Ухвала суду № 33890541, 04.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/1320/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Чернусь К.П.

суддів: Зайцева В.В., Ферафонтова В.Ю.

при секретарі Кудлач Ю.В.

за участю прокурора Кальника О.М.

захисника - адвоката ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2013 року щодо ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2013 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Макіївки Донецької області, громадянина України, раніше не

судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на (два) роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 13219 гривень15 копійок в рахунок відшкодування матеріальних збитків, та моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином - відмовлено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави витрати, пов'язані з проведенням експертиз у сумі 352 гривні 80 копійок та 2942 гривні.

Вирішена доля речових доказів.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував особистим автомобілем марки «НVUNDAI ACCENT», державний номер НОМЕР_1, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України, про заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння». Рухаючись у вказаний час на даному автомобілі по вул. Центральна в с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 при наявності малолітнього пішохода ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який переходив проїжджу частину дороги поблизу перехрестя з вулицею Леніна зліва - направо відносно руху автомобіля, не вжив заходів щодо зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України « У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди , яку водій об'єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди, в результаті чого скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_4 В результаті наїзду ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому обох кісток правої гомілки у середній третині зі зміщенням уламків; саден шкіри ділянки середньої третини правої гомілки та правого гомілко стопового суглобу, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 254 від 30 серпня 2012 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я понад три тижні.

Згідно з висновком судово - автотехнічної експертизи № 70/27/-7 від 3 вересня 2012 року, в умовах даної пригоди водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом термінового гальмування з зупинкою автомобіля до лінії руху пішохода. В даній дорожній обстановці водію автомобіля необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які він повинен був вжити, але так як водій цього не зробив, в його діях мається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

На вирок суду принесені апеляції, в яких:

-засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду в частині призначення йому покарання та призначити йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України , звільнивши від відбування основного покарання, призначеного у виді 2 років обмеження волі , якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить новий злочин та виконає покладені на нього обов'язки без позбавлення права керувати транспортними засобами, посилаючись на те, що єдиною підставою для призначення реального покарання суд вказав тяжкість вчиненого злочину, однак при цьому не врахував, що санкція закону передбачає інші більщ м'які покарання та не обговорив питання про можливість застосування до нього покарання не пов'язаного з ізоляцією від суспільства. Посилається на те, що раніше до відповідальності не притягався, має постійне місце проживання та роботи, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, після ДТП не зник з місця події, а повіз потерпілого до батьків та у лікарню, де залишив свої дані, на позитивні характеристики, наявність малолітнього дитини - 2010 року народження та непрацюючої дружини, на відсутність можливості перебуваючи в місцях позбавлення волі погашати спричинену шкоду, а також кредит за автомобіль просить застосувати ст. 75 КК України;

прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом 1 інстанції, просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості та особі підсудного у зв'язку з м'якістю, та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, посилаючись на те, що ОСОБА_2 у вчиненому не розкаявся, вчинив злочин щодо малолітнього та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що відповідно до ст. 67 КК України є обставинами, що обтяжують покарання, крім того завдану шкоду не відшкодував, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Кальника О.М., який підтримав апеляцію прокурора про скасування вироку в частині призначеного ОСОБА_2 покарання у зв'язку з його м'якістю, заперечував проти апеляції засудженого та просив у дебатах постановити вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання за ст. 286 ч. 1 КК України у виді 3 обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, заперечував проти апеляції прокурора та просив в дебатах і останньому слові пом'якшити йому покарання з застосуванням ст. 75 КК України та без позбавлення права керувати транспортними засобами, його захисника ОСОБА_1, який підтримав апеляцію ОСОБА_2 та пом'якшити призначене йому покарання, вивчивши матеріали справа та обговоривши доводи апеляцій засудженого та прокурора, колегія суддів, вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, а апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судова колегія при розгляді даної кримінальної справи виходячи з п. п. 11, 13, 15 Перехідних положень КПК України в редакції закону від 13 квітня 2012 року керувалась Кримінально - процесуальним кодексом України в редакції 1960 року.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій при викладених у вироку обставинах відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що при переході дороги в с. Маломихайлівці автомобіль під керуванням обвинуваченого скоїв наїзд на його праву ногу передньою частиною бамперу, від удару він упав на дорогу після чого водій відвіз його до мами, а потім у лікарню; показаннями законного представника потерпілого - ОСОБА_3, про те, що 29 травня 20112 року племінник ОСОБА_6 повідомив що її сина збив автомобіль, ОСОБА_2 привіз до неї сина з пошкодженою ногою, з яким вони поїхали до лікарні швидкої допомоги, де сину надали медичну допомогу; висновком судово - медичної експертизи № 254 від 30 серпня 2012 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я понад три тижні (т. 1, а. с. 64 - 65); висновком судово - авто технічної експертизи № 70/27-7 від 3 вересня 2012 року відповідно до якої в умовах даної пригоди водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом термінового гальмування з зупинкою автомобіля до лінії руху пішохода, в даній дорожній обстановці водію автомобіля необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які він повинен був вжити, але так як водій цього не зробив, в його діях мається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України (т. 1, а. с. 68 - 70); висновком повторної судово - автотехнічної експертизи № 70/27/- 864 від 21 березня 2013 року, згідно з якою, дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України і він мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом екстреного гальмування, а дії потерпілого ОСОБА_4, 21 червня 2001 року, як малолітнього не можуть оцінюватись з погляду правил безпеки руху ( т. 1, а. с. 232 - 235).

Відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою. Яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Істотних порушень кримінально - процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду об'єктивно розглянути справу та постановити законне і обґрунтоване рішення при вивченні кримінальної справи - не встановлено.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що він під час дорожньо - транспортної пригоди не перебував у стані алкогольного сп'яніння необґрунтовані і спростовуються як показаннями законного представника потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_7 про те, що від ОСОБА_2 було чути запах алкоголю та видно було його не координовані дії.

Відповідно до акту медичного огляду ОСОБА_2 станом на 3 годину 15 хвилин останній знаходився у крові останнього виявлено 0, 43 проміле алкоголю (т.21, а. с. 20).

Необгрунтовані і доводи апеляції засудженого про те, що в дорожньо - транспортній пригоді мається і вина потерпілого ОСОБА_4

Відповідно до висновків Додаткової судово - транспортної експертизи потерпілий ОСОБА_4 є малолітньою особою - ІНФОРМАЦІЯ_5, у зв'язку з чим його дії не підлягають оцінці г погляду правил дорожнього руху, а відповідно до цього наявність дітей на дорозі вимагає від водії особливої обережності та уваги.

Що стосується міри покарання, призначеної судом ОСОБА_2, то, як убачається з вироку, суд, при призначенні йому покарання враховував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані які характеризують його особу, а саме, те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, вину визнав частково, у скоєному не розкаявся, скоїв злочин перебуваючи в м стані алкогольного сп'яніння, в результаті злочину була травмована малолітня дитина, на лікування якої підсудний будь - яких коштів не відшкодував.

Виходячи з викладеного суд прийшов до висновку про те, що для його виправлення має бути призначене покарання у вигляді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому, суд не в повній мірі врахував дані про особу ОСОБА_2 що містяться в кримінальному провадженні, а саме те, що ОСОБА_2 не перебуває на обліку у лікаря нарколога, до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався, в шлюбі має малолітню дитину - сина ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_6, та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, оскільки його батьки померли, не має ні матеріальної, ні моральної підтримки для своєї сім'ї.

Виходячи з зазначеного, а також того, що суд першої інстанції не врахував у вироку наявність у справі обставин, які відповідно до ст. 66 КК України являються обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, а саме добровільне надання допомоги по транспортуванню потерпілого в лікувальний заклад, наявності на утриманні малолітньої дитини та непрацездатної дружини, колегія суддів, вважає, що суд призначив ОСОБА_2 покарання з порушенням вимог ст. 65 КК України.

Виходячи з того, що ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, позитивно характеризується, що по справі є дві обставини, що пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_2, а також з урахуванням того, що ОСОБА_2 є єдиним годувальником у сім'ї та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, працює та погашає кредит, колегія суддів, приходить до висновку про те, що всі зазначені обставини дають підстави вважати, що виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробовування на підставі ст. 75 КК України з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 п. п. 2, 3 КК України, тому вирок суду з цих підстав підлягає зміні відповідно до ст.372 КПК України (в редакції 1960 року).

Доводи засудженого ОСОБА_2 про виключення з вироку покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами безпідставні, оскільки ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані, хоча і легкого, але алкогольного сп'яніння. За таких обставин суд обґрунтовано призначив йому додаткове покарання стоком на два роки.

Що стосується доводів апеляції прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу, то колегія суддів не може з ними погодитися, оскільки суд врахував всі зазначені у апеляції прокурора обтяжуючі покарання ОСОБА_2 обставини.

Позиція ОСОБА_2 до вчиненого ним злочину, надання допомоги по доставленню потерпілого до лікувального закладу спростовує доводи сторони обвинувачення про відсутність каяття з боку засудженого, про це ж свідчить і те, що він не оскаржує розміру шкоди та готовий її відшкодовувати.

Звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування основного покарання з застосуванням ст. 75 КК України та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на 2 роки є необхідним і достатнім покаранням для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України (в редакції 1960), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 9 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити: на підставі ст.75 КК України звільнити від призначеного йому основного покарання у виді 2 років обмеження волі з випробовуванням і встановленням 2 років іспитового строку.

На підставі ст. 76 ч.1 п. п. 2, 3 КК України покласти на ОСОБА_2, зобов'язання не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Вирок в частині додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки - виконувати самостійно.

В решті вирок залишити без зміни.

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 - задовольнити частково, апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.

Судді: