Постанова № 33889244, 30.09.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2177/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі Сабадаш В.І., за участю:

позивача: Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" - представник Мурін О.С.,

відповідача 1: Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області ДПС; - представник Борсенко О.В.,

відповідача 2: Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, - представник Юрик Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, про стягнення з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1954019,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 30 вересня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст рішення виготовлено та підписано 04 жовтня 2013 року.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" (далі - Позивач, ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», платник податків) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до суб'єктів владних повноважень - Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області (далі - Відповідач -1, Ужгородська МДПІ, податковий орган) та Головного управління державної казначейської служби України в Закарпатській області (далі - Відповідач -2, орган казначейства) про визнання протиправними дій та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2 016 249,98 (два мільйони шістнадцять тисяч двісті сорок дев'ять гривень 98 копійок) грн.

Ухвалою суду від 08.07.2013 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Ужгородської МДПІ щодо самовільної зміни напряму бюджетного відшкодування сум з податку на додану вартість, заявлених на розрахунковий рахунок, залишено без розгляду.

09.07.2013 року та 20.08.2013 року ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» були подані заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим Позивач просить стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 954 019,98 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятнадцять гривень 98 копійок) грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач подав до податкового органу декларації по податку на додану вартість та задекларована на розрахунковий рахунок сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яку відповідач в межах оспорюваної суми не перерахував на розрахунковий рахунок, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача - 1- Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області в судовому засіданні позов не визнав, з мотивів викладених у запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема пояснивши, що податок на додану вартість, задекларований до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за відповідні спірні періоди зменшено позитивним нарахування з ПДВ по деклараціях, поданих за наступні періоди.

Представник Відповідача - 2 позов також не визнав, з мотивів викладених у запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема пояснивши, що орган казначейства висновків від органу державної податкової служби не отримував і при цьому жодних правовідносин між Позивачем і органами Державної казначейської служби не виникало, а відтак і відсутнє будь - яке порушення з боку Відповідача -2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" зареєстроване Перечинською районною державною адміністрацією Закарпатської області як юридична особа, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію А01 № 70040 (т.1 а.с.10).

27 грудня 2010 року Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією у Закарпатській області видано Товариству з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 100315272 (т.1 а.с.11).

За результатами фінансово - господарської діяльності за жовтень - листопад 2010 року та за травень - червень 2011 року у Позивача виникло від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, зокрема, Позивачем була задекларована на розрахунковий рахунок сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 307 315,00 грн. - за жовтень (Декларація №9005343384 від 22.11.2010 року) та 2 111 329,00 грн. - за листопад (Декларація №9005820349 від 20.12.2010 року,уточнюючий розрахунок №9012012833 від 16.03.2012 року)- т.1 а.с.12-84.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за вказані вище періоди (жовтень - листопад 2010 року), викладеними в акті №5/23-2/00274105 від 10.01.2011 року, Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією підтверджено (з урахуванням знятих з відшкодування сум після перевірки) 1 304 686,00 грн. - за жовтень 2010 року та 2 104 691,00 грн. за листопад 2010 року (т.1 а.с.85-102).

У 2011 році Позивачем була задекларована на розрахунковий рахунок сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 647 823,00 грн. - за травень (Декларація №9004414899 від 30.06.2011 року, уточнюючий розрахунок №9004497729 від 05.07.2011 року) та 4 190 487,00 - за червень Декларація №9005069999 від 20.07.2011 року, уточнюючий розрахунок №9006813941 від 17.08.2011 року) - т.1 а.с.12-84.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за вказані вище періоди (травень - червень 2011 року), викладеними в акті №975/23-2/20466663 від 19.08.2011 року, Відповідачем - 1 підтверджено 7 646 567,00 грн. - за травень 2011 року та 4 168 610,00 грн. - за червень 2011 року (т.1 а.с.103-136).

Таким чином, суд встановив, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підтверджена Відповідачем -1 Позивачу за чотири спірні періоди загалом становить 15 224 554,00 грн.

Серед зазначених вище та підтверджених сум бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у банку кошти були перераховані наступним чином :

- 30.03.2011 року Позивачем було отримано суму відшкодування ПДВ за жовтень 2010 року у розмірі 1 304 686,00 грн. (платіжне доручення: №410 від 30.03.2011 року); за листопад 2010 року у розмірі 1 215 921,00 грн. (платіжні доручення: №411 від 30.03.2011 року; №412 від 30.03.2011);

- 31.05.2012 року Позивачем було отримано суму відшкодування ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 80 810,02 грн. (платіжне доручення №80 від 31.05.2012), за травень 2011 року у розмірі 498 744,00 грн. (платіжне доручення №82 від 31.05.2012); за червень 2011 року у розмірі 2 894 316,00 грн. (платіжне доручення №83 від 31.05.2012);

- 30.10.2012 року Позивачем було отримано суму відшкодування ПДВ за травень 2011 року у розмірі 5 944 108,00 грн. (платіжне доручення №146 від 30.10.2012); за червень 2011 року у розмірі 1 274 294,00 грн. (платіжне доручення №147 від 30.10.2012).-т.1 а.с.125-132.

Отже, перевіривши та дослідивши додані до позовної заяви письмові докази (платіжні доручення), судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ, отримана Позивачем безпосередньо на розрахунковий рахунок за чотири спірні періоди, склала 13 212 879,02 грн.

Відтак, суд приходить до висновку, що розмір позовних вимог (недоотримана сума бюджетного відшкодування), який становить різницю між загальною сумою ПДВ, підтвердженою до відшкодування на розрахунковий рахунок, та відшкодованою сумою ПДВ, розрахований вірно та складає (з урахуванням зменшених позовних вимог) 1 954 019,98 грн. (т.1 а.с. 225).

20.05.2013 року, отримавши суму бюджетного відшкодування не в повному обсязі, Позивач звернувся із запитом до податкового органу (вихідний №651/02), в якому просив письмово повідомити про причини неодержання заявником на свій банківський рахунок бюджетного відшкодування податку на додану вартість; а також, чи подавав податковий орган органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки щодо вказаних вище сум бюджетного відшкодування, зазначених заявником у деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2010 року та травень 2011 року, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, а якщо ні - вказати причини невиконання податковим органом відповідного обов'язку (т.1 а.с.131-136).

У відповіді на запит (вихідний №2503/10/15-0 від 29.05.2013 року) Відповідач стверджує про відсутність невідшкодованих сум ПДВ, пояснюючи це тим, що податок на додану вартість задекларований до бюджетного відшкодування за відповідний період на розрахунковий рахунок платника у банку зменшено позитивними нарахуваннями по іншим деклараціям (зокрема по тим, де був обраний напрям відшкодування - в рахунок майбутніх платежів) - т.1 а.с.137-138.

Разом з тим, суд вважає висновки Відповідача -1 необґрунтованими та безпідставним з огляду на наступне.

На момент формування Позивачем податкового кредиту був чинний Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ).

Згідно п.1.8. ст.1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Зазначений пункт дає загальне розуміння поняттю „бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Такою нормою в даному випадку є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ, де передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 ст.7 цього Закону відшкодуванню платнику податку з бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які були перевірені та підтверджені податковим органом в актах №5/23-2/00274105 від 10.01.2011 року та №975/23-2/20466663 від 19.08.2011 року. (т.1 а.с.85-124).

Підставою для відшкодування є дані виключно податкової декларації.

Відповідно до нормативних приписів підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ платник податків, що має право на бюджетне відшкодування і прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію і заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, що відображається в податковій декларації. При цьому платник податків у п'ятиденний термін після подачі податкової декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органа про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Зазначені приписи підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ Позивача при здійсненні свого волевиявлення про повернення йому суми бюджетного відшкодування були виконані.

Про це свідчать подані ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» в Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію і прийняті податковим органом указані вище податкові декларації за відповідні податкові періоди, а також заяви про повернення повної суми бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми передбачені і Податковим кодексом України (далі - ПКУ). Так, зокрема стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п.200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 200.7 цієї ж статті встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В силу імперативних приписів пп. 200.10 - 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

У вищезгаданих деклараціях Позивач чітко визначив обраний ним напрям бюджетного відшкодування податку на додану вартість - на його поточний банківський рахунок. Тобто, у такий спосіб платник податків виявив власне волевиявлення, маючи намір скористатися саме таким (а не іншим) правом, вибір якого для нього передбачений законом. Суд погоджується з висновком Позивача, що дане право є непорушним, не може бути змінено податковим органом в односторонньому порядку та позбавити таким чином підприємство від повернення грошових коштів на його банківський рахунок.

Окрім цього, обґрунтованим є посилання Позивача на наказ Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року №209/72, яким затверджено порядок відшкодування податку на додану вартість (чинний на момент формування Позивачем податкового кредиту у 2010 році).

Так, у відповідності до пункту 8.1 зазначеного наказу, якщо в платника на момент настання терміну відшкодування суми ПДВ (яка за його бажанням, зазначеним у декларації, має спрямовуватися на його рахунок) обліковується податковий борг за іншими платежами, які зараховуються до Державного бюджету України, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про зміну напряму відшкодування - не на рахунок платника, а на погашення існуючого податкового боргу. Згідно із заявою податковим органом уносяться зміни до зазначеного платником напряму відшкодування, формується висновок у режимі "зміна напрямку відшкодування при настанні терміну відшкодування" і в загальному порядку подається до органів Державного казначейства України.

Згідно листа податкового органу від 22.07.2013 року за вихідним №1/10/15-00, станом на 01 березня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість - Позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 2 685 100,00 грн., тоді як бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за лютий 2012 року в сумі 807 959,98 грн. Станом на 01 червня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість - Позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 4 584 300,00 грн., тоді як бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за травень 2012 року в сумі 228 377,00 грн. Станом на 01 серпня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість - Позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 4 584 300,00 грн., тоді як бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за липень 2012 року в сумі 745 908 грн. Станом на 01 вересня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість - Позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 4 584 300,00 грн., тоді як бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за серпень 2012 року в сумі 229 342,00 грн. (т.1 а.с.215). Даний факт зменшення відповідних сум ПДВ підтверджуються листом Відповідача - 1 №2503/10/15-0 від 29.05.2013 року та запереченням до адміністративного позову (т.1 а.с.137-138, 153-156).

Таким чином, суд приходить до висновку, що право на зміну напрямку бюджетного відшкодування з ПДВ належить саме платнику податків, тобто Позивачу, а не податковому органу і також, що в Позивача було достатньо залишків переплат в особовому рахунку для погашення податкових зобов'язань (позитивного значення за відповідними деклараціями), що виникали за спірні періоди.

Судом не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача-1 щодо достовірності підписів на податкових деклараціях, а відтак і підставності відшкодування переплати по ПДВ, оскільки такі декларації позивачем були подані як в електронному вигляді, підтвердженням чому є корінці квитанцій про направлення (т.1 а.с.84, 233-250, т.2 а.с.1-62), згідно договору про визнання електронних документів від 20.05.2010 р. (т.1 а.с.231-232), так і продубльовані в письмовому вигляді (т.1 а.с.12-84), дані декларації були предметом перевірки податковим органом (т.1 а.с.85-124), розрахунки підтверджені податковим органом та відображені в обліковій картці платника податків (т.1 а.с.169-194). Також не можуть бути взяті до уваги заперечення відповідача щодо підставності стягнення оспорюваної суми з ПДВ з посиланням на те, що зазначені кошти податковим органом були скеровані в рахунок погашення майбутніх платежів, оскільки наявний обов'язок податкового органу за заявою платника податків перерахувати кошти на розрахунковий рахунок, а дана постанова є підставою для податкового органу для коригування облікової картки та, у випадку наявності підстав, донарахування податкових зобов'язань позивачу за спірний період та нарахування відповідних санкцій.

Що ж стосується заперечень Відповідача - 2, то суд їх не приймає до уваги з огляду на таке.

У відповідності до п.4.1 Наказу№209/72від 02.07.1997 року, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Податковим кодексом України покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Встановлений підпунктами 7.7.4 7.7.8 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також пунктами 200.6 - 200.13 Податкового кодексу України порядок дій платника податку, податкового органу та органу Державного казначейства України по отриманню (виплаті) бюджетного відшкодування не означає, що в разі виникнення спору щодо права платника податку на отримання бюджетного відшкодування юридичним засобом захисту порушеного права в суді є інший, ніж позов про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, оскільки право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться в залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок.

Визначений Законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції лише цих органів і не може вплинути на право платника щодо стягнення сум бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Позивачем у цій справі вірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутність на час звернення Позивача до суду за захистом порушеного права прямої матеріальної норми щодо способу його відновлення, не може обмежувати можливості захисту такого права в судовому порядку з застосуванням судом відповідних положень КАС України (п.4 ч.2 ст.162 КАС України).

Отже, дії Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби щодо самовільної зміни напрямку відшкодування сум з податку на додану вартість не відповідають вимогам Податкового кодексу України..

За наведеного вище, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути на користь Позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

Керуючись статтями 11, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення з Державного бюджету сум бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1954019,98 грн. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1954019,98 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятнадцять гривень 98 копійок)

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2328,41 грн. ( дві тисячі триста двадцять вісім гривень 41 копійка)

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.