Ухвала суду № 33888301, 02.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 7770/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл., до якої приєдналося Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської обл., на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл. та Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської обл. про визнання дій протиправними та стягнення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.04.2013р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл. щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля; стягнути з Державного бюджету України через відповідний орган державного казначейства на її користь 6407 грн. 49 коп. збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування, сплаченого при придбанні вказаного автомобіля; стягнути з відповідача на її користь судовий збір (а.с.3-4).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл. щодо відмови у поверненні ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля в сумі 6407 грн. 49 коп.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 6407 грн. 49 коп. помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 149 грн. 11 коп. (а.с.36-40).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл., який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду та визнати законними дії апелянта (а.с.46-48).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998р., конкретизує та уточнює механізм та порядок сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме наголошує на тому, що платниками збору є особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, що підлягають державній реєстрації (перереєстрації) в підрозділах Державної автомобільної інспекції МВС України.

За таких умов апелянтом правомірно відмовлено позивачу у поверненні коштів з державного бюджету, сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні автомобілів.

Згідно поданої заяви № 01-39/307 від 29.08.2013р. до апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл. у порядку ст.192 КАС України приєднався відповідач Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської обл. (а.с.64-65),

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 12.12.2011р. між позивачем (покупець) та ТзОВ «Алекс Со» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 11306, предметом якого є легковий автомобіль марки Volkswagen Passat Limousine В7, 2011 року випуску (а.с.10-11).

При проведенні реєстрації вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкового автомобіля, а саме 13.12.2011р. на суму 6407 грн. 49 коп., що підтверджується випискою територіально-відокремленого безбалансового відділення № 10002/028 філії Волинського обласного управління № 10002 Акціонерного товариства «Ощадбанк» від 19.03.2013р. (а.с.6).

20.03.2013р. позивач ОСОБА_2 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл. із заявою про повернення коштів як помилково сплачених, на яку отримала відповідь № 60/П-01 від 22.03.2013р. про відсутність правових підстав для повернення коштів (а.с.13).

Вирішуючи наведений спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що на час сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі автомобіля (грудень 2011 року) порядок справляння та використання такого збору був визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приписами п.7 ч.1 ст.1 цього Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Відповідно до ст.3 вказаного Закону такий збір платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Водночас, пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом, зокрема, купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством.

Отже, норми зазначеного Порядку № 1740 суперечили вимогам Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» у частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів. Фактично, норма пункту 12 Порядку № 1740 є відмінною за своїм змістом від п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», доповнює його положенням, за яким платниками збору є фізичні особи, які набувають права власності на легковий автомобіль.

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу, а Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998р., є підзаконним нормативно-правовим актом, який у п.12 не відповідає положенням ст.1 наведеного Закону, тому суд першої інстанції вірно при вирішенні даної справи застосовував правовий акт вищої юридичної сили.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору пріоритетними є норми Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України № 21-29а13 від 26.02.2013р.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки норма п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яка має пріоритетне значення для застосування, ніж норми Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та не відносить до платників збору фізичних осіб, які набувають права власності на легковий автомобіль, тому ОСОБА_2 при придбанні та реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції легкового автомобіля Volkswagen Passat, 2011 року випуску, не була зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому такий слід вважати помилково сплаченим.

Колегія суддів вважає вірний висновок суду першої інстанції й про те, що позивач була позбавлена можливості добровільно відмовитися від сплати вищезазначеного збору, оскільки відповідно до п.14 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати такого збору, що підтверджується документом про його перерахування.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_2 при купівлі легкового автомобіля помилково сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у загальній сумі 6407 грн. 49 коп., зазначена сума коштів підлягає поверненню позивачу у повному обсязі як помилково сплачена.

Окрім цього, з наведених мотивів протиправною слід вважати відмову Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл., яка викладена в листі № 60/П-01 від 22.03.2013р.

Відповідно до п.15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Згідно з п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. постановою КМ України № 845 від 03.08.2011р., органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Таким чином, сплачені ОСОБА_2 кошти у сумі 6407 грн. 49 коп. підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Горохівському районі Волинської обл., до якої приєдналося Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської обл., на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. в адміністративній справі № 803/770/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька