Постанова № 33891381, 26.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 вересня 2013 р. № 820/8444/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Волкова Л.М.

при секретарі судового засідання - Костіна А.В.

за участю:

представника позивача- Михалько Т.Г., діє за довіреністю 20.09.2013 року

представника позивача- Здельник С.І., діє за довіреністю від 20.09.2013 року

представника відповідача-Простонін О.В., діє за довіреністю від 24.09.2013 року, № 1551/10/20-27-10-14

представника відповідача- Кучеренко І. М.., діє за довіреністю від 24.09.2013 року № 1553/10/20-27-10-14

розглянув у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Лозовабуд" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкове-повідомлення рішення від 06.09.2013 року №0000372220 з податку на додану вартість у сумі 14776,46 грн., та штрафні санкції за донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3395,19 грн.; скасувати податкове-повідомлення рішення 06.09.2013 року №0000362220 з податку на прибуток у сумі 16211,20 грн., та штрафні санкції за донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2051,86 грн.

Представники позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначили, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваних податкових-повідомлень рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство "Лозовабуд" зареєстровано як юридична особа 23.09.2010 року Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 15 т. 1) та перебуває на обліку як платник податків у Лозівській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з 27.02.1994 року, що підтверджується довідкою від 02.11.2010 року № 658 (а.с. 18 т. 1) та є платником ПДВ.

Фахівцями Лозівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Лозовабуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Грань» за період червень, листопад, грудень, 2011 року, ПП «АВС-Металл» за період липень 2012 року, ДП «Техно-Буд» за період серпень 2012 року за результатами якої був складений Акт перевірки № 181/20-27-12/21187971 від 29.08.2013 року (а.с. 28-39 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 181/20-27-12/21187971 від 29.08.2013 року відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого відповідачем було занижено податок на прибуток за період 2-4 квартал 2011 року за 3 квартал 2012 року на загальну суму 16211,2грн., в т.ч. за червень, листопад, грудень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Грань» на загальну суму 8003,77грн., за серпень 2012 року по взаємовідносинах з ДП «Техно-Буд» на загальну суму 2583,0грн. та за липень 2012 року по взаємовідносинах з ПП «АВС-Металл» на суму 5624,43грн.; а також порушення п. 44.1 ст. 44 п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого було завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 14776,46грн. в т.ч. за червень 2011 року у сумі ПДВ 5505,23грн.,за липень 2012 року у сумі ПДВ 5356,67грн., за серпень 2012 року у сумі ПДВ 2460грн.

На підставі Акту перевірки 181/20-27-12/21187971 від 29.08.2013 року Лозівською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000372220 від 06.09.2013р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 18171,65 з яких: 14776,46грн. за основним платежем, та 3395,19 грн. за штрафними санкціями (а.с. 2243 т. 1) та податкове повідомлення-рішення № 0000362220 від 06.09.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 34474,26 з яких: 16211,02 грн. за основним платежем, та 2051,86 грн. за штрафними санкціями (а.с. 45, т. 1).

З дослідженого судом Акту перевірки № 181/20-27-12/21187971 від 29.08.2013 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Грань», ДП «Техно-Буд», ПП «АВС-Металл».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

У судовому засіданні судом було встановлено, що на підставі заявок (а.с.228 т. 1, 9,57,74,80 т. 2) ТОВ "Лозовабуд" було придбано у ТОВ «Грань» профнастил ПК 45 цинк, гл. лист цинк, що підтверджується видатковими накладними № 15/06 від 15.06.2011 року № 14/11/2 14.11.2011 року, № 06124 від 06.12.2011 року, № 06122 від 06.12.2011 року, № 06123 від 06.12.2011 року, № 06/12/1 від 06.12.2011 року, № 13/12 від 13.12.2011 року, № 15121 від 15.12.2011 року (а.с. 235 т. 1, 17,59,67,70, 76, 82 т. 2).

Придбані товарно-матеріальні цінності було фізично переміщено на адресу позивача силами позивача, використовуючи власний автомобільний транспорт, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та наказом про закріплення автомобілів за водіями. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями подорожніх листів (а.с. 236 т. 1,18,64, 72,77,84 т. 2 ).

Придбані у ТОВ «Грань» товарно-матеріальні цінності було оприбутковано позивачем та поставлено на складський облік, використано в безпосередній господарській діяльності - будівництві, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів (а.с. 32-56, 104-109,112-113,117-128, 137-137 т. 2).

На адресу позивача ТОВ "Лозовабуд" були виписані податкові накладні № 30 від 15.06.2011 року, № 40 від 14.12.2011 року, № 19 від 06.12.2011 року, № 25 від 06.12.2011 року, № 13 від 06.12.2011 року, № 12 від 06.12.2011 року, № 38 від 12.12.2011 року, № 54 від 15.12.2011 року (а.с. 237 т. 1, 19 60 63 68, 71,78, 83 т . 2).

Вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Грань», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банківської установи.

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання господарських операцій, здійснених з контрагентом - ТОВ «Грань».

У судовому засіданні встановлено, що на підставі заявки (а.с.81 т. 1) ТОВ "Лозовабуд" було придбано у ТОВ «Технобуд» Дошка 50мм необрізана, що підтверджується видатковою накладною № 16/08 від 16.08.2012 року (а.с. 89 т. 1).

Придбані товарно-матеріальні цінності було фізично переміщено на адресу позивача силами позивача, використовуючи власний автомобільний транспорт, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та наказом про закріплення автомобілів за водіями. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями подорожніх листів (а.с. 90 т. 1 ).

Придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Технобуд» було оприбутковано позивачем та поставлено на складський облік, використано в безпосередній господарській діяльності - будівництві, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами про витрати основних матеріалів у будівництві (а.с. 114-185 т. 1).

На адресу позивача ТОВ "Лозовабуд" була виписана податкова накладна № 25 від 15.08.2012 року (а.с. 91 т. 1).

Вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Технобуд», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банківської установи.

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання договору, укладеного з ТОВ «Технобуд».

У судовому засіданні судом було встановлено, що на підставі заявки (а.с.191 т. 1) ТОВ "Лозовабуд" було придбано у ПП «АВС-Металл» труба профільована 160*160*4 - 1,35тн, труба профільована 120*80*5- 04 тн, труба профільована 60*40*2 - 02 тн, труба мет. 159*4,5 -0,2тн, труба мет. 127*5-0,1 тн, труба мет. 102*4 - 0,3 тн, труба мет 40*3 - 0,05 тн, кутик 75*75*5-0,15 тн, кугик 40*40*3 - 0,06 тн, кутик 50*50*4-0,1 тн, круг 18 -0,2тн лист г/к 3*1250*2500 - 0,24тн, що підтверджується видатковою накладною від 02.08.2012 року (а.с. 199 т. 1).

Придбані товарно-матеріальні цінності було фізично переміщено на адресу позивача силами позивача, використовуючи власний автомобільний транспорт, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та наказом про закріплення автомобілів за водіями. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями подорожніх листів (а.с. 200 т. 1 ).

Придбані товарно-матеріальні цінності у ПП «АВС-Металл» було оприбутковано позивачем та поставлено на складський облік, використано в безпосередній господарській діяльності - будівництві, що підтверджується актами виконаних робіт, звітами про витрату основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами (а.с. 214-220 т. 1).

На адресу позивача ТОВ "Лозовабуд" була виписана податкова накладна № 840 від 27.07.2012 року (а.с. 201 т. 1).

Вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «АВС-Металл», що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банківської установи.

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем належного виконання договору, укладеного з ПП «АВС-Металл».

Суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом актів про неможливість проведення зустрічних звірок, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та витрат без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складених Основ'янською МДПІ м. Харків Харківської області ДПС актах про неможливість проведення зустрічних звірок, то суд приходить до висновку про недоведеність факту вчинення позивачем правопорушення податкового законодавства.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні угод, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «Грань», ДП «Техно-Буд», ПП «АВС-Металл» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення податковою оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання угод.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат суми витрат та ПДВ, сплачені у складі вартості товарів отриманих від ТОВ «Грань», ДП «Техно-Буд», ПП «АВС-Металл».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від06.09.2013 року №0000372220 та № 06.09.2013 року №0000362220 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94 ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Лозовабуд" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено в повному обсязі

2. Скасувати податкове-повідомлення рішення від 06.09.2013 року №0000372220 з податку на додану вартість у сумі 14776,46 грн., та штрафні санкції за донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3395,19 грн.

3. Скасувати податкове-повідомлення рішення 06.09.2013 року №0000362220 з податку на прибуток у сумі 16211,20 грн., та штрафні санкції за донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2051,86 грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2013 року.

Суддя Волкова Л.М.