Вирок № 33893828, 03.10.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9357/13-к

Провадження № 1-кп/263/401/13р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області

у складі: судді Папаценко П.І.,

при секретарі Конівченко Ю.А.,

за участю прокурора Борисевич М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013050770002689 від 22.07.2013 року, щодо обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Краматорськ Донецької області, громадянки України, із середньою освітою, що не замужем, має на утриманні неповнолітню дочку, раніше не судимої в силу ст.89 КК України, не працюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2013 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні квартири АДРЕСА_1 в Жовтневому районі м.Маріуполя, під час сварки, яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, взяла ніж і утримуючи його в правій руці, навмисно нанесла потерпілому ОСОБА_2, який є її співмешканцем, один удар в область грудної клітини зліва, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення грудної клітини зліва в 4-му межребір'ї, що проникає в плевральну порожнину, що ускладнилося пневмотораксом зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 визнала позов прокурора про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та пояснила, що дійсно скоїла злочин при зазначених обставинах. Так 21.07.2013 року, в квартирі АДРЕСА_1, між нею та співмешканцем ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, під час якої вона, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, взявши ніж нанесла ним удар потерпілому в грудну клітину зліва. У скоєному щиро розкаялась.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні просив не позбавляти ОСОБА_1 волі, оскільки вони примирилися, проживають разом, претензій до неї він не має.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої, потерпілого, дослідженням даних, які характеризують її особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ч.4 ст.12 КК України обвинувачена ОСОБА_1 скоїла тяжкий злочин.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

В даному випадку обвинувачена ОСОБА_1 щиро розкаялася у вчиненому, а тому суд визнає цю обставину, як пом'якшуючу покарання.

Обставиною, що обтяжує її покарання згідно ст. 67 КК України, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Щодо особи обвинуваченої ОСОБА_1, суд враховує зокрема те, що обвинувачена не судима в силу ст.89 КК України, має постійне місце проживання, характеризується посередньо за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, тому суд призначає покарання в межах санкції статті та приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

В силу ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати установи охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

У відповідності зі ст.127 ч.2 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Позов прокурора про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, який визнала обвинувачена ОСОБА_1, підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно довідки комунального закладу «Міської лікарні №4», ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні з 21.07.2013 року по 30.07.2013 року. Загальна вартість лікування хворого за період перебування в лікарні склала 2096,70 грн.

Таким чином, кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1, як особи, від винних дій якої потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_1 не обирався.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити їй покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши два роки іспитового строку.

Відповідно до ст.76 КК України, впродовж іспитового строку на засуджену ОСОБА_1 покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_1 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженої.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави в особі управління охорони здоров'я Маріупольської міської ради витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у сумі 2096,70 грн., на р/р 35427004001709 у ВДК в Донецькій області, ЄДРПОУ №01990654.

Речові докази у кримінальному провадженні, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області: чотири ножі (квитанція №001549 від 3.09.2013 року) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Папаценко П.І.