Ухвала суду № 33886575, 19.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" вересня 2013 р. м. Київ К/800/37922/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам-Трейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013

у справі № 2а-14415/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної

податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кам-Трейд" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень: №0001392220 від 09.10.2012, №000142220 від 09.10.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ „НВП „Арт Пром", ТОВ „НВЦ „Електропромторг", ТОВ „Телерадіокомпанія „Реклама-Дизайн", ТОВ „HBO „Мета", ТОВ „ТК „Поділля - Інвест" та ТОВ „Ізумруд" за період з 01.01.2009 по 01.07.2012 та складено акт №2964/22-210-37202887 від 17.09.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення Відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0001392220 від 09.10.2012, яким збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 286828 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.; №000142220 від 09.10.2012, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 247415 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість на суму 247415, 23 грн.; п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, завищено витрати за період з 01.01.2009 по 01.07.2012 на загальну суму 1237076 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. l ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між позивачем та ТОВ „НВП „Арт Пром", ТОВ „НВЦ „Електропромторг", ТОВ „Телерадіокомпанія „Реклама-Дизайн", ТОВ „HBO „Мета", ТОВ „ТК „Поділля - Інвест" та ТОВ „Ізумруд".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав договірні взаємовідносини з ТОВ „НВП „Арт Пром" на підставі договору про надання послуг № 1/3009 від 01.07.2011, ТОВ „Телерадіокомпанія „Реклама-Дизайн" на підставі договору про надання послуг №1805-1 від 18.05.2011, ТОВ „НВЦ „Електропромторг" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами, ТОВ „HBO „Мета" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами, з ТОВ „ТК „Поділля -Інвест" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами, ТОВ „Ізумруд" на підставі усної угоди, шляхом обміну документами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що видані позивачу його контрагентами первинні документи не є такими в розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути підставою для включення позивачем відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

З таким висновком, однак, не можна погодитися з огляду на наступне.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не відносяться до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Доказами факту придбання платником податку товарів (послуг) в оподатковуваних операціях відповідно до частини першої ст. 69 КАС України можуть бути будь-які фактичні дані, які б підтверджували, зокрема обставини щодо поставки (доставки, передачі тощо) покупцю товарів (надання послуг), оплати покупцем товарів (послуг), їх зберігання чи використання у власній господарській діяльності тощо.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність операцій з поставки товарів (послуг), на які виписані податкові накладні, може вважатися таким, що відповідає фактичним обставинам справи, якщо він обґрунтований відповідними доказами, що підтверджують факт безтоварності операції, а отже і факт обізнаності платника податку покупця з фіктивністю підприємницької діяльності постачальника.

Обставини щодо поставки ТОВ „НВП „Арт Пром", ТОВ „НВЦ „Електропромторг", ТОВ „Телерадіокомпанія „Реклама-Дизайн", ТОВ „HBO „Мета", ТОВ „ТК „Поділля - Інвест" та ТОВ „Ізумруд" позивачу послуг не були належним чином перевірені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

Суди взяли за основу протоколи допиту обвинуваченого ОСОБА_3, що є недопустимим, оскільки порушує таємницю слідства (ч. 3 ст. 70 КАС України).

В той час як мали можливість допитати ОСОБА_3 як свідка (ч. 5 ст. 71 КАС України).

Також суди попередніх інстанцій без належного обґрунтування прийшли до висновку, що правочини укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемні посилаючись на те, що вони не відповідають умовам чинності правочину, так як суперечать моральним засадам суспільства.

В той час суди не надали належної оцінки договорам позивача, що підприємство (в тому числі контрагенти) були зареєстровані суб'єктами господарювання, здійснювали господарську діяльність, мали відповідні документи які підтверджують реальність виконання угод.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам-Трейд" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 у справі №2а-14415/12/2670 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кам-Трейд" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 у справі №2а-14415/12/2670 скасувати.

Справу №2а-14415/12/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді М.Є. Маринчак О.І. Степашко