Постанова № 33891160, 23.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2013 р. Справа №805/11115/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 47 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Ковиліній А.А.,

з участю представників:

позивача - Клименко Е.С.,

відповідача - Ціоненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн.,-

в с т а н о в и в :

У липні 2013 року управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі - позивач, УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (далі - відповідач, ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в Центрально-Міському районі м. Макіївки) про стягнення витрат з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки були направлені відповідачу відповідні акти щомісячної звірки витрат по особовим справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з квітня 2013 року по червень 2013 року, які не були прийняті Фондом на загальну суму 16 119,12 грн., у тому числі: у зв'язку з отриманням пенсіонерами травми за межами України - 453,57 грн.; громадянам, яким виплачена пенсія у зв'язку з тим, що на момент смерті годувальника утриманець був працездатним - 14 308,41 грн.; пенсія по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням - 907,14 грн.; суми витрат на виплату пенсій, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом - 450,00 грн.

Відмовляючись включити суму до акту звірення відповідач посилався на статтю 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням трудових обов'язків від 09 вересня 1994 року, відповідно до якої відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої держави), смерті, проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалося на робітника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.

Проте, при відмові від включення суми до акту звірення відповідачем не враховано положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, статтею 3 якої встановлено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Доводи ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, не є обґрунтованими. Страховиком, який повинен виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі її виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Фондом не відшкодовано з цієї причини 453,57 грн.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після його смерті, а дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку та надано перелік непрацездатних осіб, які мають право на такі виплати. Фондом до заліку не прийнято по цій причині - 14 308,41 грн.

Статтею 21 цього ж Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку він, у встановленому законом порядку, повинен своєчасно та в повному обсязі відшкодувати суми витрат на виплату пенсій, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом. Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Тому, Фондом неправомірно не прийнято до заліку витрати по ОСОБА_3 в сумі 450,00 грн. та витрати по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням по ОСОБА_4, ОСОБА_5 на суму 907,14 грн.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути суми витрат за особливими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн. (арк. справи 2-5).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Відповідач, не визнавши позовні вимоги, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову (арк. справи 46-47), в яких зазначив, що умовою виникнення відповідальності Фонду за здійснення страхових виплат, в тому числі і виплату пенсії, є настання страхової події, яка пов'язана з виконанням трудових обов'язків згідно із договорами, що укладаються юридичними та фізичними особами. Виходячи з цього фактично побудована вся система законодавства з цих питань. Зокрема, пунктом 5 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що Фонд зобов'язаний співпрацювати з фондами інших видів соціального страхування з питань фінансування заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим особам. Саме це є умовою виплати пенсій по інвалідності за рахунок коштів Фонду, що передбачено статтями 21 та 28 зазначеного Закону.

Щодо виплат ОСОБА_6 відповідач зауважив на тому, що правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до міжнародних угод. Зокрема, з цього питання діє Угода про взаємне визнання праці на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписана 09 вересня 1994 року державами колишнього СРСР. Відповідно до статті 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (в тому числі при настанні втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівником трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті, проводиться роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Оскільки норми вказаного вище Закону України виходять із тих же засад, відсутність законодавчої ратифікації зазначеної Угоди, на думку відповідача, не є перешкодою для застосування її норм.

Також відповідач зазначив, що питання надання пенсій, у тому числі і пенсій по інвалідності регулюються Угодою країн-учасниць СНД про гарантії прав громадян держав співдружності у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, згідно статті 3 якої призначення та виплата пенсій громадянам інших країн-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та членам їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, яка надає забезпечення, але Фонд не є органом держави і не відповідає за зобов'язаннями держави. Проведення взаєморозрахунку між фондами не передбачено.

Що стосується виплачених УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки пенсій громадянам, що на момент смерті годувальника були працездатними утриманцями, то згідно статті 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання страхових виплат (пенсій) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого. До таких непрацездатних осіб відносяться діти, які є учнями, студентами денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років, інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності, жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють.

Крім того, відповідач зазначив, що не врахована пенсія по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням.

Що стосується виплати пенсії ОСОБА_3, то відповідач зазначив, що Фонд керується у своїй діяльності Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232. Згідно підпункту 3 пункту 3 вказаного Порядку дія цього Порядку не поширюється на осіб рядового та керуючого складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ, курсантів учбових установ МВС.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, просила суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки 03 травня 2013 року, 31 травня 2013 року та 02 липня 2013 року направляло на адресу ВВД ФСС від НВВ та ПЗ України в Центрально-Міському районі м. Макіївки списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у квітні 2013 року, травні 2013 року та червні 2013 року за № 8189/04 (арк. справи 10-14), за № 9940/04 (арк. справи 18, 21-24), за № 12722/04 (арк. справи 26, 29-32).

Між сторонами підписані Акти щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з квітня 2013 року по червень 2013 року (арк. справи 17, 25, 33).

Як вбачається зі списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по Центрально-Міському УПФУ м. Макіївки, які не прийняті до відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області у квітні, травні та червні 2013 року (арк. справи 15-16, 19-20, 27-28), відповідачем не були враховані суми, визначені в актах щомісячної звірки у загальному розмірі 16 119,12 грн., що заявлені позивачем до стягнення, у тому числі:

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_6 у розмірі 453,57 грн. (не враховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну);

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 у розмірі 14 308,41 грн. (не враховані суми витрат на виплату пенсій у зв'язку з тим, що на час смерті потерпілого утриманці були працездатними або не досягли пенсійного віку);

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 907,14 грн. (не врахована пенсія по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням);

- витрати з виплати пенсії ОСОБА_3 у розмірі 450,00 грн. (не враховані суми витрат на виплату пенсій, оскільки нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом).

Сторонами не оспорюються суми витрат, понесених управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області з виплати зазначених пенсій.

Спірною обставиною у справі є правомірність відмови відповідача прийняти до заліку та відшкодувати позивачу зазначені суми витрат з виплати вище перелічених пенсій за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн.

Щодо неприйняття відповідачем до заліку та невідшкодування позивачу суми витрат з виплати пенсії ОСОБА_6 у розмірі 453,57 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_6 постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався у Сургутському вантажно-транспортному управлінні (м. Сургут) 03 грудня 1982 року, йому встановлена третя група інвалідності, причиною якої стало трудове каліцтво, та призначена пенсія по інвалідності, що підтверджується розпорядженням про перерахунок та розрахунок пенсії, актом про нещасний випадок на виробництві, актів ВТЕК (том 1 арк. справи 114-119).

Крім того, означені обставини встановлені судовими рішеннями у справах № 2а/0570/14845/2012, № 805/1236/13-а та №805/6497/13-а між тими самими сторонами такими, що набрали законної сили (арк. справи 107-137), отже, з огляду на положення частини 1 статті 72, частини 2 статті 255 КАС України, не підлягають доведенню.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, у квітні, травні та червні 2013 року ОСОБА_6 виплачено щомісяця по 150,00 грн. основного розміру пенсії, витрати на її доставку становили 1,19 грн. щомісяця, що у загальній сумі складає 450,00 грн. - основний розмір пенсії та 3,57 грн. витрати на її доставку (том 1 арк. справи 7-9).

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що спірні витрати з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, є складовою пенсії, тому при вирішені даного спору слід керуватися нормами, які передбачають порядок її відшкодування.

Пунктом 2 статті 7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Сфера дії цього Закону поширюється на категорію осіб, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій з приводу якої виник спір.

За змістом частини 2 статті 2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім пункту 3 розділу XI цього Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у цій справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС України, (від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12, від 21 травня 2013 року № 21-129а13), суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Оскільки інвалідність ОСОБА_6 є наслідком страхового випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, страхувальником за яким є Фонд, позовні вимоги позивача про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_6 в сумі 453,57 грн. є законними і обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.

Щодо витрат на виплату пенсії по втраті годувальника в загальній сумі 15 215,55 грн. (14 308,41 грн. + 907,14 грн.), суд зазначає наступне.

Пенсійне забезпечення громадян, відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

У статті 81 цього Закону визначено, що призначення та виплата пенсій, у тому числі, пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.

Згідно частини 4 пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду Соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячно цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію, сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Тобто, чинним законодавством саме на відповідача у справі - Фонд соціального страхування покладений обов'язок щодо відшкодування шкоди при настанні страхового випадку.

Відповідно до пункту 2 Порядку, він визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно пункту 6 зазначеного Порядку Головні Управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. Страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Отже, вказаною нормою обумовлено право Пенсійного фонду на звернення до суду із даним позовом.

Згідно із частиною 16 статті 34 вказаного Закону, виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Частиною 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Також частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закон) визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у разі настання страхового випадку.

Відповідно із статті 28 Закону, страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із: страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно зі статтею 33 Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Як вказувалось судом вище, відповідачем не враховані суми витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника чоловіку (дружині) щодо осіб: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 у розмірі 14 308,41 грн. у зв'язку з тим, що на момент смерті годувальника утриманець був працездатним.

З матеріалів справи вбачається, що означені вище особи на момент втрати годувальників не досягли 55 річного віку, непрацездатними не визнавались (том 1 арк. справи 50-94, 140-242, том 2 арк. справи 1-106).

Так само відповідачем не прийняті до заліку витрати з виплати пенсії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 907,14 грн., у зв'язку з відсутністю висновку МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок смерті з каліцтвом або профзахворюванням.

Згідно із пунктом 2 частини 9 статті 34 Закону, у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. № 606 передбачено, що органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області не підтверджено причинного зв'язку смерті годувальників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_3, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що упродовж квітня-червня 2013 року позивач здійснив виплати основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_3 в розмірі 150,00 грн. щомісяця (том 1 арк. справи 7-9).

ОСОБА_3 постраждав внаслідок нещасного випадку в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьби із злочинністю, та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

26 квітня 2010 року він звернувся до УПФУ із заявою, в який просив призначити йому пенсію згідно з Законом № 1105-ХІV.

Вказані обставини встановлені на підставі трудової книжки, посвідчення інваліда ІІІ групи, акта про нещасний випадок № 3 від 14 травня 2009 року, акта розслідування хронічного професійного захворювання, акта розслідування нещасного випадку від 14 травня 2009 року, висновку державної диспансерної комісії, свідоцтва про хворобу № 233, висновку про розслідування за фактом отримання ушкоджень від 05 травня 2000 року (том 1 арк. справи 94-109).

Дослідивши документи, що слугували підставою для призначення ОСОБА_3 пенсії по інвалідності, суд дійшов висновку, що виплачена цій особі пенсія не підлягає відшкодуванню Відділенням Фонду, оскільки акт про нещасний випадок від 14 травня 2009 року № 3 складений відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346. Аналіз вказаного порядку зумовлює висновок, що розслідування нещасних випадків, які сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України проводяться без участі органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не повідомляються про такий нещасний випадок.

Отже, правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат УПФУ на виплату пенсії ОСОБА_3 відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

При вирішенні даного спору судом також приймається до уваги, що обставини, які встановлені у даній справі, цілком узгоджуються з обставинами встановленими постановами Донецького окружного адміністративного суду в адміністративних справах № 2а/0570/14845/2012, № 805/1236/13-а та № 805/6497/13-а, що набрали законної сили, за позовом управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто у справі між тими ж самими сторонами, з того самого предмету спору, але за інший період.

Отже, дані обставини не підлягають доказуванню відповідно до вимог частини 1 статті 72 КАС України.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн., підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат з виплати пенсії, сплаченої пенсіонеру, який отримав каліцтво на території колишньої республіки СРСР, в сумі 453,57 грн. В іншій частині, позовні вимоги не підлягають задоволенню через їх безпідставність.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення витрат з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 16 119,12 грн., - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (адреса: 86101, Донецька область, м. Макіївка, вул. Папаніна, 1, р/р 37172400901068 в управлінні держказначейства м. Донецька, МФО 834016, ЄДРПОУ 25968412) на користь управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області (адреса: 86106, Донецька область, м. Макіївка, вул. Калинівська, буд. 19, р/р 256063122041 в ДОУ ВАТ Державний ощадний банк м. Донецька, МФО 335106, ЄДРПОУ 21956561) витрати з виплат пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_6 за період з квітня 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 453 (чотириста п'ятдесят три) грн. 57 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 23 вересня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлений 27 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.