Рішення № 33893038, 30.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р.Справа № 922/3224/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 28084,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - Счастлива Я.О., довіреністю № 38-1867 від 28.05.2010 року,

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 03.09.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 28084,26 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно споживалася теплова енергія під час займання останнім приміщення, яке займалось ним на підставі договору дарування нежитлових приміщень від 29.10.2008р., внаслідок чого і утворилася вищевказана сума заборгованості. В якості правових підстав даного позову позивач посилається на приписи статей 161, 165, 1212, 1213 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 17.09.2013 року о 12:00 годині.

До господарського суду Харківської області 26.09.2013 року від представника позивача надійшло клопотання (вх. 35570), відповідно до якого просить суд розстрочити виконання рішення строком до 01.01.2014 року.

До господарського суду Харківської області 30.09.2013 року від представника позивача надійшла заява (вх. 36007), відповідно до якої просить суд, з урахуванням здійснених проплат в розмірі 13 00,00 грн., стягнути з відповідача суму безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 15 084,26 грн., в частині стягнення суми боргу в розмірі 5 000,00 грн., провадження у справі припинити.

Надані документи прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні надане клопотання про припинення провадження у справі підтримує у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно спожитої теплової енергії в розмірі 15 084,26 грн., в частині стягнення заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. (з урахуванням заяви (вх.34003 від 17.09.2013 року) представника позивача) просить суд провадження у справі припинити на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України. Крім того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що не заперечує проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду та у наданій заяві (вх. 36007) запропонував свій варіант розстрочки.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнає у повному обсязі, зазначив, що ним було сплачено під час розгляду справи заборгованість в розмірі 13 000,00 грн. та просить суд розстрочити виконання рішення суду до 01.01.2014 року. Надав пояснення по суті справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення №191/03 від 24.09.2003р. ХVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова". Метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення міста Харкова, підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем. Згідно приписів ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Позивачем на підставі Розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2008-2009 р.р., 2009-2010 р.р, 2011-2012 р.р здійснювало постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_2, в якому розташоване приміщення відповідача.

Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому розміщенні приміщення відповідача, у спірний період підтверджується актами на включення опалення та актами на відключення опалення. Зазначені акти підписані та скріплені печатками представників позивача та балансоутримувача житлового будинку за адресою АДРЕСА_2

Спір у даній справі виник з підстав того, що в період з листопада 2008 р. по квітень 2012 р. теплова енергія використовувалася відповідачем без укладення договору та не оплачена останнім.

Позивач поставляв теплову енергію відповідачу в спірний період та її вартість обчислювалась на підставі даних про кількість (обсяг) спожитої теплової енергії в спірний період згідно діючого тарифу.

В період з 12.11.2008р. по 08.04.2012 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 41 184,02 грн. і направляв відповідачу вимогу про оплату вих. № 752/юр від 29.07.2013 року (арк.с. 11), вказана заборгованість була частково сплачена відповідачем, тому станом на момент звернення позивача з позовом до суду не сплаченою залишалась сума боргу в розмірі 28 084,26 грн.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи, відповідачем було сплачено на рахунок позивача 13 000,00 грн. за безпідставно спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим в даній частині відсутній предмет спору, тому заява позивача (вх. № 34003 від 17.09.2013 року та вх. 36007 від 30.09.2013 року) про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. підлягає задоволенню, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, не сплаченою залишилась сума боргу в розмірі 15084,26 грн., яка доведена матеріалами справи не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 15084,26 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, у наданому 26.09.2013 року клопотанні позовні вимоги визнав у повному обсязі, проте доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивачів щодо стягнення з відповідача суми вартості безпідставно спожитої теплової енергії у розмірі 15084,26грн. нормативно та документально обґрунтованою, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно п.6) ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду (вх. 35570) щодо розстрочення заборгованості в розмірі 15084,26 грн. рівними частинами до 01.01.2014 року, суд встановив, що вказане клопотання підлягає задоволенню, як таке, що є обґрунтованим і не порушує інтереси сторін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 530, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, п.1-1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (61022, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 15 084,26 грн.

Розстрочити виконання рішення суду шляхом оплати заборгованості в сумі 15084,26 грн. протягом 3 місяців в наступному порядку:

- у жовтні 2013 року - 5028,09 грн.

- у листопаді 2013 року - 5028,09 грн.

- у грудні 2013 року - 5028,09 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (61022, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, місто Харків, вулиця Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення заборгованості за безпідставно спожиту теплову енергію в сумі 13 000,00 грн. - провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 03.10.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3224/13