Рішення № 33890996, 25.09.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

643/11309/13-ц

№п:2/643/4036/13

25.09.2013 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря - Скуратвіській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою звернувся позивач та просить суд ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №МL-701/238/2006 від 30 жовтня 2006 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором РМL -701/238/2006 від 30 жовтня 2006 року, а саме: АДРЕСА_1, з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо. Витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу. З метою збереження предмету іпотеки до її реалізації, передати предмет іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 в управління Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами. Виселити всіх мешканців, які проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 жовтня 2006 року між Банком - Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» та Позичальником - ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1) був укладений кредитний договір №МL-701/238/2006, що складається з двох частин (далі - Договір), згідно з яким він отримав у банку кредит в розмірі - 53 550,00 долл. США., строком до 26 жовтня 2016 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, описаних у кредитному договорі. У відповідності до п.3 частини 1 кредитного договору, сторони кредитного договору визначили відсоткову ставку, як FIDR+5,49% відсотків річних, де FIDR - це процентна ставка по строковим депозитам фізичних осіб у гривні, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою відсотків після закінчення строку дії депозитного договору. Інформація щодо розміру ставки FIDR (в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку може змінюватися) розміщується на сайті Банку, а також в приміщеннях банку на інформаційних стендах. Згідно п.1.1 ч. 2 кредитного договору відповідач зобов'язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в кредитному договорі. Таким чином, відповідно до умов кредитних договорів позивачем були надані відповідачу грошові кошти, чим позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем. Однак взяті на себе договірні зобов'язання відповідач не виконав. Станом на 25.07.2013 року відповідач має заборгованість в сумі - 806 464,75 грн. , яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі - 40 444,14 долл. США, що еквівалентно - 323 270,00 грн., заборгованості з нарахованих за користування кредитними коштами відсотками у розмірі - 10 197,92 долл. США, що еквівалентно - 81 511,97 грн. та заборгованість з нарахованої пені у розмірі 401 682,77 грн.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 30 жовтня 2006 року між Відповідачем - 1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Банком був укладений договір іпотеки №701/238/2006, відповідно до пункту 1.1, якого для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань Іпотекодавець надав у іпотеку Іпотекодержателю - Банку чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1

30 червня 2009 року державним реєстратором Голосіївської районної у м. Київ держаної адміністрації було проведено реєстрацію змін до установчих документів Позивача, відповідно до яких була змінена назва Банку з Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» на Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

27 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - Позивач) було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов пункту 3.1. якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» продає (переуступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» прав на кредитний портфель, який включає у себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку 1 до Договору), а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» винагороду.

Таким чином, позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві. З метою забезпечення повної реалізації позивачем своїх прав, як іпотекодержателя та запобігання спричинення іпотекодавцем перешкод для подальшої реалізації предмету іпотеки та можливих дій щодо погіршення стану предмету іпотеки, позивач вважає за необхідне передати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» дане нерухоме майно в управління іпотекодержателя з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, тому вони звернулися до суду з даним позовом.

Представник позивача - Нечитайло Л.О., яка діє на підставі довіреності від 03.01.2013року, в судове засідання з'явилася, підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд позов задовольнити з підстав, зазначених в ньому.

Відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 позов визнали частково, заперечуючи проти розрахунку нарахованої пені.

Відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно вимогам ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, 30 жовтня 2006 року між Банком - Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» та Позичальником - ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МL-701/238/2006, що складається з двох частин, згідно з яким він отримав у банку кредит в розмірі 53 550,00 доларів США, строком до 26 жовтня 2016 року зі сплатою процентів у порядку та розмірах, описаних у кредитному договорі. У відповідності до п.3 частини 1 кредитного договору, сторони кредитного договору визначили відсоткову ставку, як FIDR+5,49% відсотків річних, де FIDR - це процентна ставка по строковим депозитам фізичних осіб у гривні, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою відсотків після закінчення строку дії депозитного договору. Інформація щодо розміру ставки FIDR (в залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку може змінюватися) розміщується на сайті Банку, а також в приміщеннях банку на інформаційних стендах. Згідно п.1.1 ч. 2 кредитного договору відповідач зобов'язався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку і строки, визначені в кредитному договорі (а.с.9-18).

Згідно ст. ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договорів та вимог закону.

Таким чином, відповідно до умов кредитних договорів позивачем були надані відповідачу грошові кошти, чим позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, а взяті відповідачем на себе договірні зобов'язання перед позивачем не виконано.

Непогашення боржником заборгованості перед Банком за кредитними договорами свідчить про грубе порушення ним їх умов, а також вимог ст.525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань. Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Стаття 1054 ЦК України встановлює, що до відносин за кредитними договорами застосовуються норми параграфу 1 глави 71 ЦК України, тобто норми ст.ст. 1046-1053 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором №МL-701/238/2006 від 30 жовтня 2006 року відповідач ОСОБА_1 станом на 25.07.2013 року має заборгованість в розмірі 806 464,75 грн., яка складається: з суми заборгованості за кредитом у розмірі - 40 444,14 долл. США, що еквівалентно - 323 270,00 грн., заборгованості з нарахованих за користування кредитними коштами відсотками у розмірі - 10 197,92 долл. США, що еквівалентно - 81 511,97 грн. та заборгованість з нарахованої пені у розмірі 401 682,77 грн.

Згідно ст.625 ЦК України, боржники не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання та на вимогу кредитора зобов'язані виплатити останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а крім того, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню з боржника в повному розмірі, незалежно від стягнення збитків на підставі ст. 624 ЦК України.

30.10.2006 року в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №МL-701/238/2006 від 30 жовтня 2006 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Банком був укладений договір іпотеки №РML-701/238/2006, відповідно до пункту 1.1, якого для забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов'язань Іпотекодавці надали у іпотеку Іпотекодержателю - Банку чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1

05.10.2007року був укладений договір №1 про внесення змін до договору іпотеки №РML-701/238/2006 між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та Банком, в зв'язку з купівлею за згодою ЗАТ «ОТП Банк» громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в рівних частинах кожний у співвласника ОСОБА_7 належної йому 1/7 частини квартири АДРЕСА_1. В зв'язку з чим ОСОБА_7 не може бути відповідачем по даній справі.

Відповідно до п.6.2 договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин:

- несплати боржником позивачу будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі;

- порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань за ст. 5 договору іпотеки;

- інших обставин, передбачених чинним законодавством України.

За рахунок предмета іпотеки позивач може задовольнити всі боргові зобов'язання, несплачені відповідачем, і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням відповідачем його зобов'язань за договором іпотеки, а також всіх фактичних витрат, понесених позивачем у зв'язку із реалізацією його права (п.6.1 іпотечного договору) (а.с.23-25).

Статтєю 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель має право звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором.

Приписами ст.6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом іпотечні сертифікати» встановлено, що позивач має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем або продати від свого імені , якщо це передбачено іпотечним договором, або іпотекодержатель та іпотекодавець досягли відповідної згоди шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договором про задоволення також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, яке визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Пунктом 6.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право самостійно обрати шляхи позасудового врегулювання.

Відповідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Таким чином, позивач має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Відповідно до п. 61 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20\5, при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів , які підтверджують право власності на вказане майно та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрації прав на це майно в осіб, які його відчужують.

Відповідно до п. 63 «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України, «Про надання витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно на спеціальних бланках» від 20.09.2002 року №84\5 , зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.09.2002 року №773\7061 (із змінами та доповненнями, внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 23.10.2002 року №92\5).

Відповідно до п.5.1.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , право на отримання витягу та інформації з Реєстру прав мають тільки власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені особи, або відповідні органи державної влади, та зокрема суд. Отже, для замовлення вимог позивача, як законного іпотекодержателя, шляхом продажу нерухомого майна, необхідне отримання зазначених документів.

Відповідно ст.34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки із метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішенням суду може бути передано іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд, за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців , якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України -звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Що стосується позовних вимог в частині виселення всіх мешканців, які проживають у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та передачі предмету іпотеки вказаної квартири в управління позивача на період до її реалізації з наданням права обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладення договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, стягнення витрат, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмету іпотеки з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 то такі являються передчасними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає зі суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно з вимогам ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законом України.

Враховуючи, що відповідач 1 не виконує свій обов'язок зі своєчасного повернення суми кредиту та відсотків за користування ним, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212 - 215, 224 -226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527,530,553,554, 610,625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Закон України «Про іпотеку», ЖК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ «ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки -задовольнити частково .

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №МL-701/238/2006 від 30 жовтня 2006 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) права продажу будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки за іпотечним договором РМL-701/238/2006 від 30 жовтня 2006 року, а саме: АДРЕСА_1, з наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо.

Встановити початкову ціну реалізації ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.М.Довготько