Рішення № 33895431, 01.10.2013, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________

Справа № 299/2465/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.10.2013 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий суддя Оприск З.Л., при секретарі - Лемак А.М., за участю: представника позивача Перевозчикова О.В., відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про захист прав споживача шляхом визнання кредитного договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Кредитні ініціативи», яке придбало право вимоги у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги порушенням кредитних зобов'язань. З підстав, викладених у позовній заяві, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість за кредитним договором №79/17-07 у розмірі 144655,68 грн., з яких тіло кредиту - 104570,29 грн., відсотки за кредитом - 37237,82 грн., пеня - 2847,57 грн.; суму судового збору в розмірі -1 446,56 грн.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТзОВ «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи свої вимоги порушенням прав споживача. З підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, позивач за зустрічним позовом просив: визнати кредитний договір № 79/17-07 від «19» грудня 2007 року не дійсним, заключений між позивачем та відповідачем, з моменту його заключення; стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_4 Ужгородського міського нотаріального округу виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № 484/44-2007 від «19» грудня 2007 року, заключеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а саме транспортний засіб (автомобіль): марка - DACIA, модель - LOGAN 1.4, тип - легковий седан - В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, синього кольору, шасі (кузов, рама) - НОМЕР_3 (надалі - Майно); застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», повернути ОСОБА_2,

сплачені по кредитному договору № 79/17-07 від «19»грудня 2007 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, тощо.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову, які просив задовольнити повністю, позовні вимоги зустрічного позову не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні первісний позов не визнав повністю, просив в задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити повністю з огляду на те, що кредитний договір № 79/17-07 від «19» грудня 2007 року за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача за зустрічним позовом, порушує його права та законні інтереси. Пояснив, що вважає порушенням істотної умови договору викладену в п.2.1 кредитного договору № 79/17-07 від «19» грудня 2007 року валюту зобов'язання - євро, що суперечить ч.1 ст. 524 ЦК України, в якій сказано, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а також ст. 99 Конституції України. Ствердив, що на іноземну валюту закон поширює правовий режим речі, що договори споживчого кредитування в іноземній валюті за своєю юридичною природою не є кредитними договорами, а є класичним прикладом договорів позики, предметом яких можуть бути як грошові кошти, так і інші речі, визначені родовими ознаками. Тому приходить до висновку, що вказана невідповідність договору споживчого кредиту вимогам закону в момент його укладення тягне за собою недійсність такого договору відповідно до ст. 215 ЦК України, а відтак, відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, бо недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Також пояснив, що працівники банку запевняли його, що кредит в іноземній валюті - євро є для нього найбільш вигідним і не попередили його про валютні ризики, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», бо він довірився професіоналам, тому вважав, що курс гривні по відношенню до євро не подешевшає, при самому поганому розкладу, більше чим на 10, максимум 30 копійок. На сьогодні курс гривні до євро становить приблизно 1060 гривень за 100 євро і ніхто не може гарантувати, що євро не подорожчає ще більше. Тому пояснив, що подальше виконання оспорюваного договору, без сумніву порушило, і далі порушуватиме співвідношення його майнових інтересів і інтересів відповідача по зустрічному договору, так як відповідачу по зустрічному договору буде повернуто значно більше, ніж домовлено в день укладення даного договору, подальше виконання договору позбавить його того, на що він розраховував при його укладенні - отримання вигідного кредиту на придбання автомобіля. Вважає, що зміст спірного договору суперечить також ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ні перед укладенням оспорюваного договору, ні протягом його дії банк не повідомив його у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування як того вимагає Закон. Тому приходить до переконання, що це є підставою недійсності договору, оскільки відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Також пояснив наступне. Відповідно до ч. 12. ст. 10 Закону „Про захист прав споживачів ", якщо після укладення договору стане очевидним, що послуги, зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов'язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Споживач має право відмовитися від договору про надання послуг без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому ч. 12. ст. 10 Закону. Проте банк не попередив його, що послуги банку, зважаючи на їх ціну (вартість), явно не задовольнятимуть його інтереси і вимоги, також банк не попередив і про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору. Відповідно до ст. 15 Закону „Про захист прав споживачів", у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право

визнати договір недійсним і вимагати відшкодування завданих йому збитків. Йому з боку банку не надано жодної інформацію про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу євро до гривні, не надано інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання продукції (кредиту), яка не має потрібних властивостей, а саме стійкої вартості оплати за кредит. Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними, тобто виходячи з вищевикладеного, тому вважає, що це є достатньою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним. Так, в розділі 5 договору „ Права та обов'язки сторін " містяться умови, які регулюють, внесення змін (доповнень) та розірвання договору, лише в односторонньому порядку, і лише в інтересах та з боку Банку. Проте, метою Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків і фінансових послуг», як сказано в його преамбулі, є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір повинен містити: порядок зміни і припинення дії договору, отже відповідно до мети Закону, договір повинен містити і умови, які регулювали б порядок змін та розірвання договору, коли цього вимагає захист інтересів споживача (Позичальника). Вважає, що так як, ні розділ 5, ні договір взагалі, не містять порядку зміни договору який враховував би інтереси споживача (Позичальника), взагалі не містить умови про порядок припинення Договору, а це є суттєвими умовами, то договір в цілому суперечить п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Окрім цього, п. 6.5 договору „Відповідальність сторін" надає право банку у випадку порушень Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 13,5% річних від простроченої суми, повідомивши про це позичальника письмово за 7 (сім днів) до дати коли починає діяти нова процентна ставка, тобто позичальника банк ставить безпосередньо перед самим фактом зміни процентної ставки по кредиту щодо укладеного кредитного договору. Вважає, що все, що написано в розділі 5 можна трактувати досить широко і не на користь позичальника, особливо він не дає вибору відстояти свої інтереси у разі не згоди з підняттям відсоткової ставки. Там передбачено - або позивач згідний на запропоновані банком умови або має повернути достроково весь кредит, що саме по собі є дискримінацією, тобто таким, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Фактично, ще в момент підписання договору його поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище. Тобто, банк в односторонньому порядку даним договором залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку. А також передбачив своє право, в разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати повернення всієї суми кредиту. Тобто, взявши кредит, він опинився в умовах, які просто неможливо виконувати. Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору, а саме порушення вимог статті 525 ЦК України, є підставою для визнання кредитного договору недійсним. Дана стаття говорить про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання чи односторонньої його зміни. Тобто, прописавши в договорі, що банк в любий момент може підняти відсоткову ставку або розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення кредиту тягне за собою послідуюче визнання даних договору недійсним. Розділ 6 даного договору «Відповідальність сторін», не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність з боку банку за невиконання або неналежне виконання умов договору, більше того даний договір містить декілька пунктів відповідальності тільки з боку позичальника.

Згідно ч.5 п.З ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» несправедливими вважає, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Проте, згідно п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір, повинен містити: права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору". Оспорюваний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку: ні за невиконання, ні за неналежне виконання банком умов договору, що вважає суттєвою умовою (ст. 628 ЦК України), через що договір в цілому, суперечить п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, позовні вимоги зустрічного позову підтримав, просив їх задовольнити.

Приватний нотаріус приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на судове засідання не з'явилась, заяв та клопотань до суду не подавала.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

До цих правовідносин підлягають застосуванню приписи Цивільного кодексу України.

19.12.2007 року Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (Банк) та фізична особа - ОСОБА_2 уклали Кредитний договір №79/17-07 (Кредитний договір).

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, Банк зобов'язувався надати ОСОБА_2 кредит у сумі 10 260,00 євро.

Відповідно до п.2.4 Кредитного договору погашення кредиту та процентів за ним здійснюється позичальником щомісячно у відповідності до графіку, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.6.1 Кредитного договору за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань вина сторона сплачує іншій стороні суму неустойки та збитків, передбачених цим договором.

17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги (Договір), відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2.2 Договору та чинного законодавства покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

У судовому засіданні ОСОБА_2 визнав обставину отримання кредиту на підставі Кредитного договору, а також те, що свої зобов'язання належним чином не виконав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом ОСОБА_2 станом на 31.05.2013 р. має прострочену заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10107,18 євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 104570,29 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 3599,20 євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 37 237,82 грн., штрафні санкції у розмірі 275,23 євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 2847,57 грн., а разом 13981,61 євро, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає 144655,68 грн.

Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами частини 1 статті 1054 цього Кодексу встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості,

такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ОСОБА_2 порушив умови укладеного Кредитного договору з своєчасного повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним, унаслідок чого утворилась заборгованість. Позичальник не довів у судовому засіданні, що порушення ним умов договору сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 ЦК України).

Однією з позовних вимог за зустрічним позовом є вимога до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», повернути ОСОБА_2, сплачені по кредитному договору № 79/17-07 від «19»грудня 2007 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, тощо.

У відповідності до приписів ч.4 ст. 10 ЦПК України суд, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив ОСОБА_2 та його представнику їх права та обов'язки, попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, і сприяв здійсненню їхніх прав.

У відповідності до роз'яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання). Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

У відповідності до роз'яснень, викладених в п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. У зв'язку із зазначеним суди повинні виходити з того, що договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", за позовом заінтересованої особи може бути визнаний судом недійсним. Однак оспорюваний договір укладений 19.12.2007 року.

У відповідності до роз'яснень, викладених в п.15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5 при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Враховуючи викладені обставини, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суддя прийшов висновку, що обставини, викладені в первісній позовній заяві мали місце, тому позовні вимоги первісного позову - стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»: заборгованість за кредитним договором №79/17-07 у розмірі 144655,68 грн., з яких тіло кредиту - 104570,29 грн., відсотки за кредитом - 37237,82 грн., пеня - 2847,57 грн.; суму судового збору в розмірі -1 446,56 грн. - слід задовольнити повністю.

Враховуючи викладені обставини, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, суддя прийшов висновку, що обставини, викладені в зустрічній позовній заяві не мали місця, тому в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом - визнати кредитний договір № 79/17-07 від «19» грудня 2007 року недійсним, заключений між позивачем та відповідачем, з моменту його заключення; стягнути з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов'язати приватного нотаріуса ОСОБА_4 Ужгородського міського нотаріального округу виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки № 484/44-2007 від «19» грудня 2007 року заключеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а саме транспортний засіб (автомобіль): марка - DACIA, модель - LOGAN 1.4, тип - легковий седан - В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, синього кольору, шасі (кузов, рама) - НОМЕР_3 (надалі - Майно); застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», повернути ОСОБА_2, сплачені по кредитному договору № 79/17-07 від «19»грудня 2007 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії, тощо - слід відмовити повністю.

Інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, немає.

У частині 1 статі 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем за первісним позовом документально підтверджено відповідним платіжним дорученням сплату при зверненні з майновим позовом до суду судового збору в розмірі 1446,56 грн., які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 509, 525, 526, 536, 546, 610, 611, 629, 638, 651, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14) заборгованість за кредитним договором № 79/17-07 у розмірі 144655,68 грн. (сто сорок чотири тисячі шістсот п'ятдесять п'ять грн. 68 коп.), а саме по тілу кредиту - 104570,29 грн. (сто чотири тисячі п'ятсот сімдесять грн. 29 коп.), по відсоткам за кредитом - 37237,82 грн. (тридцять сім тисяч двісті тридцять сім грн. 82 коп.), пеня - 2847,57 грн. (дві тисячі вісімсот сорок сім грн. 57 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 14) суму судового збору в розмірі - 1446,56 грн. (одна тисяча чотириста сорок шість грн. 56 коп.).

В задоволенні позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийЗ. Л. Оприск