Постанова № 33887058, 24.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2013 року № 826/14138/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Бірук І.В.,

від відповідача - Терентьєва В.В., Сидоренка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідівдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Неткрекер»простягнення адміністративно-господарських санкцій і пені, -В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2013 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неткрекер» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік у розмірі 1 932 866,48 грн. і пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 40 496,29 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі даних, зазначених відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ) відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено суму адміністративно-господарських санкцій у наведеному розмірі за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до 4-х відсоткового нормативу відповідач повинен був працевлаштувати 16 осіб з обмеженими можливостями, однак, працевлаштовані лише 4 особи).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

23 вересня 2013 року представник відповідача направив до суду письмові заперечення, в яких стверджує про те, що позовна заява не містить належних доказів на підтвердження факту недодержання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2012 рік; обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця; підприємство протягом 2012 року подавало до Печерського районного центру зайнятості в місті Києві звіти про наявність на підприємстві вакансій; відповідачем було вжито не тільки мінімально необхідних заходів шляхом створення вакантних посад для працевлаштування інвалідів, а й було здійснено ряд додаткових заходів, які сприяли працевлаштуванню інвалідів у Товаристві, що є додатковим підтвердженням того факту, що Товариство вжило всіх можливих заходів із свого боку для створення умов можливого працевлаштування інвалідів у Товаристві. Наведені обставини, за твердженням представника відповідача свідчать про вжиття відповідачем усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення та про відсутність умисного ухилення від працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні, оскільки визначені позивачем адміністративно-господарські санкції і пеня за своїми ознаками є податком; згідно частини 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного найму підприємцем працівників і державні органи не наділені повноваженнями втручатись в трудову політику підприємства; адміністративно-господарські санкції можуть застосовуватись і стягуватись лише з дотриманням строку, встановленого ст.250 ГК України; застосування пені одночасно із застосуванням-адміністративно господарськими санкціями є подвійним притягненням особи до відповідальності за одним і тим самим порушенням; при нарахуванні фінансових санкцій і пені позивач не з'ясував питання наявності у Товариства коштів для погашення санкцій і пені; рішення суду про стягнення санкцій і пені може призвести до банкрутства відповідача і до необхідності звільнення працівників.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (надалі - Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно поданого ТОВ «Неткрекер» (зареєстрованого 01.03.2013р. за №3093) звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-ПІ поштова річна) відповідачем було створено у 2012 році 4 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 407 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону №875-XII визначена ТОВ «Неткрекер» у кількості 16 осіб.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII), що спростовує доводи відповідача щодо порушення позивачем визначених ст.250 ГК України строків застосування санкцій.

Посилаючись на наведені положення зазначених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, позивач наполягає на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем у 2012 році нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 1 932 866,48 грн. і пені у сумі 40 496,29 грн.

Фонд соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст.10 та ст.20 Закону №875-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»» (у відповідній редакції), та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129.

Згідно положень статті 19 Закону №875-XII, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина 2 статті 20 Закону №875-XII).

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 8 статті 20 Закону №875-XII).

За вимогами статті 18 Закону №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

При цьому, згідно положень цієї ж норми Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон №875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до змісту положень, закріплених в Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, роботодавці подають центру зайнятості звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених норм свідчить про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Згідно частини 4 статті 20 Закону України, від 01.03.1991р. №803-XII «Про зайнятість населення» (із змінами і доповненнями), підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Представники відповідача у своїх письмових і усних запереченнях проти позову стверджують про виконання Товариством свого обов'язку щодо повідомлення центра зайнятості про створені робочі місця для інвалідів та наявні вакансії.

Водночас, зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідачем до Печерського районного центру зайнятості у 2012 році було подано лише чотири звіти звіт за формою №3-ПН, а саме, 26.04.2012р., 27.04.2012р., 31.10.2012р. і 27.11.2012 року, відповідно до яких, станом на наведені дати у товариства були в наявності 2 вакансії на робочі місця, на які могли б бути працевлаштовані інваліди. При цьому, згідно 4-х відсоткового нормативу робочих місць у 2012 році на підприємстві мали б бути створені 12 робочих місць для осіб з обмеженими можливостями (без врахування працевлаштованих на підприємстві 4-х осіб). За твердженням представників відповідача інші звити, окрім поданого в грудні 2012 року, до центру зайнятості не подавались.

Наведене свідчить про невиконання товариством встановленого частиною 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» обов'язку по щомісячному звітуванню перед місцевим центром зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів не виконав, що унеможливило (ускладнило) виконання органами державної служби зайнятості покладених на них функцій щодо сприяння у працевлаштуванні осіб з обмеженими можливостями.

Надані відповідачем докази розміщення на порталах і сайтах інформації про наявність певних вакансій не можуть бути визнані судом належними і допустимими доказами в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 4 якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем факту вжиття всіх необхідних, законодавчо закріплених заходів для виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та щодо повідомлення відповідної служби про наявність таких робочих місць. Крім того, надані докази не можуть свідчити про повідомлення суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку центр зайнятості щодо наявності вакансій робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Щодо посилань відповідача на відсутність у нього обов'язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій і пені, такі доводи не ґрунтуються на положеннях Закону, яким регулюється порядок визначення і сплати санкцій і пені.

З огляду на положення зазначених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підлягають сплаті ТОВ «Неткрекер», становлять 1 932 866,48 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 40 496,29 грн. Станом на час розгляду справи у суду відсутня інформація щодо сплати відповідачем наведеної суми. Відповідачем не надано доказів на підтвердження вжиття всіх передбачених чинним на момент виникнення спору законодавством та залежних від нього заходів щодо створення робочих місць та для працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту несплати відповідачем станом адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 932 866,48 грн. і пені в сумі 40 496,29 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Неткрекер» вказаної суми підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Неткрекер» (адреса: 01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корп. Б, код за ЄДРПОУ 34046446) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (адреса: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104, код за ЄДРПОУ 37993783) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році у розмірі 1 932 866 (один мільйон дев'ятсот тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 48 коп. і пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у сумі 40 496 (сорок тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 29 коп., всього на суму 1 932 866 (один мільйон дев'ятсот тридцять дві тисячі вісімсот шістдесят шість) гривень 77 коп.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська