Рішення № 33892826, 02.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15883/13 02.10.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»простягнення 248 913,21 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Белінський С.Є.від відповідача:Гавриленко Я.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Південьзахідшляхбуд» (надалі - ПАТ «Південьзахідшляхбуд») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (надалі - ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ») про стягнення 248 913,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту мосту через р. Стир на км. 353+188 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) №4-1«б»/244 від 01.11.2011 р. позивач виконав роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття при капітальному ремонту мосту через р. Стир на км 353+188 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін), а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 221 279,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 170,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 535,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2013 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.09.2013 р.

04.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване не можливістю забезпечення його явки у судове засідання призначене на 06.09.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2013 р. у зв'язку із заявленим клопотанням відповідача, і як наслідок його неявки у судове засідання, розгляд справи відкладено на 02.10.2013 р.

18.09.2013 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків у визначеному позивачем розмірі, з підстав затримки бюджетного фінансування Службою Автомобільних доріг у Рівненській області, а отже на думку відповідача, не з його вини. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 221 279,00 грн., за змістом відзиву на позовну заяву, представник відповідача визнав та в їх стягненні не заперечував.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу не заперечував, в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних збитків заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 р. між ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» (генпідрядник) та ПАТ «Південьзахідшляхбуд» (замовник) було укладено договір субпідряду на виконання робіт з капітального ремонту мосту через р. Стир на км. 353+188 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) №4-1«б»/244 (надалі - "Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття при капітальному ремонту мосту через р. Стир на км 353+188 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) (далі - Об'єкт) за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до п. 1.2 Договору генпідрядник зобов'язується передати субпідряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти і оплатити виконанні роботи на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно із п.п. 2.1, 2.2 Договору загальна вартість робіт за Договором визначається договірною ціною, що є невід'ємною частиною Договору, та становить: 721 278,82 грн., в тому числі ПДВ 20% 120 213,14 грн. Договірна ціна робіт є твердою.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розрахунки за виконанні роботи генпідрядник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання сторонами довідки вартості виконаних робіт (Ф-КБ3) та акту виконаних робіт (Ф-КБ-2в).

Відповідно до п. 4.7 Договору генпідрядник зобов'язується оплатити вартість фактично виконаних робіт субпідрядником.

Згідно п.п. 10.1, 10.2 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Термін дії Договору - грудень 2011 р., але у будь в якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

На виконання умов Договору, у листопаді 2011 р., позивачем було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи на загальну суму 721 279,00 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актом виконаних будівельних робіт №б/н від 18.11.2011 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 р.

25.04.2012 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №13-5 «юр»/507, за змістом якої просив погасити заборгованість по сплаті виконаних та прийнятих підрядних робіт у розмірі 721 278,82 грн.

Відповідач виконуючи зобов'язання за договором 24.09.2012 р. частково виконав грошове зобов'язання у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті виконаних на підставі Договору робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 221 279,00 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (акт виконаних робіт) підтверджується виконання позивачем робіт за Договором на загальну суму 721 279,00 грн.

Вказані акти містять підписи повноважного представника та відтиск печатки відповідача, а доказів існування будь-яких зауважень до виконаних робіт відповідачем не надано.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 7.2 Договору визначено, що по факту виконаних робіт до 27 числа поточного місяця підрядник надає акти форми КБ-2в і КБ-3, а замовник, у випадку відсутності вмотивованих заперечень, зобов'язується прийняти, підписати та оплатити ці форми протягом 5 банківських днів з моменту їх підписання.

Відповідач виконуючи зобов'язання за договором 24.09.2012 р. частково виконав грошове зобов'язання у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 7.2 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті виконаних на підставі Договору підрядних робіт на момент розгляду справи настало.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті виконаних підрядних робіт за Договором становить 221 279,00 грн. (721 279,00 грн. вартість виконанних робіт згідно акту виконаних робіт - 500 000,00 грн. часткової оплати робіт відповідачем).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 221 279,00 грн. за виконанні згідно Договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ «Південьзахідшляхбуд» про стягнення з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» заборгованості у розмірі 221 279,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 170,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 535,97 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у загальний період з 06.01.2012 р. по 31.07.2013 р. з урахуванням часткової оплати у розмірі 500 000,00 грн. 24.09.2012 р.

За змістом відзиву на позовну заяву, відповідач заперечував в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 21 170,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 535,97 грн. з підстав затримки бюджетного фінансування Службою Автомобільних доріг у Рівненській області, тобто, на думку відповідача, прострочення виконання грошового зобов'язання трапилось не з вини останнього, в зв'язку із чим відсутні підстави стягнення їх з відповідача.

Проте суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10.

Із змісту п. 4.3 Договору вбачається, що у разі затримки фінансування розрахунок за виконанні роботи здійснюється у відповідності до документів, визначених п. 4.2 Договору, протягом 5 банківських днів з дня отримання генпідрядником фінансування.

Отже, укладений між сторонами договір є двостороннім, оплачуваним договором, умовами якого сторонами визначено строк виконання грошового зобов'язання моментом підписання акту та довідки про вартість виконаних робіт, а не фактичним надходженням коштів на розрахунковий рахунок від замовника.

Крім того, з наявного в матеріалах справи листа №10/1306 від 15.07.2013 р. Служби автомобільних доріг у Рівненській області вбачається, що станом на 01.01.2012 р. Службою автомобільних доріг у Рівненській області (замовник) повністю здійснено розрахунки з ТОВ «Мостобудівельна компанія» (генпідрядник) за виконанні роботи по капітальному ремонту мосту через р. Стир на км 353+188 автомобільної дороги Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін). В свою чергу відповідачем даний факт заперечується.

В свою чергу з розрахунку нарахування 3% відсотків річних та інфляційних збитків наданого позивачем вбачається, їх нарахування після 01.01.2012 р., а саме 06.01.2012 р. по 31.07.2013 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів на підтвердження спростування факту надходження коштів від Служби автомобільних доріг у Рівненській області у строки визначені у листі №10/1306 від 15.07.2013 р. відповідачем не наведено.

Отже, суд не має підстав вважати, що заборгованість, яка виникла за відповідачем на користь позивача та на момент вирішення спору є не погашеною, зумовлена неналежним фінансуванням генпідрядника Службою автомобільних доріг у Рівненській області, при цьому протилежність визначеного підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з 06.01.2012 р. по 31.07.2013 р. з урахуванням часткової оплати.

Розмір інфляційного збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за перерахунком суду складає: (-) 1 736,55 грн., тобто розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем невірний та інфляційні втрати нараховані ним безпідставно (арифметично невірний розрахунок), оскільки совокупний індекс інфляції у травні, червні, липні, серпні, листопаді 2012 р. та лютому, липні, місяцях 2013 р. мав мінусовий показник, що має невід'ємне значення.

За таких обставин, в частині стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.

За перерахунком суду, з урахуванням наданого позивачем розрахунку, розмір 3% за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті виконаних робіт становить 21 229,55 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті виконаних робіт у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» на користь ПАТ «Південьзахідшляхбуд» заборгованості у розмірі 221 279,00 грн. та 3% річних у розмірі 21 170,20 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ» (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22; ідентифікаційний код 03449901) на користь Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» (21036, м. Вінниця, вул. 40 - річчя Перемоги, 27; ідентифікаційний код 03449841) заборгованість у розмірі 221 279 (двісті двадцять одна тисяча двісті сімдесят дев'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 21 170 (двадцять одна тисяча сто сімдесят) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Дата підписання повного тексту рішення - 02.10. 2013 р.