Постанова № 33894267, 30.09.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/13173/13-а

пр. № 2-а/759/404/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.

при секретарі Бандурі Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва перерахувати та виплатити йому пенсію та додаткову пенсію, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів 2 групи повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Також відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Оскільки зазначені пенсії йому виплачуються у меншому розмірі, ніж передбачено законом, просить перерахувати розмір пенсій та здійснювати відповідні виплати з 22 травня 2008р. на весь час встановлення інвалідності, зробити перерахунок і виплату заборгованості.

Представники позивача в судовому засідання позов підтримали.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 /ас 6/.

Згідно довідки МСЕК 2.06.1999р. позивачу встановлена друга група інвалідності. Захворювання пов'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /ас 12/.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За змістом статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Всупереч ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року та № 530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином суд вважає, що дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії протягом 2008-2011р.р. у розмірі меншому, ніж встановлено статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.

Проте не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому пенсію та додаткову пенсію у розмірах, встановлених наведеним законом після 22 липня 2011р. з таких підстав.

Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14 червня 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності з 23 липня 2011 року, зазначено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Вирішуючи питання, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI.

На виконання вимог зазначеного Закону, 06 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.

Таким чином, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення ст.ст. 50,54 «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а починаючи з 23 липня 2011 року виплати, передбачені, зокрема, ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинні здійснюватися в порядку та розмірах, визначених постановою Кабміну «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745 від 06.07.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Враховуючи той факт, що позивач має ряд захворювань, в тому числі хворобу очей, у зв'язку з чим протягом 2009-2011р. перебував та стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується виписками з історії хвороб /ас 26-31/, суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та вважає можливим поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивач має право на нарахування та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. по 22.07.2011р. включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на проведення перерахунку та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2008р. по 22.07.2011р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2008р. по 22.07.2011р. включно, з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва через районний суд протягом 10 днів.

Суддя