Постанова № 33892837, 02.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 904/2088/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.перевіривши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2013у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця"допублічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 17 897, 40 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились;від відповідача:Сінюхіна І.В. - дов. №53/81 від 26.09.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.05.2013 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Казарцева В.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 17 897 грн. 40 коп., судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Постановою від 29.07.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді: Широбокова Л.П. - головуючий, Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.) рішення від 28.05.2013 господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст.ст. 46, 47 Статуту залізниць України та п.33 Правил видачі вантажів одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 31, 71, 119 Статуту залізниць України; п.п. 2, 3, 8, 9, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами; п.3 Правил складання актів; п. 14.2.1 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України; ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Господарськими судами встановлено, що ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" уклали договір № ПР/ДН-2-06-1555/НЮп-198 від 22.12.2006 "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги".

12.04.2007 ДП "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Північний ГЗК" також уклали тимчасову угоду №ПР/М-07-2/14НЮдч "Про експлуатацію під'їзної колії публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова Придніпровської залізниці", що регулює відносини щодо подачі і забирання вагонів. До цієї угоди сторони уклали додаткові угоди від 10.10.2007, 14.06.2012. Строк дії угоди відповідно до додаткової угоди від 14.06.2012 продовжено до 31.12.2012.

На виконання вищевказаних угод, залізниця прийняла до перевезення за накладними вагони власності ТОВ "Лемтранс" на адресу одержувача - ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування, вищевказані вагони затримані на підставі наказів №№ 334, 335, 336 від 13.09.2012 з причини зайнятості колій на станції призначення Терни, що виникла у зв'язку з неприйманням вантажу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. Накази видано у відповідності до п.п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458.

Станціями Савро, Жовті Води-1 складено акти №№ 11, 20, 21 від 13.09.2012 (ГУ-23а) про затримку вагонів та акти загальної форми №№ 11, 20, 21 від 13.09.2012 (ГУ-23). Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Терни вручено представникам ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" в порядку і строки, визначені п. 10 Правил користування вагонами та контейнерами.

Як встановлено господарськими судами, на момент прийняття вищевказаних наказів про затримку вагонів на станції Терни вільною залишалася лише одна колія № 2 для обгону локомотивів, інші колії зайняті. Колії №№ 6, 7, 8 зайнято вагонами, які затримано з вини одержувача вантажу, тобто відповідача. Колії №№ 3, 4, 1, 5 зайняті під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЄТП роботи під'їзної колії на станції Рядова. Пропускна спроможність на станції Терни та на підходах до неї була знижена з причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу.

За час затримки вагонів на підходах до станціях Савро, Жовті Води -1, відповідно до актів №№ 11, 20, 21 від 13.09.2012 (ф. ГУ-23а), та за не забирання вагонів безпосередньо з колій станції залізницею нараховано плату за користування вагонами за відомостями №№ 16099214, 16099213, 16099212, 17099215 (ф. ГУ-46).

Відомісті плати за користування вагонами працівниками ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" підписано із запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" могло прийняти вагони на під'їзну колію".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини в затримці вагонів на станціях підходу, у запереченнях до відомостей плати за користування вагонами не зазначено, на яку конкретно колію міг бути прийнятий вантаж (яка була вільна на час затримки).

За ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст.307 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 46, 47 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

Відповідно ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктами 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно п.п. 9, 10, 13 вищевказаних Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Як встановлено господарськими судами факт зайнятості колій на станції Терни з вини ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" підтверджується актами загальної форми станції Рядова: №№ 2617/2543, 2619/2618, 2621/2620, 2625/2599, 2628/2622, 2630/2598, 2631/2616, 2632/2568, 2635/2598, 2638/2568, 2642/2637, 2645/2641, 2653/2627

Вищезазначені акти загальної форми підписані відповідальними представниками ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" без заперечень.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, п.1 ст. 1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 29.07.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі справи № 904/2088/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга