Постанова № 33893080, 23.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 910/12593/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рябко А.О. - довіреність б/н від 01.06.2013 року,

від відповідача: Купер І.О. - довіреність б/н від 02.01.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13061" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року

у справі № 910/12593/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автодистриб'юшн

Карго Партс"

до Публічного акціонерного товариства „Київське автотранспортне

підприємство 13061"

про стягнення 121 495,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення 121 495,71 грн. заборгованості за договором поставки № 91-10/2011 від 04.01.2011 року, з яких 110 313,28 грн. основного боргу, 191,91 грн. пені, 10 880,21 грн. 36% річних за період прострочення та 110,31 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року (повний текст рішення підписано 06.08.2013 року) позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 110 313,28 грн., пеню в розмірі 191,91 грн., 36% річних у розмірі 10 880, 21 грн., інфляційні у розмірі 110,31 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „Київське автотранспортне підприємство 13061" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року та прийняти нове, яким зменшити суму основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, встановивши ї у розмірі 90 310,27 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року для розгляду справи № 910/12593/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 23.09.2013 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.09.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „Київське автотранспортне підприємство 13061" задовольнити з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 23.09.2013 року представник позивача проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.09.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Київське автотранспортне підприємство 13061" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.01.2011 року між ТОВ „Автодистриб'юшн Карго Партс" (постачальник) та ПАТ „Київське автотранспортне підприємство 13061" (покупець) було укладено Договір поставки № 91-10/2011 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата згідно з даним Договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури та за умов, зазначених в п. 2 даного Договору.

Згідно із п 2.2. Договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається в накладній.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у період з 25.01.2013 року по 15.02.2013 року позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 110 313,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами, виставленими позивачем, видатковими накладними, актами виконаних робіт та товарно-транспортними накладними, які підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб.

В свою чергу відповідач, за отриманий товар не розрахувався, що не заперечується останнім, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виник борг в сумі 110 313,28 грн.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що відповідач, як покупець, не виконав свої зобов'язання за Договором перед позивачем, як продавцем, в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 110 313,28 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що відповідач будь-яких доказів щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару на час розгляду справи не надав, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 110 313,28 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також у зв'язку із прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 191,91 грн. пені за кожний день прострочки щодо вказаної суми боргу за поставлений товар, відповідно до п. 5.2. договору за період з 19.02.2013 року по 25.06.2013 року (127 днів).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши відповідні розрахунки, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення 191,91 грн. пені є законними, арифметично вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10 880,21 грн. 36% річних за період прострочення з 18.03.2013 року по 25.06.2013 року та 110,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до 5.3. Договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язання строком більше 30 (тридцяти) календарних днів боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар в розмірі 110 313,28 грн., провівши відповідні розрахунки, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 10 880,21 грн. 36% річних та 110,31 грн. інфляційних втрат за розрахунками позивача є арифметично вірними, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своїй апеляційні скарзі відповідач, не заперечуючи про існування у нього заборгованості за Договором перед позивачем, посилається лише на те, що в судовому засіданні 25.07.2013 року суд не відклав розгляд справи та розглянув справу у відсутність уповноваженого представника відповідача, а відтак він був позбавлений можливості висловити свою правову позицію відносно спору, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Однак вищевказані твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та відхиляються колегією суддів з огляну на наступне.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року було порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 25.07.2013 року.

Вказану ухвалу суду було отримано відповідачем 15.07.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, 25.07.2013 року в судове засідання свого представника не направив, письмового відзиву на надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів було достатньо для вирішення спору по суті. Неявка представника відповідача в судове засідання 25.07.2013 року не перешкоджала розгляду справи і останнім не заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи, а відтак місцевий господарський суд правомірно розглянув справу відповідно до положень статті 75 ГПК України у відсутність представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, за наявними в ній матеріалами.

Крім того, у своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що в день винесення рішення 25.07.2013 року ним було частково сплачено позивачу суму основного боргу за Договором в розмірі 20 003,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1758 від 25.07.2013 року, а відтак, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення вказаної вище суми основного боргу.

Згідно із п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Із наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 25.07.2013 року вбачається, що слухання справи було розпочато об 11 год. 10 хв., тоді як часткова сплата відповідачем була проведена 25.07.2013 року об 11 год. 17 хв., тобто після початку розгляду справи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте відповідачем, до винесення рішення у даній справі на надано суду жодних доказів часткової сплати основного боргу за Договором, а тому суду на час розгляду справи не було відомо про дану обставину і прийнято рішення на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київське автотранспортне підприємство 13061" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі № 910/12593/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2013 року у справі № 910/12593/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/12593/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 30.09.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Мальченко А.О.