-0000036 від 24.10.11р. на - КП РВБУ КСС на суму 72102,08 грн.(а.с.137 т.1),

- довіреностями на отримання ТМЦ - №2365 від 20.07.11р. (а.с.120 т.1), №2402 від 27.07.11р. (а.с.123 т.1), №2435 від 09.08.11р.(а.с.126 т.1), №2464 від 19.08.11р.(а.с.129 т.1), №2453 від 26.09.11р. (а.с.132 т.1), №2746 від 20.10.11р.(а.с.138 т.1),

- податковими накладними - №2 від 15.07.11р. на суму 79518,59 грн. (а.с.118 т.1), №3 від 25.07.11р. на суму 29948,45 грн. (а.с.121 т.1), №1 від 05.08.11р. на суму 34815,20 грн. (а.с.124 т.1), №3 від 18.08.11р. на суму 70420,12 грн. (а.с.127 т.1), №3 від 23.09.11р. на суму 38395,23 грн..(а.с.130 т.1) , №4 від 27.09.11р. на суму 47208,83 грн. (а.с.133 т.1), №2 від 11.10.11р. (а.с.135 т.1), 3 від 21.10.11 на суму 40000 грн. (а.с.136 т.1),

- банківськими виписками - від 15.07.11р. на суму 79518,59 грн. (а.с.142-143 т.1), від 25.07.2011р. на суму 29948,45 грн. (а.с.146 т.1), від 05.08.11р на суму 34815,20 грн. (а.с.148 т.1), від 18.08.11р. на суму 70420,12 грн. (а.с.149 т.1), від 23.09.11р. на суму 38395,23 грн. (а.с.154 т.1), від 27.09.11р на суму 47208,83 грн. (а.с.133 т.1), від 11.10.11р, на суму 32102,08 грн. (а.с.118 т.1), від 21.10.11р. на суму 40000 грн. (а.с. 162 т.1),

- Книгою обліку доходів і затрат СПД ФО ОСОБА_1 (а.с.240-248 т.1),

- реєстрами отриманих та виданих податкових накладних (а.с.168-181 т.1),

- листом КП РВБУ Кримспоживспілки стосовно самовивозу придбаного товару (а.с.113 т.1).

Таким чином, на думку суду, первинними документами бухгалтерського обліку (податкова накладна, рахунок-фактура, видаткова накладна, банківська виписка) у повному обсязі в сумі 93190,97 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 15531 грн.) підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями між Суб'єктом підприємницької діяльності-фізично особою ОСОБА_1 та Малим приватним підприємством «Маркет».

Також, судом встановлено, що позивачем обґрунтовано включено до витрат суму витрат у розмірі 77659,10 грн. по операціях з придбання товарів з МПП «Маркет» за 2011 рік, про що свідчать відповідні бухгалтерські документи, які наявні у матеріалах справи.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що господарська діяльність позивача з вищенаведеними контрагентами має ознаки нереальності їх здійснення, адже належними та допустимими доказами це не підтверджується.

Судом не беруться до уваги документи, на які відповідач в ході перевірки посилається в обґрунтування своїх тверджень про фіктивність та нікчемність укладених правочинів, зокрема, Акт документальної позапланової невиїзної перевірки МПП «Маркет» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Інвест Актив Плюс» та ТОВ «Газфил» за липень 2011 р. № 756/22-06/22260055 від 03.09.2012 року (а.с. 55-94 т.2), акт документальної позапланової невиїзної перевірки МПП «Маркет» з питань достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з ТОВ «Газфил» за вересень 2011 р. та з питань нарахування податку на додану вартість відносно операцій умовного продажу залишків товарних запасів та основних засобів по декларації з ПДВ за жовтень 2011 р. по операціям придбання ТМЦ та основних засобів у попередніх періодах № 1026/22-06/22260055 від 04.10.2012р. (а.с.29-54 т.2), довідка №330/15-2/35736431 від 22.03.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СФК «Промстройторг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, які формують податкові зобов'язання та податковий кредит за січень 2011 р. (а.с. 23-28 т.2), у зв'язку з положеннями п.п. 3.2.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України № 1003 від 24.12.2010р.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем з МПП «Маркет» та ТОВ СФК «Промстройторг» договорів купівлі-продажу товарів та договору поставки на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України взагалі не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, в даному випадку - шляхом викладання думки податковим ревізором-інспектором в акті документальної перевірки платника податку та погодження із цими висновками податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення за таким актом перевірки, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ в м. Сімферополі належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з МПП «Маркет» та ТОВ СФК «Промстройторг» договорів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Отже, суд зазначає, що будь-яких даних та доказів нікчемності угод між позивачем та МПП «Маркет», ТОВ СФК «Промстройторг» відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як свідчать матеріали справи, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується наявність фактичного виконання зобов'язань та їх оплата за господарськими операціями між позивачем та МПП «Маркет» та ТОВ СФК «Промстройторг».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість збільшення відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2012 р. №0020861702 позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 17215,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 8607,50 грн. та збільшення податковим повідомленням-рішенням від 29.12.2012 р. №0020871702 позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 16722,96 грн. та штрафними санкціями в розмірі 8361,48грн., що є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та скасування.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Квитанцією № К111/8/98 від 08.01.2013р. підтверджується оплата позивачем судового збору в розмірі 509,07 грн. (том 1 а.с.1а).

Таким чином, відшкодуванню підлягають витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 509,07 грн.

У судовому засіданні 04.09.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст. 160 КАСУ постанова складена у повному обсязі 09.09.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС від 29.12.2012 року № 0020871702, від 29.12.2012 року № 0020861702.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору у сумі 509,07 грн. (п'ятсот дев'ять грн. 07 коп.) шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АРК (ідентифікаційний код юридичної особи 38756639; 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, б. 1/9).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова