Постанова № 33889203, 30.09.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Справа № 803/1872/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Супрунюка С.М.,

представника відповідача Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року №0004792205, від 18 червня 2013 року №0007821503, №0007831503, від 19 липня 2013 року №0010011503,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Край-ЛЦ" (далі - ТзОВ «Наш Край-ЛЦ») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року №0004792205, від 18 червня 2013 року №0007821503, №0007831503, від 19 липня 2013 року №0010011503.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ТзОВ «Наш Край-ЛЦ», проведеною Луцькою ОДПІ з питань здійснення фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттрейд» (далі - ТзОВ «Інвесттрейд») за період з 01 по 31 липня 2010 року та приватним підприємством «Авторесурс-сервіс» (далі - ПП «Авторесурс-сервіс») за період з 01 по 30 квітня 2011 року, встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спричинило завищення податкового кредиту за липень 2010 року на 87233,34 грн. та заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ), який підлягає сплаті до бюджету на вказану суму; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), що має наслідком заниження ПДВ, який підлягає сплаті за квітень 2011 року, на 17500,00 грн.; пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2010 року на 109042,00 грн.; статей 134, 138, 139 ПК України, що зумовило заниження податку на прибуток за другий квартал 2011 року на 20125,00 грн. На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року №0004792205, від 18 червня 2013 року №0007821503 та №0007831503, від 19 липня 2013 року №0010011503.

Позивач оскаржував податкові-повідомлення рішення в адміністративному порядку, однак це не призвело до їх скасування.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки Луцької ОДПІ, викладені в акті перевірки №2930/15.3/33537597 від 28 травня 2013 року, про відсутність належних первинних документів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у липні 2010 року цукру у ТзОВ «Інвесттрейд» та у квітні 2011 року казеїну у ПП «Авторесурс-сервіс».

Позивач вказав, що договори із контрагентами укладені у спрощеній формі. Для перевірки надано податкові, видаткові накладні, докази оплати за товар, який поставлявся постачальниками на орендований ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» склад. Потім цукор реалізовано ТзОВ «Арго-Р», а казеїн - за зовнішньоекономічним контрактом ТзОВ «Лактос». Факт понесення витрат у зв'язку із придбанням у ТзОВ «Інвесттрейд» та ПП «Авторесурс-сервіс» товарів та правомірність віднесення таких витрат до витрат операційної діяльності товариства підтверджений придбанням товарів для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також відповідними розрахунковими документами. Ці операції відображені в бухгалтерському обліку.

Доводи Луцької ОДПІ про необхідність підтвердження операцій товарно-транспортними накладними є помилковим, оскільки вони є транспортними документами на перевезення вантажів, а документом, що підтверджує отримання товару чи послуги є типові форми, затверджені відповідними нормативно-правовими актами Держкомстату. Позивачем під час перевірки було надано всі первинні документи, які відповідають нормативним вимогам. Наявні первинні документи є підставою для формування податкового кредиту та валових витрат з операцій придбання товару, що і зроблено ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» за правилами податкового законодавства. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що встановлені законом, забороняється.

Посилаючись на акти перевірок контрагентів ТзОВ «Наш Край-ЛЦ», Луцька ОДПІ безпідставно вказує на відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань, адже вони не мають безпосереднього впливу на вчинення операцій між ним та його безпосередніми постачальниками. Крім того, нормативними актами не передбачено, що при придбанні товару у постачальників підприємство-покупець зобов'язане вивчити їх фінансово-господарський стан, пересвідчитись у наявності в них основних виробничих фондів, визначити чисельність працюючих та проконтролювати наявність цих підприємств за юридичною адресою.

На цих підставах позивач просив позов задовольнити.

У письмовому запереченні проти адміністративного позову відповідач його вимог не визнав (а.с.120-125). В обґрунтування заперечень Луцька ОДПІ зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року №0004792205, від 18 червня 2013 року №0007821503, №0007831503, від 19 липня 2013 року №0010011503 прийняті у встановленому порядку на підставі акту перевірки від 28 травня 2013 року №2930/15.3/33537597. Оскільки під час перевірки ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» не надало товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку товару від ТзОВ «Інвесттрейд» та ПП «Авторесурс-сервіс» до ТзОВ «Наш Край-ЛЦ», актів прийому-передачі, подорожніх листів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, сертифікатів якості, то за даними складського та бухгалтерського обліку неможливо встановити фактичне здійснення господарських операцій зазначених підприємств із позивачем в липні 2010 року, квітні 2011 року. В свою чергу, у ході перевірки позивача використано матеріали перевірок його контрагентів.

Будь-які документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Оскільки фінансово-господарські операції ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» по взаємовідносинах із ТзОВ «Інвесттрейд» та ПП «Авторесурс-сервіс» не підтверджуються первинними документами, то позивач не має право формувати податковий кредит та валові витрати за такими операціями.

З наведених підстав Луцька ОДПІ вважає законними податкові повідомлення-рішення та в задоволенні позову про їх скасування просила відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких мотивів і підстав.

Встановлено, що ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» зареєстроване як юридична особа Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області 04 липня 2005 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №398257 (а.с.119).

Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Інвесттрейд» за липень 2010 року та ПП «Авторесурс-сервіс» за квітень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 28 травня 2013 року № 2930/15.3/33537597 (а.с.11-25, далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення за липень 2010 року податкового кредиту на 87233,34 грн., що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, на цю суму; в порушення пунктів 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України занижено ПДВ, який підлягає сплаті за квітень 2011 року, на 17500,00 грн. Крім того, порушено пункт 3.1 статті 3, пункт 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статей 134, 138, 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за три квартали 2010 року на 109042,00 грн. та податок на прибуток за другий квартал 2011 року на 20125,00 грн. відповідно.

Розглянувши заперечення на акт перевірки, Луцька ОДПІ висновок акту перевірки залишила без змін (а.с.39-43).

На підставі вказаного акту було винесено податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року №0004792205 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 156427,50 грн. (з них 129167,00 грн. основний платіж, 27260,50 грн. - штрафна санкція), від 18 червня 2013 року №0007821503 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ на 17500,00 грн. та №0007831503 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 87233,00 грн. за основним платежем (а.с.26, 28-29).

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив до Головного управління Міндоходів у Волинській області, яким за результатами розгляду скарги прийнято рішення від 16 липня 2013 року №785/10/10.2-06 про залишення скарги без задоволення, а самі податкові повідомлення-рішення - без змін, а також про збільшення розміру грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними (фінансовими ) санкціями на 21808,25 грн. (а.с.52-57). На збільшену суму грошового зобов'язання Луцькою ОДПІ 19 травня 2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0010011503 (а.с.31).

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, Луцька ОДПІ, заперечуючи проти адміністративного позову, не довела правомірність податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року №0004792205, від 18 червня 2013 року №0007821503, №0007831503, від 19 липня 2013 року №0010011503 з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2010 року ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» на підставі усної домовленості придбано товар (цукор-білий в мішках) у ТзОВ «Інвесттрейд». У судовому засіданні Луцькою ОДПІ не надано змістовних пояснень з приводу відображення в акті перевірки умов договору від 10 червня 2010 року № 10-06/10, оскільки наявність письмового договору позивач заперечує, а відповідач не надав доказів передачі такого договору для перевірки позивачем. Згідно з видатковими накладними від 02 липня 2010 року №1246 на суму 36500,00 грн., в тому числі ПДВ 6083,33 грн.; від 05 липня 2010 року №1266 на суму 73000,00 грн., в тому числі ПДВ 12166,67 грн.; від 08 липня 2010 року №1313 на суму 74200,00 грн., в тому числі ПДВ 12366,67 грн.; від 13 липня 2010 року №1404 на суму 77000,00 грн., в тому числі ПДВ 12833,33 грн.; від 16 липня 2010 року №1461 на суму 31000,00 грн., в тому числі ПДВ 5166,67 грн.; від 19 липня 2010 року №1492 на суму 77500,00 грн., в тому числі ПДВ 12916,67 грн.; від 22 липня 2010 року № 1549 на суму 77200,00 грн., в тому числі ПДВ 12866,67 грн.; від 27 липня 2010 року №1576 на суму 77000,00 грн., в тому числі ПДВ 12833,33 грн., ТзОВ «Інвесттрейд» передав, а ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» прийняв товар на загальну суму 523400,00 грн., в тому числі ПДВ 87233,34 грн. (а.с.59-66). Вказану суму ПДВ позивачем було включено до податкового кредиту за липень 2010 року, а вартість товару без ПДВ (тобто, 436166,66 грн.) - до валових витрат за три квартали 2010 року.

ТзОВ «Інвесттрейд» видано ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» на поставлений товар податкові накладні: від 02 липня 2010 року №1246; від 05 липня 2010 року №1266; від 08 липня 2010 року №1313; від 13 липня 2010 року №1404; від 16 липня 2010 року №1461; від 19 липня 2010 року №1492; від 22 липня 2010 року №1549; від 27 липня 2010 року №1576 (а.с.67-74).

Розрахунки за товар ТзОВ «Інвесттрейд» проведено у безготівковій формі, що підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 02 липня 2010 року №802, від 05 липня 2010 року №808, від 08 липня 2010 року №832, від 13 липня 2010 року №879, від 16 липня 2010 року №893, від 19 липня 2010 року №897, від 22 липня 2010 року №929, від 27 липня 210 року №956 (а.с.75-82).

Крім того, в квітні 2011 року ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» придбано товар (казеїн) у ПП «Авторесурс-сервіс» згідно з видатковою накладною від 07 квітня 2011 року №РН-4-07007 на суму 105000,00 грн., в тому числі ПДВ 17500,00 грн. (а.с.101). ПП «Авторесурс-сервіс» видано ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» на поставлений товар податкову накладну від 07 квітня 2011 року №22 (а.с.102). Вказану суму ПДВ позивачем було включено до податкового кредиту за липень 2011 року, а 87500,00 грн. - до валових витрат за перше півріччя 2011 року (у періоді отримання доходу від його реалізації). Розрахунок за товар ПП «Авторесурс-сервіс» проведено у безготівковій формі, що підтверджуються копією платіжного доручення від 08 квітня 2011 року №178 (а.с.103).

Усі зазначені документи були пред'явлені при проведенні перевірки та жодних зауважень до них податковим органом не висловлено.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Правове регулювання податку на додану вартість до прийняття Податкового кодексу України (далі - ПК України) було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, який втратив чинність з 01 січня 2011 року.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного у липні 2010 року) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Згідно з пунктом 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Отже, зазначена норма стосується обов'язку продавця видати належним чином оформлену податкову накладну. Пояснень, як позивач порушив зазначену норму, відповідач не надав, як і щодо суті порушень пунктів 1.3, 1.8 статті 1 (норм-дефініцій, якими надано визначення юридичних понять «платник податків», «бюджетне відшкодування»).

Водночас, згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Такі ж самі за змістом умови формування податкового кредиту з 01 січня 2011 року, які визначені ПК України (пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 розділу V ПК України)

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного у липні 2010 року), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пункт 5.2 статті 5 цього Закону, про порушення якого позивачем стверджує відповідач, визначає склад валових витрат. Зокрема, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. В свою чергу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5..9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З 01 січня 2011 року оподаткування податком на прибуток регулюються ПК України. Так, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, і Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», і Закон України «Про податок на додану вартість», і ПК України пов'язують витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ із фактом здійснення і підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, недотримання саме таких визначальних умов позивачем може бути підставою для неврахування Луцькою ОДПІ у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат і донарахування грошового зобов'язання (основного платежу та штрафних санкцій) у зв'язку із недотриманням таким платником податків податкового законодавства.

З акта перевірки від 28 травня 2013 року №2930/15.3/33537597 слідує, що під час перевірки не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТзОВ «Інвесттррейд» та ПП «Авторесурс-сервіс» до ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» у зв'язку з відсутністю (не наданням) для перевірки актів прийому-передачі товару, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів, сертифікатів якості, а за даними складського і бухгалтерського обліку неможливо встановити фактичне здійснення господарських операцій.

З цього приводу суд зауважує, що згідно з наведеними вище нормами податкового законодавства дані бухгалтерського і податкового обліку платники податків повинні підтверджувати первинними документами (податковий кредит - податковою накладною, документами про оплату придбаного товару, валові витрати - розрахунковими і платіжними документами). Зазначені документи досліджені під час перевірки позивача, зауваження до їх оформлення в акті перевірки відсутні. Податковою перевіркою встановлено повне проведення розрахунків між ТзОВ «Наш Край ЛЦ» та ТзОВ «Інвесттрейд» і ПП «Авторесурс-сервіс» (а.с.16, 20).

Що стосується ненаданням позивачем товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, сертифікатів якості тощо, то з цього приводу Луцькій ОДПІ слід врахувати, що дані документи за своїм змістом не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а тому їх відсутність не може слугувати обмеженням для формування валових витрат чи податкового кредиту покупця товару.

Зокрема, як встановлено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Зі змісту цих визначень слідує, що зазначені документи необхідні для підтвердження відповідності вантажів у момент перевезення, для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист ще й для підтвердження витрат палива перевізником.

З пояснень представника позивача встановлено, що товар поставлявся за рахунок постачальника на склад, орендований ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» відповідно до договору від 16 травня 2010 року № 160510 (а.с.104-108). Прийом товару та його оприбуткування здійснювалося за накладними, що відповідає встановленим правилам бухгалтерського обліку.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній акт Луцької ОДПІ відмови від надання позивачем документів, який у відповідності до вимог пункту 85.6 статті 85 ПК України повинен складатися посадовими особами податкового органу. З цього слід прийти до висновку, що усі документи, щодо яких у встановленому порядку було сформовано вимогу надати для перевірки, платник податків надав. В іншому випадку це має наслідком складення акту відмови від надання документів.

З пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що сертифікати та якісні посвідчення на цукор та казеїн на час придбання товару у постачальників були наявні, зокрема, при здійсненні експортної операції з продажу казеїну зазначені документи додавалися до вантажно-митної декларації, як це вимагається правилами митного оформлення. Разом з тим, зі спливом часу копії таких документів не збереглися. При цьому на думку суду, їх відсутність не впливає на податковий облік.

Відсутність у позивача довіреностей на отримання від постачальника товарно-матеріальних цінностей також логічно обґрунтована, оскільки виписані довіреності передаються постачальнику і зберігаються у нього, що обумовлено пунктом 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318), а відповідно до пункту 15 цієї Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

З урахуванням наведеного пояснення представника позивача щодо умов поставки та приймання товару позивачем від ТзОВ «Інвесттрейд» та ПП «Авторесурс-сервіс» є послідовними та логічними і відповідачем не спростовані.

Обґрунтування доцільності придбання позивачем цукру та казеїну суд вважає таким, що відповідає цілям та видам його основної діяльності. Так судом встановлено, що ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» займається посередництвом в торгівлі товарами широкого асортименту, неспеціалізованою оптовою торгівлею харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, як це відображено в пункті 2.5 акта перевірки (а.с.13).

З наданих позивачем доказів слідує, що частину придбаного в ТзОВ «Інвесттрейд» цукру за ціною 7,30-7,72 грн. за кілограм, позивач продав для ТзОВ «Захід Рітейл» та ТзОВ «Арго-Р» за ціною 8,06 грн. за кілограм, що свідчить про отримання економічної вигоди з таких операцій. Казеїн, придбаний в ПП «Авторесурс-сервіс», проданий за експортним договором (копії видаткових накладних, вантажно-митної декларації, міжнародної товарно-транспортної накладеної про продаж товару позивачем на а.с.83-100, 109-110). Безумовно, реалізація товару зумовила виникнення у позивача податкових зобов'язань та формування валового доходу, при цьому реалізація за ціною вищою за ціну придбання мала наслідком позитивну різницю між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, а отже, сплату ПДВ до бюджету, а також вплинула на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток за такими операціями. Отже, зазначені операції спричинили зміни в майновому стані позивача.

Перевіряючи правосуб'єктність ТзОВ «Інвесттрейд» і ПП «Авторесурс-сервіс» судом встановлено, що такі суб'єкти господарювання на час фінансово-господарських операцій із позивачем були зареєстровані як юридичні особи та мали статус платника ПДВ, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.199-200), дані актів перевірок таких платників податків (а.с.130, 136).

Свої висновки щодо позивача Луцька ОДПІ обґрунтовує також актом Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Івано-Франківської області від 23 листопада 2012 року № 602/221/36696400 за результатами позапланової перевірки ТзОВ «Інвесттретйд» з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ з контрагентом ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ласощі» за липень 2010 року та податкових зобов'язань за той же період (а.с.129-134), а також актом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова від 14 лютого 2012 року № 134/23-2/37030617 за результатами документальної позапланової перевірки ПП «Авторесурс-сервіс» (а.с.135-153).

Проте згідно із зазначеними актами контрагентів позивача станом на час проведення перевірки місцезнаходження ПП «Авторесурс-сервіс» не встановлено, посадові особи підприємства пояснень та документального підтвердження щодо відносин з контрагентами не надали. У 2010 році підприємство за даними податкової звітності не мало власних офісних і виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, а у 2011 році звітність не подавалася (а.с.135, 137 зворот). У зв'язку із ненаданням первинних документів для перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування та завищення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту цього підприємства, валових доходів та валових витрат.

Перевіркою ТзОВ «Інвесттрейд» встановлено, що загальна чисельність працюючих станом на 31 березня 2011 року 5 осіб, перевірка проведена виключно за відомостями про реєстраційні дані підприємства, його податкової звітності та автоматизованих інформаційних систем податкового органу (а.с.130-131). За даними автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань встановлено формування податкового кредиту у значному обсязі від ТзОВ «Кондитерська фабрика «Ласощі». За висновками податкової інспекції ТзОВ «Інвесттрейд» не отримувало від такого контрагента товар, а тому у нього відсутні об'єкти оподаткування, наведені в деклараціях дані є недійсними (а.с.134).

Разом з тим, аналіз актів перевірок контрагентів позивача свідчить, що податковими органами безпосередні відносини між ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» та ПП «Авторесурс-сервіс» та між ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» та ТзОВ «Інвесттрейд» не встановлювалися та не досліджувалися. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас, актом перевірки ПП «Авторесурс-сервіс» встановлено, що останню податкову декларацію з ПДВ це підприємство подало за квітень 2011 року (період відносин із позивачем), його податкові зобов'язання відповідають задекларованому позивачем податковому кредиту. ТзОВ «Інвесттрейд» також задекларовано податкові зобов'язання за операціями із ТзОВ «Наш Край-ЛЦ» на суму, визначену ним у податкових накладних, що надав для перевірки позивач. Ці показники обнулені податковими органами уже на підставі актів перевірок, що вбачається з витягу про автоматизоване співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань (а.с.132, 143,154, 157).

Крім того, суд звертає увагу, що із ТзОВ «Інвесттрейд» позивач мав фінансово-господарські відносини не виключно у липні 2010 року. Так з витягу картки рахунку 631 за цим контрагентом слідує, що аналогічний тому, що позивач придбавав у липні 2010 року товар, він придбавав і в червні, серпні-вересні 2010 року, тобто, відносини не мали разовий характер і були тривалими, однак в бухгалтерському та податковому обліку відповідач з незрозумілих причин вважає неправомірне формування витрат і податкового кредиту виключно за липень 2010 року.

В свою чергу, можливі порушення контрагентом позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, оскільки податковим законодавством такі обмеження не встановлені. Платник ПДВ (покупець товару, споживач) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (надавачами послуг) вимог податкового законодавства і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та валові витрати за можливі порушення контрагентів. Відповідно, неподання звітності, несплата податків постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту і валових витрат позивачу, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні товару, а у періоді отримання доходу - валові витрати, що підтверджені первинними документами, наявними на час податкової перевірки та які не містять недоліків у їх оформленні.

Зазначеним обставинам Луцька ОДПІ належної оцінки не надала.

Судом також враховано, що податковим повідомленням-рішенням від 18 червня 2013 року № 0007821503 на підставі акта перевірки від 28 травня 2013 року № 2930/15.3/33537597 зменшено від'ємне значення за декларацією за квітень 2013 року на 17500,00 грн., однак цією перевіркою квітень 2013 року охоплений не був, що вказує на необґрунтованість податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає, що в даному випадку Луцькою ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2013 року №0004792205, від 18 червня 2013 року №0007821503, №0007831503, від 19 липня 2013 року №0010011503 відносно позивача. Встановлення додаткових обмежень при формуванні валових витрат та податкового кредиту суперечить чинному законодавству, як і встановлення відповідальності через не підтвердження даних податкового обліку контрагентами позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 28 травня 2013 року №2930/15.3/33537597 висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, пункту 3.1 статті 3, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 134, 138, 139 ПК України та заниження у зв'язку із цим податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2010 року та квітень 2011 року та податку на прибуток за три квартали 2010 року та перше півріччя 2011 року є необґрунтованими та безпідставними. Відтак, позов про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то за правилами частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 2 294 грн. судового збору, що підлягав сплаті за ставкою, встановленою підпунктом 1 пункту 3 частини другої Закону України «Про судовий збір» за подання позову майнового характеру, та сплата якого підтверджується платіжним дорученням від 28 серпня 2013 року № 53 (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 17 червня 2013 року №0004792205, від 18 червня 2013 року №0007821503 та №0007831503, від 19 липня 2013 року №0010011503.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Край-ЛЦ» (45632, Волинська область, Луцький район, село Зміїнець, вулиця Березова, 22, ідентифікаційний код 33537597) судові витрати у сумі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 04 жовтня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк